З приводу того, що я скоро залишу місто Дніпро, можливо, на завжди, я побачилася із племінником Левко :--) Він невідомо що й як сприймає, але багато висловлює. Все ще без слів.
Він спочатку дивиться дуже хитро, потім підморгує одразу обома очима, і після цього цілує щось невідиме у повітрі, можливо, уявляючи саме тебе.
А ще він обожнює танцювати. Враховуючи те, що Левко Олександрович, на певний відсоток єврей, я йому наспівую мелодію "сім сорок" і пояснюю: "це клезмер, малий". Він, напевне, не розуміє, але танцює залюбки.
А ще ми понарошку миємо підлогу, допомогаємо різнокольоровій гусениці переїзджати на вантажівці, розбираємо авто. Надягаю куртку, шапку, він припиняє, в цьому вигляді, мене впізнавати, свято закінчується, мене для нього вже нема, хтось інший прощається і йде по нових справах. Принцип життя "тут і зараз"
Віталій Портников
[Print]
Та сама киянка