Уперше та востаннє в'язала настiльки тонке, але, все ж, довела справу до кiнця:-)

Взагалi то, я б могла зайняти стратегiю, таку як деяки дами с journals.ru, або скорiше бабцi, яки шукають собi жениха вже хоч денебудь, "I нашим i вашим". Це вони звуть "не терять человеческое лицо". Не саме, у моєму випадку, задля пошукiв, а, припустимо, що за компiментик.
Але, по-перше, навряд чи стала б я поступатись почуттям власної гiдностi заради якихось шукiв. Бо никому не пробачаю видверто ганебної точки зору стосовно моєї Батькивщини.

А по-друге, вже багато рокiв никого не треба шукати автоматично. I, найголовнiше, що в мене є Пищка:-))

I також хочу сказати те що, николи не напише в iнтернетi українська бидлотьолка, яка не має ничого спiльного з вродливими та тендiтними українськими жинками: Слава Укаїнi!

А ще, нажаль, померла, "бабуся Леруся". Дуже шкода, бо наприкiнцi її життя ми почали перейматися симпатією та повагою до її особистостi. Бувай, люба, твоє почуття гумору компенсувало все iнше. I я кажу це щиро, без подьобки.