Задали Тошке в школе выучить стихотворение Т.Шевченко "Мені тринадцятий минало".

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога ......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур'яні
Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята!
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала .....

Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.


В тексте стоит две сноски на "трудные и не знакомые слова" - "пай" и "плоскінь".
Проверяю, как Тошка выучил стихотворение. Читает монотонно. Говорю, мол, сначала посмотри сноски, чтоб понимать смысл слов. Читаем "пай" - еда (с уточнениями там), "плоскінь" - мужские стебли конопли.
А теперь, говорю, давай разберем стихотворение по настроениям, чтоб легче запомнилось: сначала герою очень хорошо, все его радует, потом вдруг становится плохо - он понимает, что и ягнята не его, и дома у него нет своего...
"А, - говорит Тошка, - я понял! Это он конопли обкурился. И ему сначала весело, потом страшно, а потом пришла девушка с коноплей еще, и опять стало хорошо!"