Это мало где можно прочитать, но Михаил Елизаров, оказывается, из Харькова, как и положено русскому националисту. Национальность искать мне лень, но, конечно, русского человека, как всегда, видно сразу. Лозунг "Мы любим русских!" у националиста М. Милитарева, который он держит в руках на фото, которое уже исчезло из легкого уровня поиска в гугле как нельзя лучше иллюстрирует подобные ситуации. Или я вот Отто Вейненгера, допустим, не читала, но просто знаю что был такой замысловато-вылепленный мудак

И все же интересно, понимаем ли мы сегодня, когда наблюдаем за событиями в так называемых «народных республиках», что Советский Союз - и в захваченной большевиками России, и уж тем более в оккупированной ими Украине и других республиках - и был той самой победившей ДНР. Что мы просто жили в большой ДНР, государстве гопников. И что все эти сталины-молотовы-кагановичи и были захарченко-плотницкие-пушилины, только масштабом побольше и покровавее. И вся хваленая советская культура - это балерины Донецкого театра и прилепины-фадеевы-ставские. Понятно, что за несколько десятилетий все это мутировало, менялось, но неизменно боролось с живым и честным. И разница между Россией и Украиной только в том, что благодаря Майдану 2013-2014 годов мы немножко отползли от ДНР, а Россия благодаря 1993 году, Ельцину и Путину окончательно вернулась в государство гопников. И поэтому путины-патрушевы-чепиги-пушилины-аксеновы и прочие гоблины, лиц не различить, караул устал, ДНР на марше.

Я ось жодного разу не находила в достатньой кількості перелік дій щодо перекладу зображення на папері у векторне зображення через трасування. Так, щоб це вийшло якнайшвидше і якісніше. Тому пробувала так і так змінювати налаштування, але не одразу, а коли узяла в руки інструмент, якій дає більш бездоганну лінію ніж відомі мені інструменти до того. Це пенбраш. Шляхом випробувань і помілок я винайшла, що сканувати потрібно не в фото якісному режимі, а у Grayscale-24. Коли редагуєш вже у фотошопі, то в палітрі "Криві" здвигати крайові точки тільки на дві клітини з обох сторін, щоб не загубити плавність контуру. І вже на етапі трасування стає видно, що кількість точок мінімальна і навіть не потрібно використовувати олівець для спрощення. Це велика економія часу, домальовувати в фотошопі вийшло зовсім недовго. Якщо одночасно вдосконалювати каліграфічні навики, то результат має бути все кращій. Додуматись змінити режим сканування було не легко, бо здавалось, що може бути кращим за режим фото и навіщо інши режими у сканері взагалі було незрозуміло. А для контурів це як раз мае значення, причому нихто про це не пише, принаймні я не знаходила ніде