Є дії, є наслідки. Тварі, яких оточили під Лиманом вже відповіли сповна. Кацапам по приколу вбивати. Цей вибух ракети х-22, ціною у мільйон доларів, ніяк не міг вплинути на хід війни. цей вистріл був лише для того щоб залякати мирне населення, але крім ще більшої ненависті кацапи нічого не добилися. Кацапам байдуже кого вбивати, дітей, дорослих чи тварин. Тому що вони гірше за тварин. Щоб ракета влучила туди куди треба, потрібно витрачати час, на розвідку, на уточнення розташування об'єктів, на багато чого ще, але ж оркам ніколи, їм треба скоріше закидати як попало, щоб потім звітувати перед населенням на федеральних каналах, ось, дивиться, закидали, ми молодці.


Двадцять дев'ятого вересня в Дніпрі пролунав вибух. В приватному секторі був знищений будинок, в якому мешкала сім'я. Російська ракета їх "врятувала" раз і назавжди. Унаслідок обстрілу загинули чотири людини, серед яких дві дитини, сім і вісім років.

Та це не просто статистика. Їх можна назвати поіменно. Це три покоління однієї родини: бабуся Алла, мама Наталя, дочка Василиса та хлопчик Іван. А ще маленький песик Джек.

За словами мера, після початку війни жителька Дніпра Наталя вирішила перевезти своїх двох діточок з проспекту Поля в безпечніше місце, як їй тоді здалось, — у приватний сектор до бабусі.

Але сьогодні до їхнього будинку прилетіла російська ракета, утворивши вирву приблизно вісім на десять метрів.

Люди буквально випарувалися. Ні. Я буду відвертим до кінця. Дехто не просто випарувався. Їх знайшли у сусідів на дахах. На сусідніх вулицях.

А коли приїхали рятувальники, на руїнах сидів старий пес Крим. І вив, — поділився Філатов.

"Пусть Боженька отдохнёт".
Borys Filatov, городской голова (мэр) Днепра:
"Я не знаю с чего начать.
Пишу, а мысли путаются.
…
Сегодня я увидел Ад изнутри.
Иногда нам кажется, что война рядом, но нас не касается.
Или касается, но пройдёт мимо.
Я расскажу вам сегодняшнюю историю.
То, что случилось на соседней с нами улице.
…
Историю несправедливости и богооставленности.
Историю фатума, который довлеет над нашей жизнью.
Историю, перед которой меркнут трагедии Эсхила.
…
Жила-была семья.
Когда началась война, то мама решила перевезти малышей с проспекта Поля в более безопасное место.
В частный сектор. К бабушке.
…
Сегодня в их дом прилетела русская ракета.
Воронка, которую вы все видели на фотографиях примерно 8 на 10 метров.
Люди буквально испарились. Бабушка Алла, мама Наташа, дочка Василиса и мальчик Иван.
И маленькая собачка Джек.
Нет. Я буду откровенен до конца. Некоторые не просто испарились.
Их нашли у соседей на крышах.
На соседних улицах.
А когда приехали спасатели, то на развалинах сидел старый пёс Крым.
И выл.
А потом приехали коммунальщики.
И увезли собаку, оглохшую, ослепшую и контуженную, в КП «Зооконтроль» и там городские ветеринары колют пса сердечными препаратами, чтобы нормализовать.
А по итогу приехал отец.
Он служит в ЗСУ. Под Лиманом.
Можно я дальше не буду продолжать?
Я видел все собственными глазами.
…
Я хочу только одного.
Чтобы те, твари, которых наши окружают под Лиманом - ответили за все сполна.
Не нужно писать про Божью кару.
Пусть Боженька отдохнёт.
Только сила нашей мести имеет значение.
…
А ещё я хочу, чтобы они все висели на деревьях.
Как этот колпак от соседской «Мазды», которой силой взрыва закинуло на обгорелое дерево…
Лють."
29.09.2022. 21 век. Украина. Днепр.