Щоденник
zartik
дневник заведен 10-06-2008
постоянные читатели [15]
abbath Buzoni, Daina, Draconian, IgCove, Illatta, InDifferent, Kurt, Taviskaron, yell, Альен, идиот, Карпатский ёж, Осень, стикер, Штиль
закладки:
цитатник:
дневник:
местожительство:
Киев, Украина, Хуст
интересы [8]
путешествия, спиннинг, письменное творчество
[1] 15-10-2010 14:10
*media*

[Print]
Юльчонок
24-06-2008 16:57 Tribute to Лесь Поддервянський. Адаптовано для рибалок колишнього СРСР.
Жиг-спінінг
Комедія-фарс у трьох діях

Глосарій

Проводка (спінінгової приманки) – слово описує переміщення спінінгової приманки після її закидання. Дуже загальний термін.

Джиг – засіб проводки спінінгової приманки, також цим словом називають окремий вид спінінгової риболовлі. Багато похідних термінів – «джигіт», «джиговий», «джигувати» та ін.

Бухара – рибальский ринок у Києві.

Силікон – збірна назва силіконових рибок та хробаків (віброхвостів та твістерів), що призначені для джигової риболовлі.

Воблєр (правильно воблер) – клас твердих приманок, до джигу прямого відношення не мають.

«Стол» - жаргонне визначення рівної дільниці дна водойми, що розташована на підвищенні рельєфу.

Обратка – мається на увазі місце зі зворотньою течією. Такі місця полюбляє всяка хижа риба.

Палка – жаргонна назва спінінгового вудлища.

Паралон (правильно поролон) – клас джигових приманок, виглядає як рибка, або цилінр, вирізаний з поролону.


Дійові особи:

Терентій Петрович – гуру джигової ловлі, пихатий і балакучий москаль, родом з бєрєгов рєчкі Ока.
Свирид Опанасович – спінінгіст-аматор з села Проців, що під Києвом. Невизначеного віку мужик, мовчазний та нерішучий.
Гаврило – ґламурний джигіт з Києва, вдягнутий у все дишаще. Рішучий, балакучий і неймовірно тупий.
Дропшот – собака Терентія Петровича. Належить до породи рудий ірландський сетер. До завзяття галасливе і рухливе створіння.
Юхим Пилипович Гвинтосрак – продавець з Бухари – торгує переважно б/в силіконом та поводками зі стальки. Джигіт-початківець.
Дніпро, затока Десни – водойми
Константін Кузьмін – класик джиг-спінінгу. У комедії не з’являється.
А також колгоспники, ворони, собаки, інші джигіти, тощо.

Дія 1:
У розпалі нерестовий запрєт. Ранок, Берег Дніпра, десь 20 кілометрів униз за течією від Києва. Свирид Опанасович, спінінгіст-аматор з села Проців, куняє на піску, біля паркану дебелої дачі, обійнявши невизначеного кольору рюкзак. Спінінг валяеться поруч, котушка наполовину вгрязла у пісок. На жилці прив’язаний воблєр «Рапала ССР», з заржавілими гачками та відламаною лопаткою.
За 10 метрів від урізу води, вдягнутий у порепаний комбінєзон Л1, стоїть Юхим Пилипович Гвинтосрак. Він завзято жбурляє у воду силікон на джиг-голівці. Кожне закидання супроводжується неодмінним гавканням Дропшота, що спокійно сидить на березі, позаду рибалки. Снасть Юхима Пилиповича складається з китайського телескопічного спінінгу, з невизначеним тестовим діапазоном (20 грн 50 копійок у роздріб), і котушки фірми «Кобра». Жилка чималого діаметру добре помітна на фоні ранкового неба.

Свирид Опанасович (зіваючи): Як остопиздила мені ця клята сука!
Юхим Пилипович: Це кобєль. Диви, он у нього яйця.
Свирид Опанасович: Та я їбав його у жопу, раз він кобєль...

В цей момент у Юхима Пилиповича відбувається покльовка на падєнії, він робить різке підсікання, і голосно пердить. На тому кінці жилки щось дебеле згибає спінінга, робить пару піруетів і обриває її. Жилка лягає на воду тихим кільцями. Десь високо у небі кричать чайки, на дереві пратівно каркає ворона, а на березі отетеріло виє Дропшот. Сонечко лагідними променями вигріває прохолоду весняного ранку. Юхим Пилипович голосно лається.

