Вчора почула пісню "Темна ніч" у виконанні Дими В. яку він розучив останнім часом. Вишло дуже гарно, щось середнє між виконанням Дмитра Хоронько і Марка Бернеса. Найголовне що має бути у виконанні цієї пісні, на мою думку, це дуже теплі емоції, так би мовити від самого серця. Для чого потрібен окремий талант. Пісня "Темна ніч" не для кожного. А ще, подумала про Бернеса, як дивно, що діти з єврайських сімей, за час існування режиму, в якому антисиметизм щось само собою зрозуміле, коли ставали дорослими радянськими громадянами, могли бути дуже щирими прихильниками радянської ідеалогії. Наприклад, Іосиф Кобзон це такий зовсім трешак, в ньому с ніг до гори все не так як має бути в нормальної людини, наче він і не стільки єврей, скільки дивна істота. А Марк Бернес ні, принаймні так здається. Дивно як вміла пропаганда виїдає людям міск. Це не змінює відчуттів від пісень, якщо вони справжні, про справжні почуття. І якщо іх співає саме тобі кохана людина, то це справжнє чудо, це коли в любві немає меж :--)