Травень, а так, понімаєте, холодно.
Так, понімаєте, все навпаки.
А за вікном починається поле
І видно за полем село Бармаки.
В час, коли бідній душі одиноко,
А поряд дорога гурчить об’їздна,
Я плащ одягаю і йду на дорогу -
А може, полегшає, хто його зна…
Дорога так само, як я, неприкаянна,
Дорога мене обтікає, мов каменя,
Байдужа, хоч губи собі прокуси.
Дорога мене приведе до лікарні -
В дощі рожевіють її корпуси.
В мене тут зараз ніхто не вмирає,
Так що й сумління знеболено спить.
В мене тут є санітарочка Рая,
В Раї для мене знайдеться спирт.
Підем гуляти? Рая не проти.
Станем в садочку під деревце.
Віршів читати Рая не просить,
І дуже вдячний Раї за це.

Олександр Ірванець

Вторую неделю не смотрю "Стрелочника", голландский аналог "Станционного смотрителя". Зато, когда я вдруг отложила английскую википедию на тему африканской этнографии, и перешла читать новости в издательство Гвардиан, я почувствувствовала обнадеживающую легкость!
Говорю Пыщке, что я, может, скоро начну смотреть фильмы на английском с субтитрами, но еще какое-то время подержусь за Гвардиан. Всмысле, это как учиться плавать. Подержусь еще немного за круг.
Хотя, идиомы и фразовые глаголы, если говорить серьезно, еще тот кирпич привязанный к ногам начинающей пловчихи...