Театр "Герц" з виставою "Вже пливе Левіафан і треба поспішати" такий авангардний, настільки мінімалістичний у виборі художніх засобів вираження, що почуваєшся на протязі вистави якось, може й комфортно, але, в цілому, незрозуміло. Незрозуміло, чи то взагалі театр, чи новий вид мистецтва, розбиратись в якому ще вчитись та вчитись. Коли вважаєш, що ти, хоча й бачив не все, але достатньо, щоб взагалі судити про вистави, а тут таке, що не схоже взагалі не на що, то якійсь час важко приборкати обивательскій подив, дійсно посміхаючись, але нагадуючи собі, що любиш супрематизм Малевича, та все таке інше. Вже ладен вважати що трохи розчарован, коли вийшов на вечірню вулицю, де веснянє повітря, життя тече як завжди весною, але коли прийшов до дому, то відчув такий приплив енергії, що ніякой втоми після цілого дню, з роботою та прагенням встигнути, до певної години, кудись, не відчуваєш взагалі.
Одночасно відбувається несподіване побачення серед ночи. Мабуть це дуже завжди хвилює, коли довго очикуєш, що людина почне розкриватись і вона розкривається перед тобою. В одночас стає зрозумілим, що вона, людина, прагне вільних стосунків, можливо, тому що, ти взагалі колись дав поняти, що таке можливо. Що ти так не просто жив, але й звик так жити.Чи було в мене вже достатньо вільних стосунків, тим більш у порівнянні з людьми, яки тільки кажуть, що вони до них готові, але на практиці, перевагами цієї форми стосунків завжди користаюсь тільки я? Можно сказати впевненно поки що одне, мені більш довіряють, і у мене з'явилась ще одна зубна щітка у ванній кімнаті
Віталій Портников
[Print]
Та сама киянка