І ця любов із домішком біди,
і ці слова, які назавжди вивчив –
веди мене, мій звичний і убивчий,
мій чорний часе – стримуй і веди.
Уздовж доріг – тривалих, золотих,
ходою обережною мисливця
веди за тих, хто здався і спинився,
за тих, хто помилився і затих.
В цій осені - тривожній і німій,
де замовкає голос недоречний,
веди мене, мій вічний, мій конечний,
мій втрачений і небезпечний мій.
І теплих сосен набраний курсив.
І вересня різке різноголосся.
Ще не скінчилось те, що почалося.
Ще може статись все, про що просив."

Сергій Жадан