11-08-2011 13:26
"Ти мені не подобаєшся, ти мені не подобаєшся....не подобаєшся" - повторювала я тобі, одночасно переконуючи і себе в цьому....ніби повірив...стільки запитань, почувалася, як на допиті. Ти не дав мені піти на автобус, мусіла сісти в машину. Атмосфера салону ще більше притягувала мене до тебе. Ці запахи, звук мотору, дуже зручне сидіння, в якому я просто розчиняюся. Але був цей напружений діалог між нами. Я зі всіх сил намагалася показати, що мені байдуже, не проговоритися, не видати себе. Домовились, що все забудемо. Що ти відпустиш мене. Не будеш більше копатися в минулому. Ти просив у мене вибачення. За все, що сталося, за свою поведінку. Вирішили, що будемо друзями. Але щось мені підказує, що це ще не кінець..........нажаль....... 
