субота, 2 квітня

Циферблату на годинникові не вистачає тотально, весь час якісь суцільні клопоти. Ввечері вискочив на озерце під об"їзною, думав поганяю щупаків - ага, дулю з маком: озеро вже заросло нереально. Тож пішов браконьєрити на заборонену Ріку, щоправда, в межах міста, але точно не певен чи можна там ловити. Майже одразу прогнав малолітнього брака - хотів кинути тряпку на вході в затончик.
Потім покидав трохи на руслі, переконався, що риба ще дуже млява, і пішов вглиб затончику - там впадав польдер і метушилася дрібнота. Намагався ошукати головників, за допомогою коливалки (на воблери 0, на маньячки - тільки непевні щипки) - 3 клюваки, 0 в результаті, певно, лобастий ще не клює, а пхає блешню чолом.



Зате розловив Лесотовську блоху - бистрянкою, ну і потрапив на шалений кльов яльця-андруги на мікроджиг. Правда, витяг тільки одного, дуже вже важко зачепити цю тендітну рибку.
Фото пізніше, не взяв з Києва кабелі до телефону та фотоаппарату.
Йшов ось зараз додому і міркував - які ще маразми придумають наші "науковці" і рибінспекція? Ловити в заборону на ділянці річки, де нема й натяку на нерестовище, упіймати 2 червонокнижні риби, якими річки тут просто кишать.. %) "О, б...ська Данія, п...ц всім сподіванням."



"Гамлет харка в море, і дрючком його п...ть" (с)

вівторок, 6 квітня
Зрадів прогнозованому дощику, як мала дитина. Гадав, що обезлюдніє улюблений потічок, бо стомлений святкуванням народ не ризикне пхатися на шашлички в таку погоду. Ага, хріна лисого. Тільки но я зібрав спінінг, і пройшов першу "стометрівку" - з"явилися дійові особи у вигляді п"яти п"яних молодих остолопів, що смажили м"ясо прямо над найперспективнішою ділянкою струмку. Фак! Довелось збирати вудку, і робити вигляд "странствующего фотографа", з "штативом в чохлі" в руках.



Наступний персонаж був куди неприємніший. Ним виявився дідо-поплавцевик, що завзято витріщався на метушливий сигналізатор клювання, і на мене не звертав ніякої уваги. Прикро, але що поробиш... За три останні роки - це перший рибалка, окрім мене з Іваном, якого я зустрів на "нашому" струмку. Якщо не рахувати кількох горе-браконьєрів з вилками. Інколи я ненавиджу людей...
Але годі вже про сумне. Оскільки біля криниці теж виднілися любителі чистої водички, тож я вирішив зійти зовсім угору, де вже не можна заїхати автівкою, і спокійно порибалити там. Але тільки но я почав певно крокувати пралісом, як мене несподівано атакував місцевий дракончик. Ще й який пузатий! Але, й гарнюня...



Потім я сьорбнув з кринички чистої води, радо зустрівши на дні старих знайомих - тритончиків. Ну і почав короткий марш-кидок метрів на 500 угору. Нарешті, коли люди остаточно зникли з біополя, я знову зібрав спінінг. Забув зазначити, що на початку риболовлі клювання я так і не побачив, хоча потічок був в прекрасних кондиціях - висока, але не бурхлива, прозора водичка, чимало схованок для обережної плямистої рибки. Щоправда, я не очікував шаленого кльову, все-таки навесні рибка ще достатньо млява, і зараз її скоріш вдумливо на німфу ловити, аніж на блешню. Але на таких маленьких струмках нахлист я не люблю за певну гіподинамію, а ось УЛ - чудово адаптує неспокійний темп сучасного рибалки до умов такої водойми.



Нарешті, за півгодини, я побачив перше слабке "пощипування". Рибка була маленькою, але вже сам факт того, що вона зацікавилась блешнею - був для мене немовби ковтком чистого повітря. Хоча останнього навколо якраз не бракувало.
Одначе, пробігшись ще 500 м угору, я побачив, що особливою активністю форель таки не вирізняється. І почав експериментувати. На жаль, ні воблери, ні коливалки сьогодні не заводили благородну плямисту рибинку. Але нарешті "вистрілив" мікроджиг. Найменший твістерочок на грамовій голівці приніс мені 2 тендітні, сліпучо гарні рибинки. Обережно, не виймаючи з води, зняв їх з гачка, а одну навіть вдалось сфотографувати.



Але потім, не впоравшись з нервовим гарячкуванням після чергового зачепу, я до біса моцно сіпнув вудкою, і обірвав останню мікроджигу такого класу. Ще раз фак! Довелось ловити на блешню, тай добре, бо часу було небагато, а "населені" місця наближались. Тим не менше, вдалось зловити ще дві мляві рибинки, але навіть у такому "напівзимовому" стані вони порадували відчуйдушними стрибками. Хоча нічого видатного я так і не зловив, всі форельки були "струмкового" класу - до 15-17 см.
Кінець рибалки запам"ятався відсутністю клювань, тож я без вагань зібрав манатки, і зайшов знову на криничку (там вже крутилися нові відвідувачі), де був атакований черговим "драконом".



Когути з шашликами все ще допивали свій "Живчик", але мені до них вже було байдуже. Хотілось ще половити на нижніх ямках, але то було справою надто ризикованою - людей в пониззі вешталось чимало, а рано навесні, коли гілля дерев ще не вбралося у листя, я був ще тою цікавою мішенню для споглядання у місцевих мантелеп та їх фраєрів, які час від часу швендяли селом. Я мовчки сплюнув і пішов потаємною стежкою, на другому березі потічка, попід самою скелею, подекуди ризикуючи зірватись у прірву. Зате зустрів ще одного, теж майже готового до пологів "дракона", і одразу за ним вельми агресивного слимака з отакеним равликом на шиї.



Сутенілося, як я вийшов до таємничого берегу річки Ш, в якій дотепер ще можна зустріти головатицю. Тільки тут працював мобільний зв"язок, і я немовби повернувся в буремний світ з зовсім іншої планети, на якій так хочеться жити...



Состояние радушное