Ніколи ж не пізно, правильно?
Колись у дитинстві я мріяв стати льотчиком, тому пішов у Малу повітряну академію, де провчився три роки і маю 250 годин нальоту на тренажерах, а це більше ніж у випускників харківського авіаційного.
Потім я мріяв стати військовим дохтуром. Швендявся по моргах, начитувався літературою - вступити до медінституту мені заважав тільки брак грошей, бо без них просто не взяли б.
І весь цей час я писав
пречичудові твори на уроках літератури, а за прекрасну дослідницьку роботу з творчості Анатоля Юриняка (цікаво, хтось у цій країні, крім мене, знає про такого?
) мене мали взяти до філфаку в Універ імені Тарасагригоровича без екзаменів. А я пішов у Політех.
Ну і дурень
А тепер гризу нігті (бо ж до ліктів не дістаю). І хочу писати, бляха-муха.
Може комусь шось написати?
Ну, и перевод для желающих. Под катом
Наконец-то..
[Print]
A1ien