Перші репетиції колективу, в якому грав Сергій, почалися 88-му році. На той момент він працював в Інстуті Нафти і газу. Якось, одного разу, коли був розробленний прилад, що суттєво зменшує втрати нафти при здобутті зі свердловини, його направили в Нижньовартівськ, в який він летів через Казань, задля презентації приладу представникам відповідного міністерства і организації яка була до Газпрому. Презентація була успішною. Але відвідування місць безпосереднього діставння з землі теж було обов'язковим. Тож, після Нижньовартівська, Сергій полетів у Салехард, де його чекав гелікоптер, в якому він полетів до Нової Землі.

Його родина, яка готувала речі для подорожі, навіть уявити не могла як йому доведеться мерзнути в тих речах, що вони йому купили у Івано-Франківську! Джинсова куртка на хутрі виявилася просто все одно ще літньою сорочкую на 50-ти градусному морозі! Тому, як тільки він ступив на Нову землю, то був одразу закутаний у оленячі шкіри! Проживання в юрті вже ніколи не забуде! Особливо походи у туалет із палицею для того щоб відганяти білих ведмедів. Трапези були з соленої оленини, а горілку він привіз з України. Місцевий жителям вона сподобалася. В цьому місці оповідання я йому висловила невдоволення, бо народи крайньої півночі дуже вразливі до алкоголю. Проте він цього не знав! З юрти старався не виходити. На запитання, чи були там жінки, каже що коли людина настільки щільно вдягнена у все з оленячих шкір, то важко сказати чи то жінка чи то чоловік. Білих ведмедів і олені, песцов бачив. Основне заняття в місцевих було охотою на песца.

Потім подорож у зворотньому порядку. І відповідне потеплення. Салехард -30, Нижньовартівськ -14, Казань -4, Київ +4. І, на решті, рідний Франківськ. Мамі про те що він був на Новій землі Сережа ніколи не казав і вона досі не знає про це. Інакше вона могла не пережити хвилювання за свою улюблену дитину