Свирид Опанасович: Що то було?! Щука?!
Юхим Пилипович: У меня – матьорая щука, а у тєбя – кінськая залупа. Корч то був. Щось сьогодні не бере!

Свирид Опанасович мовчки бере спінінга, витрушує пісок з котушки і стає поряд з товаришем. Деякий час вони мовчки сопуть, потім Юхим Пилипович не витримує:

Юхим Пилипович: Свириде, що ти робиш? Це ж не проводка, а хуйня якась!
Свирид Опанасович: Так покажи ж як треба – хто вас знає, бариг, як воно потрібно...
Юхим Пилипович: Робиш три оберти котушкою і ждьош, пока приманка упадьот на дно. Потом повторюєш. Це називається ступєнчата проводка, шо нєясно?
Свирид Опанасович: А на шо ловить?
Юхим Пилипович: Ось така резинова рибка – силікон називається (показує дебелих розмірів «Предатора», салатового кольору, на джиг-голівці 28 грамів. Приманка добряче погризена різними підводними потворами).
Свирид Опанасович: Дякую, Юхиме! Зараз ми їм вжаримо!
Юхим Пилипович: Шість карбованців. Вона майже нова.
Свирид Опанасович(про себе): От йобані бариги...

Дістає з карману гроші і віддає їх Юхиму. Деякий час рибалки мовчки медитують, даючи шану ступєнчатій проводці.

Раптом хвіртка дачі відчиняється, і з неї виходить сонний Терентій Петрович, гуру джигової ловлі. Він тихим посвистуванням підзиває до себе Дропшота, і заганяє його на подвір’я. Деякий час він насмішливо спостерігає за двома джигітами-початківцями, а потім рішуче суне до них.

Дія 2:

Терентій Петрович: Прівєт, гаврилоси!

Друзі мовчки сопуть у відповідь, і стають ближче один до одного.

Терентій Петрович: Ладно, не ображайтесь, сьогодні нє трону! А чо ви тут стали? Тут же ровний «стол», а ось там (показує рукою десь у правий бік) – рельєф шо я їбу і обратка. Судаків мішками можна тягати.
Друзі зацікавлено дивляться у правий бік. Свирид Опанасович не витримує:

Свирид Опанасович: А шо, Терентій, може покажеш?
Терентій Петрович: А шо ж не показать? Особєнно, якщо випить єсть. У нас на Окє так завєдено – сначала випилі, а потом уперед – бєршей по ямам і обраткам душить. На паралонку.
Юхим Пилипович: Та на твій їбучий поролон не бере!
Терентій Петрович: Та то в тебе руки криві, і мозги через вуха витекли. Не бзди – зараз покажу як надо.

Компанія мовчки випиває з гранчаків сивухи, і прямує до «рельєфа шо я їбу і обратки». Діставшись місця, вони з подивом зустрічають на ньому Гаврила - ґламурного джигіта з Києва.

Терентій Петрович: А ти шо тут робиш, мальчик? Бабу їбав?
Гаврило: Дядінька, не пиздьте, я етого нє винєсу! Помнітє - я вам іщо на форумє пісал, у мене нік такий – Гавріло?
Терентій Петрович: А, то ти ще в мене просив прислати кніжку Кузьміна?! Помню я тібя. Ну що – показуй, шо за снасті маєш. Або уйобуй по-хорошему, пока я не разозлілся.

Гаврило любовно зиркаючи на гуру, виматує свого спінінга, і мовчки віддає його Терентію. Той деякий час мацає вудлище за котушкодєржатєль.

Гаврило (не витримує паузи): Дядьку, все як ви казали – «Гарі Луміс форс-лайт»!
Терентій Петрович: Да, я кагда-то такімим палкамі в дєтствє ловіл, їбать маї тапочки, как давно ето било. Тагда еще катушек «Оріон» нє било даже.
Гаврило (засмутившись): То шо, погана вудка?
Терентій Петрович: Та нє, лаві на здаровьє. Щас я правєду тренінг – как лавіть судака на паралон, ілі русский мєтод. Его изобрел Кузьмин, лет дєсять назад, когда хуярил бєршей на Окє.

