12:31 14-10-2011
оооо.....осінь у розпалі...за вікном плаче небо, земля усіяна різнокольоровим листям....а на душі біль і пустота. ми розійшлись....це було так емоційно....і так важко....ти стояв на колінах обіймав мене руками і просив у мене пробачення....за все.....а я плакала і не могла зупинитися...і прощала, і прощала тебе...місяць був у повні...він заливав нас своїм сяйвом....а ми не могли відірватися одне від одного.....ти дякував мені....за мою любов...за мою підтримку...за ті емоції, які я в тобі викликаю.....це було найважче прощання в моєму житті....і...останні слова, які я почула від тебе - я тебе кохаю.... 
00:58 23-07-2011
Якось ти сказав, що наше життя - як кардіограма: то підносить нас різко у височінь, даючи щастя; то раптово кидає вниз, розбиваючи наші надії і серця. Цікава думка. У цьому щось є. Проте, всупереч цій теорії, нас часто спіткають невдачі та розчарування. І коли так трапляється, не завжди ситуація покращується. Здається, ніби ці муки триватимуть вічність. Життя не передбачиш, ніколи не знаєш, що може трапитись завтра. Я досі не можу збагнути як так вийшло, що ми зустрілися і так зблизились. Я ніколи не зустрічала людину настільки схожу смаками і поглядами на себе. Ніколи б не подумала, що пропустивши одну деталь, я втраплю в пастку, з якої мені буде дуже важко вивільнитись. Я люблю твою душу зі всіма її достатками та недостатками, проте, краще тобі про це не знати....а який сюрприз життя готує мені на завтра?.... 
