Пауль Целан (справжнє прізвище — Анчель) — єврейський поет і перекладач — народився 23 листопада 1920 року в Чернівцях у сім´ї небагатого комерсанта Лейба Анчеля.

Літературна критика вважає Пауля Целана найвизначнішим поетом XX століття, одним із найкращих європейських ліричних поетів повоєнного часу.

Початкову освіту Пауль Анчель отримав у початковій школі (1926-1930) м.Чернівці. Восени 1930 року юний Анчель став ліцеїстом й вже тут у нього виявилися непересічні здібності до мов, зокрема румунської і французької. Незважаючи на успішне навчання, Пауль був змушений після 4-го класу залишити цей ліцей через процвітання в ньому антисемітизму. З 1934 по 1938 роки навчався у державному чоловічому ліцеї «Marele Voevod Mihai». Обдарований учень мав тут усі можливості для розвитку своїх мовних і літературних здібностей. Вже тоді хлопець почав писати вірші. Закінчивши ліцей, Пауль, за наполяганням батьків, у 1938 році поступив на медичний факультет університету міста Тур у Франції.

Початок Другої світової війни застав його на канікулах у Чернівцях. Не маючи змоги повернутися у Францію, юнак став слухачем курсу романської філології в Чернівецькому університеті.

Після встановлення радянської влади у Чернівцях йому довелося пристосовуваться до нових умов життя: вивчив російську мову і працював перекладачем.

Наступні три роки (1941-1944) Пауль пройшов через великі потрясіння. У 1941 році його сім´я потрапила до єврейського гетто, через деякий час їх депортували до концтабору, звідки вони вже не повернулися. Сам Пауль потрапив до румунського трудового табору на примусові дорожні роботи, де, незважаючи на страшні умови, залишився живим.


Говори и ты

Говори и ты,
говори последним,
скажи свое слово.


Говори —
но не отделяй нет от да.
Вложи и в свое слово смысл:
вложи в него тень.


Вложи в него вдоволь тени:
столько,
сколько, по-твоему, вкруг тебя роздано
полночи, полдню, полночи.


Оглядись.
Видишь: все живо кругом —
при смерти! Все живо!
Есть правда в слове, когда в нем тень.


Но место, где ты стоишь, сжимается…
Куда ты теперь, без тени, куда?
Вверх. Ощупью. Становясь
протяженней, неразличимей, тоньше!

Тоньше: нитью
для звезды, что хочет спуститься
и плыть внизу, там, где видит
она свое мерцанье: в зыби

текучих слов.