Интересный материал о гетмане Мазепе и наложенной на него анафеме.
По ходу, все было обставлено так, что анафематствование свершили сами украинцы - кто из страха, кто из желания выслужиться.

Ще 27-29 жовтня 1708 року цар Петро послав укази митрополитові Київському і церковним ієрархам, в яких велів прибути їм до Глухова. Київський митрополит Йоасаф Кроковський був силоміць доставлений туди у супроводі царських опричників. Крім нього до Глухова 10-11 листопада, теж силоміць, привезли Чернігівського архиєпископа Іоана Максимовича, Переяславського єпископа Захарія Корниловича та інше сановите духовенство. Їхнє прибуття до нової гетьманської столиці припадало на час страти української старшини, яка потрапила до полону в Батурині. Серед страчених були й церковні люди, клірики, яких правдиво можна зарахувати до мучеників. Про це повідомляє «Лизогубівський літопис»: «Також Филипу, реенту певчих, в Батурине взятому, утято голову в Глухове и на спицах железных на глаголях на площади в самом городи заткнено»[74]. Так чинили хіба що язичники в часи жорстоких гонінь на християн перших віків.

31 жовтня 1708 року Петро І надіслав листа до патріаршого місцеблюстителя, митрополита Рязанського Стефана Яворського, з наказом: «Того ради позвольте онаго за такое его дело публично в соборной церкви проклятию предать». Усі сподівання Петро І покладав і на Київського митрополита Йоасафа Кроковського, але останній не підписав акту вибору нового гетьмана і не очолив чин анафематствування. Митрополитові це згадають у 1718 році й будуть звинувачувати його у підтримці антипетровської змови, яку очолив царевич Олексій. При загадкових обставинах митрополит раптово помре у в’язниці Архангельського монастиря. [...]

Головну проповідь на прокляття Івана Мазепи виголосив протопоп Новгород-Сіверський Афанасій Заруцький, вихованець Києво-Могилянської академії, давній панегірист ясновельможного пана Гетьмана: «…сказывал казаньє о прежде бивших изменниках пространно…». Протопоп не даремно вислужувався перед Петром І. Того ж таки місяця листопада він просить у російського царя надати йому маєтності мазепинця Івана Бистрицького у своє володіння: «Пресветлейшему Непобедимейшему Августейшему Великому Государю Царю и Великому Князю Петру Алексеевичу… недостойный богомолец Афанасий Заруцкий, протопоп новгородский, бьет чолом… Во еже убо бы удобие возмогл маестат Вашего Царского Пресветлого Величества возпрославити на позосталые добра зменика Вашего Царского Пресветлаго Владичества Ивана Бистрицкого бю чолом…»

Так-то вот.