Щоденник пересічної українки
Та сама киянка
дневник заведен 23-09-2004
постоянные читатели [51]
3_62, 72квадрата, aabp, ALEON, Andry Smart, Anga Hyler, BiGG_BeNN, BLACK CROW, blackberrry, Chili man, Crazy Beaver, dodo, Eroshka, Feng, fennec, Gloria, GoldenAndy, Ket, kolyash, Night Lynx, O De San, pauluss, penguinus, schnappi, Seele, ShatteredOne, sida, Sirin, st-finnegan, username, vvol, Альфи, Варшавянка, Глазки, Даниель, Дизайнер шатун, Заводная Птица, Коктейль Молотова, КраткЖизнеизложение, криворук, Лора, Наши Люди, Полешка, Сидор Петренко, Символ №20, Старк, Счастливая Женщина, Та сама киянка, Тихий океан, Эль, Януш
закладки:
цитатник:
дневник:
хочухи:
местожительство:
Киев, Украина
интересы [28]
свобода, психология, музыка, литература, фотография, английский язык, любовь, красота, стихи, путешествия, мифология, хорошие люди, йога, изобразительное искусство, новые идеи, история древнего мира, сильные личности, движения, интересные ж-ж, не говно, древние духовные практики, жизнь бьет ключом, игра как основа жизни, рисунки на планшете, перфоманс, визуальное письмо, философия всех мастей, неглупое кино
антиресы [9]
тупость, сплетни, быдло, жлобство, зависть, деградация, говно, Гламур, патологическая злоба
[2] 08-11-2024 19:13
2D як 3D

[Print]
Та сама киянка
[2] 28-10-2024 15:20
В Метрограді

[Print]
Та сама киянка
[2] 07-10-2024 18:45
*media*..

[Print]
Та сама киянка
[2] 25-09-2024 14:23
*media*..

[Print]
Та сама киянка
Понедельник, 11 Июня 2018 г.
15:16
"Король Убю" театра "Мизантроп" воспринимается как свободный выплеск в зал реальности спектакля. Красивые тела, пластика тел говорит о происходящем без фальши. Слом стереотипов, покрывшихся пылью, залежавшихся, неподвижных. Почти Виктюк, но далеко не Мельник. Не ранний Мельник, то есть. Как будто бы живое, но не трогает души. Вот вам и красивая грудь и обсценная цексика, признаки свежего ветра, но мимо меня. Не чувствую, не люблю. Высказывания молодых театров, которые я видела в последнее время, очень простые. "Насилие - это плохо!" Мне не хватает тонкой психологии
Четверг, 26 Апреля 2018 г.
11:55
Театр "Герц" з виставою "Вже пливе Левіафан і треба поспішати" такий авангардний, настільки мінімалістичний у виборі художніх засобів вираження, що почуваєшся на протязі вистави якось, може й комфортно, але, в цілому, незрозуміло. Незрозуміло, чи то взагалі театр, чи новий вид мистецтва, розбиратись в якому ще вчитись та вчитись. Коли вважаєш, що ти, хоча й бачив не все, але достатньо, щоб взагалі судити про вистави, а тут таке, що не схоже взагалі не на що, то якійсь час важко приборкати обивательскій подив, дійсно посміхаючись, але нагадуючи собі, що любиш супрематизм Малевича, та все таке інше. Вже ладен вважати що трохи розчарован, коли вийшов на вечірню вулицю, де веснянє повітря, життя тече як завжди весною, але коли прийшов до дому, то відчув такий приплив енергії, що ніякой втоми після цілого дню, з роботою та прагенням встигнути, до певної години, кудись, не відчуваєш взагалі.

Одночасно відбувається несподіване побачення серед ночи. Мабуть це дуже завжди хвилює, коли довго очикуєш, що людина почне розкриватись і вона розкривається перед тобою. В одночас стає зрозумілим, що вона, людина, прагне вільних стосунків, можливо, тому що, ти взагалі колись дав поняти, що таке можливо. Що ти так не просто жив, але й звик так жити.Чи було в мене вже достатньо вільних стосунків, тим більш у порівнянні з людьми, яки тільки кажуть, що вони до них готові, але на практиці, перевагами цієї форми стосунків завжди користаюсь тільки я? Можно сказати впевненно поки що одне, мені більш довіряють, і у мене з'явилась ще одна зубна щітка у ванній кімнаті
Закрыть