Я чудово розумію, що однакових людей, навіть дуже хороших, як под копірку ніде не буде. Навіть у тому вимірі, коли оцінюєш поганий-добрий. Одні кращі, інши гірши, тобто як люди, і ничого тут не зробиш. Але в цілому, грузини добрі, тобто хороші люди. В них підвищений загальний рівень хорошості. Навідміну від деяких, в контексті світової сучасної ситуації, зрозуміло кого я зараз маю на увазі:-)

В них, до того ж, чудове почуття гумору. Та радіти життю вони вміють як далеко не всі інши народи в світі. Ось дивишься як вони радіють чомусь, ті радієшь сам разом із ними, проходячи просто повз незнайомих людей.

Про їх надзвичайну гостинність та повагу до гостей розповідати не треба. Але як це було саме в нашому випадку зазначити варто, хоча б тому, щоб краще запам'ятати цей чудовий відтиск в наших душах. Саме в через душу Грузія спілкується з вами. Якщо тільки ви готові до спілкування.
Ніно дуже турботлива. Відчувалась що вона ставиться до життя взагали як мама, в хорошому сенсі. Не нав'язлива, ні. Але було зрозуміло, що у випадку виникнення проблем, можно звертатись до неї. Одразу виникло відчуття теплоти. Просто така людина.

Коли я заносила гроші за останню добу. Наступного дня після Нового року. Там був такий галасливий веселий святковий гармидор в доброму сенсі, що ми чули одна одну насилу. Але назнайоми люди вмовляли меня зайти, та сидіти разом із ними там. Вони були п'яні, добрі, та веселі. Ледве я пояснила, що нам треба збирати речі. І нема часу на веселощі.

Так майже вночі Ніно принесла нам дві тарілки солодощив, чурчхел усіляких, тістечок, конхветочок. Це було дуже мило, але потім вона ще занесла багато доброго домашнього вина. Ми казали, що в нас вина вже і так є стільки, що нас не впустять ще із тим що вона принесла в літак. Але вона не переставала пропонувати попробувати її вино. Казала, ви хоч відпийте трохи. Якщо хочте залиште в квартирі, але тільки спробуйте.

Це було так чудово, словами не передати! Це не був механічний рітуал. Дуля у кишені при при доброзичливій усмішці, або ще щость таке, що бува, нажаль, у людей. Це була справжня щирість и доброта.
Вона, принаймні, не забула таки викликати таксі на потрібну годину ранку.
Ще грузини, даже незнайомі з вами зовсім, безпосередні іноді як малі діти. І це може бути і смішно і зворушливо одночасно. Ось наприклад. Підходе до нас людина біля Татарського майданчику. Та починає пропонувати вишиті ікони. Доречі, работа дуже гарна. Я завжди с повагою ставлюсь до доброго хендмейда, навіть коли він мені особисто не потрібен.
Ми кажемо йому, що ми не є релігийними людьми, що пропонувати нам через це ці коштовні речі не треба. У відповіть він починає щиро, дуже емоційно, обурюватись:
"Как это нэ религиозний?! Ви навэрноэ протестанты, да?! Хто маму родиль?! А мамину маму хто?! А ее маму?!", підносе руки до неба, та сам собі відповідає: "Бог!". Йде далі в своему якомусь напрямку. Це нас дуже вразило. Нихто не намагався нас примушувати до чогось, просто природний відклик на наши дії.

Люди, що біля траси продають різні солодощі, ті вино. Ніяких спроб на нас натискати. Ні то ні. Хвалять товар коли він справді добрий. Якщо дуже добрий, то дуже хвалять. Так, принаймні, виходило в випадку із нами. І якщо нам пропонували не зовсім дешеве, але казали, купуйте, воно дуже добре. Так виходило. Нихто нас ще жодного разу в цьому не обдурив. Було и просто хороше вино, було і надзвийчане. При тому, що виготовлено вдома.

Дядечко, що продавав чудові ласощі з меду в Мцхеті, та ненавидів ботоксного щура з рашки так само як ми з Пищкой, і всім присутнім без пояснень було зрозуміло за що саме, був, при тому ж, в дуже гарному настої, та пропонував просто так скуштувати його медове вино. А его знайомий, це було одразу ж після Нового року, дуже просив спробувати його хочапурі. Я відмовлялась, казала, це ж ваш, ви мабуть самі хочете його з'їсти. А він розповів, як сидів у друзів за святковим столом, вже наївся, а йому все одно дали хачапурі. Казав, що не хоче їсти, але воно справжне, домашнє, та дуже добре! Тим більш, що повз нас шла якась жінка, та сказала мені: "Возьми хачапури, дочка, это он так тебя с новым годом поздравляет!" Та я і спробувала. Переконалася, що хачапурі був саме таким як говорив той чоловік:-))

Несподівані знайомі, яки просто виникли на вулиці. Це Давід Иванович Тетрадзе з Мцхети та Лена Загошвили з Марткопі. Вони розповідали яке добрі речі вони можуть для нас зробити чи за невелички гроші, чи безкоштовно взагалі. Лена пропонувала жити в неї просто так, скільки захочемо. За гороші чі просто так, відчувалось, що пропонують справді щось їхнє, добре. Від іх великої гарної душі. Ми записали їх номери телефонів. Може зателефонуем наступного приїзду в Грузію.
И ще зовсім кумедне. Йдемо ми напередодні Нового, 2015 року, по Коте нашому по Абхазі, прямуємо туди де увесь двіжняк, біля парку Ріке та Метехі, на набережну Мткварі. Та бачимо як двоє вже не дуже молодих грузин, дуже голосно, на всю вулицю, сваряться грузинською. Ну, думаю, нарешті бачу конфлікт, тобто свару... І тут один з них повертаеться до нас, і з посмішкою, зовсім як у сні, каже російскою: "Раз на раз не приходится!":-))
Ми відходимо на деяку відстань далі, і тут я як почну сміятись, закинувши голову. Так кумедно и добре, при тому, одночасно.

Це був найдобріший Новий рік в моему житті! Завдяки всім цим людям, у тому числі:-))) Спасибі їм велике привелике!