Путинський прихвостень Кадиров настільки довбойоб, що був упевнений що Степан Бандера ще живий і хотів зустрітися сам із ним віч на віч. Або закликав своїх мавп його схопити. Це, звісно ж, викликало в української аудиторії масу мемів і приколів. Зокрема котик Степан, якій, як і пес Патрон, отримав нагороду у Каннах, як найкращій інфлюенсер, теж прийняв участь :-))

15 жовтня 1959 року на сходах мюнхенської багатоповерхівки на Крайтмайр, 7 виявили закривавлене тіло тутешнього мешканця Стефана Попеля. За декілька хвилин на місце події прибули медики та поліція. І, звісно, зійшлися сусіди. Які не здогадувалися, що поруч з ними впродовж п'яти років мешкав один із провідних лідерів українського націоналістичного руху — Степан Бандера.

Степан Бандера народився 1 січня 1909 року у Старому Угринові на Станиславівщині у родині Андрія та Мирослави (з дому Глодзінських) Бандер.

Андрій Бандера походив зі Стрия. Замолоду став активним учасником громадсько-політичного життя у Галичині, обирався депутатом Української національної ради ЗУНР у Станіславові, у 1920-х був членом новоствореної Української військової організації. У травні 1941-го Бандеру-старшого заарештували совіти; у липні — розстріляли.

Мирослава Бандера походила зі Старого Угринова. Її батько Володимир Глодзінський був священиком. Мирослава померла молодою, у 31 рік (1921-го або 1922-го), від туберкульозу горла. Діти часто відвідували батьків тата у Стрию — дідуся Михайла та бабусю Розалії, а також маминого батька — діда Володимира зі Старого Угринова.

Степан був другою дитиною у сім’ї. Загалом у подружжя народилися чотири сини — крім майбутнього провідника, ще Олександр, Василь, Богдан, а також чотири доньки — Марта-Марія (найстарша у родині), Володимира, Оксана та Мирослава (померла немовлятком).