В понеділок була по справах на Сагайдачного. Познайомилася з Ощадбанком, з усією тяганиною оформлення рахунку в структурі, яка позиціонує себе як сучасна, після довгих років радянського спадку. І дівчина-менеджер, така юна і позитивна, ніби нічого не відбувається такого страшного, дуже чемно пропонувала ставити підписи на багатьох десятках сторінок договору, з обох сторін. Під кінець я вже не приховувала свого обурення і підписувала демонстративно зневажливо, зауважуючи в слух що це знущання. Через півтори години я вирвалася на 30-ти градусну спеку!

І мене, як завжди, коли я опиняюся на Поштовій площі, затягнуло на Узвіз. І я йшла до гори по спеці, відчуваючи неймовірний кайф. Якісь чоловіки спускалися на зустріч і зауважили що в мене щасливий вираз обличчя. За Анріївською церквою чекав незмінний шлях до Володимирській гірки. Формула щастя, така проста, особливо якщо принцип тісних черевиків, довга розлука і просто відчуваєш що ти ділова ковбаса зі склянкою мохіто в майже безлюдному просторі, в якому ніколи не знайдеш нічого крім захоплення, кохання і свободи! :-)

.