Всі шанобливо мовчать, коли чують ім’я Великого Гуру. Терентій Петрович дістає з карману дебелу паралонку, на ушастому тягарці, і прив’язує її до шнура кислотного кольору, який намотано на Гаврилову котушку фірми Дайва.

Свирид Опанасович: Терентію, а де ж поводок?
Терентій Петрович: А хулі поводок? Мовчи, і не пизди, когда старшиє показують, как надо монтіровать оснастку!
Свирид Опанасович: Так щука відкусить ж нахуй!
Терентій Петрович: Залупу вона тобі відкусить! А судак поводка злякається, і уїбе до хріна на роги. Ану розійдись!

Терентій щосили жбурляє приманку спінінгом. Вона падає метрах у двадцятьох від берега, а з котушкі зіскакує гігантська «борода».

Дія 3, Акт 1.

Терентій Петрович (сатаніючи): Гавріла, блядь! Я ж тобі казав, щоб ти не брал бюджетну «Дайву»!
Гаврило (мало не плачучи): Дядьку, я ж не знав! Я думав вона пєтєль бросать не будєт – бренд всьо-таки! Грошей мало було, от я і взяв!
Юхим Пилипович (до Свирида, пошепки): То вони на стальку ніколи не ловили у своїй Маскві, ги-ги. То лі дєло ми, кієвскіє рибалки! Я помню, в восємсят п’ятом – яка плотва перла під Патона, їбать мої віники...

В цей момент «незацепляйка»-паралонка мертво застряє в камінні, на дні. Голосно матюкаючись, Терентій Петрович обриває двадцять метрів шнура.

Гаврило: Дядьку, я к же так?! Ви ж казали – вона не чіпляється...
Терентій Петрович: Нє пізді, мал їщо столько вапросов задавать. Ето налім клюнув і в печеру свою затяг. У мєня такое на Окє било в семдесят шестом. Налім гарний був, падло, узяв колєбалку і похуяріл протів струї. Ну я його розвернув мордою до себе, а він як упиздячив до своєї нори – льоска только тренькнула. Здоровий був, аж чорний – кілограм двісті!
Свирид Опанасович: Та який то нахуй налім, то ж сом був!
Терентій Петрович: Шо ти понімаєщ, обізяна, в сомах! Ти ж їх только на картінке і відєл. Тагда соми менше полтонни в пріродє нє встрічались!

Тим часом Юхим Пилипович розкладає на піску газету, дістає сало, сивуху і цибулю. Кожен рибалка мовчки дістає з рюкзаку гранчака, а Гаврило – кришечку від термоса «Біргхофф». Товариство сіда обідати. Настрій у рибалок після випитого поліпшується, і ось уже Терентій починає знов свої спогади

- Помню я, у сімсятих ми билі на Карпатах, харіуса на жиг-спінінг лавілі. Тагда еще ніхто не знав, шо ето такоє, ми нєосмисленно ступєнчатой проводкой лавілі...

Монотонна розповідь і гаряче сонце поступово зморило наших джигітів. Розвалившись на березі, вони синхронно хропуть, а Гаврило ще й дригає лівою ногою – йому сниться, що двохсоткілограмовий харіус схопив його за ногу і тягне у стрімкий потік. З кущів вискакує Дропшот з теліпаючимся обривком ланцюга на шиї. Він виплювує з пащі наполовину згризений віброхвост фірми «Профі Блінкер». Ідилія.

Дія 3, Акт 2

Вечоріє, сонце поступово повзе на захід. Перші комари з насолодою кусають наших жигітів, а Дропшот блює зеленим сіліконом на газету.

Завіса.
Комментарии:
09-09-2010 11:22
Камрад
интересно с какого хера бот влез именно сюда? ))))))))))

Ваш комментарий:
Камрад:
Гость []
Комментарий:
[смайлики сайта]
Дополнительно:
Автоматическое распознавание URL
Не преобразовывать смайлики
Cкрыть комментарий
Закрыть