Наприкінці 19-го року, після переїзду в Київ, я відвідувала виставку Івана Марчука і враження були приголомшливі! Його картини і скульптури ніби відтворюють світоустрій загалом, але не через образи звичайного світу, а через вигадані автором образотворчі матерії, які припустимі в якомусь іншому вимірі, на метафізичному рівні, на приклад. Це нібито все те ж саме, але не з атомів і молекул, а з того що утворює ниточки з яких світ ніби сплетений. Ось і картина "Золоте мереживо" висловлює вже навіть однією назвою цей спосіб відтворення!
А Іван Марчук вже визнаний світом геній сучасності і заслуженно посідає місце серед 100 геніїв образотворчого мистецтва.
Іван Степанович народився в родині сільського ткача в Тернопільській області.
Вивчав декоративний розпис, курс з кераміки у Львові (в училищі та інституті прикладного мистецтва)
Дехто закидає, що в кінці 1980-х він покинув Україну, мовляв “утік…”. Та не слід забувати, що Марчук як митець формувався за радянських часів, і його творчість була не до вподоби КГБ. Маючи експозиції в більш, ніж десятьох містах Радянського Союзу, українська Спілка художників його не визнавала, більш того – ігнорувала, коли вже вголос говорили про неймовірну харизму. Запитаєте, що поганого в зображенні пшеничних ланів чи блакитного неба? Дуже вже все українське, метафоричне, символічне довкола теми буття простого українця.
Тому еміграція до Австралії, Канади, США – скоріше, була вимушеним кроком.
Напрацювання митця оцінені в понад 5 тисяч картин. До слова, виставки Марчука завжди відвідують тисячі шанувальників з різних куточків світу. До 200 персональних виставок його полотен – і де б не був особливе захоплення викликає техніка виконання Марчука. Мова йде про геніальний очерк-стиль в живописі «плетиво з ниток». Справді, зображення на межі рукотворного і технологічного, через складність філігранного виконання і трудомісткість практично не підлягає повторенню. Жартуючи Іван Степанович охрестив цей стиль «пльонтанізм» (дослівно – випльонтане зі жмутків ниток), що ще дужче заплутало іноземних перекладачів. Спробуйте й самі, відшукати зокрема англійський відповідник для цього стилю.
У 1990-х відбулася його перша офіційна виставка у Києві – у Державному художньому музеї українського образотворчого мистецтва (нині Національний художній музей України).
Вражені мистецтвознавці Європи, США та Австралії, пропонують й досі виставлятися в найкращих залах світу.
У жовтні 2007 був включений до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», який формувала газета «The Daily Telegraph», а Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії (до «Золотої гільдії» входить 51 художник з усього світу)
Віталій Портников
[Print]
Та сама киянка