Історія №51. Контроль над міністерством правди

У стінах кабінету першого секретаря було три отвори. Праворуч від мовопису – маленька пневматична труба для журналів, ліворуч – побільше, для газет, і в боковій стіні – широка щілина з дротяним забралом. Це – для непотрібних паперів. Такі щілини в міністерстві називали чомусь „дірами пам’яті”.

Петро Миколайович проглянув чотири розгорнутих листка, які випали з пневмопошти. На кожному – завдання в один-два рядка, телеграфним сленгом, який по суті не був новомовою, але складався із новомовних слів і служив у міністерстві тільки для внутрішнього користування. Завдання виглядали так:

комуніст 25.11.04 промова п.с. некоректно супутник нато над майданом уточнити
українська правда 25.10.03 мінус відміна річниці перевороту у петрограді переписати вшанування ювілею великої жовтневої революції узгодити сьогоднішнім числом
дзеркало тижня 09.07.06 заява внутрішньої партії некоректно ніколи не прагнули влади уточнити
наш петро 20.06.06 мінусмінус викладено заяву п.с. згадані нечлени переписати крізь нагору до підшивки

З тихим задоволенням Петро Миколайович відсунув четвертий листок убік. Робота тонка й відповідальна, краще залишити її наостанок.

В цей процес безперервного змінювання були втягнуті не лишень газети, але й книги, журнали, плакати, листівки, фільми, записи, карикатури, фотографії – все, що могло мати політичне або ідеологічне значення. Щоденно і ледь не щохвилинно минуле підганялося під теперішнє. Тому документами можна було підтвердити вірність будь-якого висловлювання партії – жодної новини, жодної точки зору, яка б протирічила потребам дня, не існувало в записах.

Історію, як старий пергамент, вискоблювали начисто і писали заново – стільки разів, скільки треба. І не було жодного способу довести потім підробку...

- Пьотр Ніколаіч! – вигук Віктора Федоровича Януковича розбудив першого секретаря від солодких мрій. – Шо єщьо записуєм у квоту комуністав?

- Держкомархів, - мрійливо сказав Петро Миколайович. – Пишіть Держкомархів.



источник




Специально для ленивых камрадов выкладываю на русском:

История №51 Контроль над министерством правды

В стенах кабинета первого секретаря было три отверстия. Справа от диктофона - маленькая пневматическая труба для журналов, слева - побольше, для газет, и в боковой стене - широкая щель с проволочной решеткой. Это - для ненужных документов. Такие щели в министерстве назывались почему-то "дырами памяти".
Пётр Николаевич просмотрел четыре развернутыл листка, выпавших из пневмопочты. На каждом - задание в одну-две строки, телеграфным сленгом, который по сути не был новоязом но состоял из новоязных слов и служил в министерстве только для внутреннего пользования. Задания выглядели так:

коммунист 25.11.04 речь п.с. некорректно спутник нато над майданом уточнить украинская правда 25.10.03 минус отмена годовщины переворота в петрограде переписать празднование юбилея великой октябрьской революции согласовать сегодняшним числом
зеркало недели 09.07.06 заявление внутренней партии некорректно никогда не жаждали власти уточнить
наш петя 20.06.06 минусминус выложено заявление п.с. упомянутые нечлены переписать сквозь наверх к подшивке

С тихим удовольствием Петр Николаевич отсунул четвертый листок в сторону. Работа тонкая и ответственная, лучше оставить её на потом.

В этот процесс безостановочного изменения были втянуты не только газеты, но и книги, журналы, плакаты, листовки, фильмы, записи, карикатуры, фотографии - всё, что могло иметь политическое или идеологическое значение. Ежедневно и едва ли не ежеминутно прошлое подгонялось под настоящее. Поэтому документами можно было подтвердить справедливость любого высказывания партии - ни одно новости, ни одной точки зрения, противоречащей дню насущному, в записях не сущестовало.

Историю, как старый пергамент, выскабливали начисто и писали заново - столько раз, сколько нужно. И не было ни одного способа доказать подделку...

- Пётр Николаичь, - голос Виктора Фёдоровича Януковича разбудил первого секретаря от сладких дрём.- Шо ещё записуем у квоту камунистов?
-Госкомархив,- мечтательно сказал Петр Николаевич.- Пишите, Госкомархив.


NB: К чему это всё? А к тому, что недавно главой государственного комитета по архивам была назначена никому не известная коммунистка, которая, вместе с Симоненко П.Н. (героем этого эссе, лидером Компартии) обещала стереть из архивов много "неугодного" материала в частности про сталинский голодомор 32-33 годов.