Буває так, що раптом обганяє людина i так добре поставленим і таким ніби солодким голосом пропонує свою компанію на вечір, разом з чашечкою кави, що відповідаєш одразу, що тобі й самій не погано. Потім вже думаєш, а що як він хороша людина, а це, мабуть, я зла або груба? Але варто лише уявити себе дійсно у його компанії, тоді все одно розумієш, що все так, самій не погано, просто сказала правду.

А коли я пішла далі, вздовж Дніпра, з прогулянкового катера заграло: "Ти признайся мені, звідки в тебе ці чари?" :--)