В галереї "Арт-світ" дізналась, що навіть Тарантино це арт-хаус та ще й постмодернізм. Бо в нього велика купа натяків, колаж з алюзій та реминесценцій... І байдуже, що відштовхується він, зазвичай, від бойовиків, яких бачив багато, ще працюючи продавцем у магазині відеокасет...
Кино розвивалось за напрямками, схожими з живописом. Сюрреализм, імпресионизм, експресионизм, футуризм. Артхаус - це не завжди фестивальне кино, як мені весь час здавалося. Це продукція студій з незалежним поглядом, які кажуть нове слово всупереч загальному потіку. Навіть якщо це Тарантино, який у кино, як Шнур у музиці, він, звісно, приколюються, але це приколи гамадрила над павіанами. Добрі жартики своіх над своїми ж, пациками обох статей.

Зі мною намагалась поспілкуватись жинка, яка має, судячи з її розмови по телефону перед лекцієй, якесь відношення до музучилища. Але мене ще до лекції якось трохи напружила манера спілкуватись по телефону голосно, так що, коли все почалося, прийшлось комусь її одернути трохи, щоб привернути її увагу до початку події. А те, що всі в залі чули кожне слово її розмови, це вже здавалось дрібницею.

Мабуть, вона хороша людина. Але особисто мені причулася якась така базова агресія, така що природна для радянської людини. Просто звичка на підсвідомому рівні. Ця жінка, здається, любить усі такі подібні заходи, лекції, покази кіно, вона любить фестівальне кино, Антоніоні точно, як я встигла зрозуміти. Але враження залишилось якесь протиречне, я звикла ідентифікувати таку людину як один тип, а вона дивує своїми смаками у мистецтві. Я, може, ще б поспілкувалася із нею, але туалет нас ролучив. Цілком можливо, що ще десь її зустріну, може у філармонії. Можливо, ця людина з хроничном браком спілкування, на відміну, від мого розумного мінімума.

Модернізм - серьозна ідеализація можливого майбутнього
Постмодернізм - скептичний і саркастичний погляд у майбутнє
Метамодернізм - позитивний постмодернізм, іронія, але світла