Не вір словам моїм, не вір.
Вони злітають пилом з серця,
А рухи тіла - дурять зір -
Не сподівайся, не минеться.

Не вір тому, що бачиш ти,
Що чуєш і що можеш знати.
Дозволь своїм чуттям цвісти,
дозволь душі своїй бажати.

Я, наче є, мене й нема -
оманливі твої видіння.
Навколо - промениста тьма,
в якій лише твоє сумління.

Не вір, не думай, не питай -
Єдиний шлях мене пізнати -
Це вийти за чуттєвий край
і відмінити серця грати.

Руки торкнися ледь помітно,
піймай на мить і відпусти.
Бо я не та вже, коли тісно
і ти тоді - зовсім не ти.

Це наче правда, наче ні,
але я знову повторюся:
це - лиш слова смішні, дурні.
Сама я над собой сміюся.
25 мая 2011 года