Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж,
у золоті дзеркала установи,
поправиш ружу й посміх Казанови
і сам собі накажеш: кроком руш

до кабінету, де — вершина змови.
Тебе чекає мрець — очей не мруж,
а, вихопивши револьвер із руж,
спрямуй на нього дуло тридюймове.

Ти станеш в цю хвилину шестикрилим,
а він повільно зсунеться на килим,
потягне канделябр і паламар.

Ти скинеш рукавички (щойно з пральні)
і, розпізнавши натяки астральні,
почуєш, як видзенькує комар.

Юрій Андрухович

Іду я плаєм в синю даль -
Висить Марічка на смерічці.
Парує сивий дим проваль,
Цвіте червлена ружа-чічка.

Приспів:
Б’ютіфул Карпати!
Верховина, рідна мати,
Не дай же нам погибати!
Б’ютіфул Карпати!

За небокраєм небокрай,
Трембіти голос чути в лісі.
А он ялинок ген розмай
І синьо-жовта фана в стрісі.

Приспів

Залазить п’яне сонце в річку,
Останній промінь свій кидає.
Іде Іванко до Марічки
І пісеньку співає.

Приспів

Мертвий півень