Первая серия "Игры престолов" мне понравилась больше других фэнтезийных сериалов, которые я немножко видела в начале нулевых, конце 90-х. И, думаю, прежде всего, потому что в ИП нет нарочитой сказочности, выпирающей отовсюду в кадре. Для меня важно чтобы истoрия выглядела убедительной. Настоящие, как в жизни, реакции персонажей, предметы быта, кажущиеся функциональными, а не декорированные очевидно бесполезными деталями. Хотя и брат Дайнерис какой-то уж совсем мерзкий поц. Ну куда же без таких, сериал ведь, американский. Впрочем личности системы "доктор Зло" предвещают сразу, обычно, то, что будет и забавно. Действительно хорошо снято. И лучше "Властелина колец", хотя его я сначала читала, а смотрела много лет спустя

Не криви улыбку, руки теребя,-
Я люблю другую, только не тебя.

Ты сама ведь знаешь, знаешь хорошо -
Не тебя я вижу, не к тебе пришел.

Проходил я мимо, сердцу все равно -
Просто захотелось заглянуть в окно

Сергей Есенин

Це взагалі просто у простір. Але деякі чоловіки сприйняли це на свій рахунок, навіть Р. завітав у гості :--) А ще один щасливо одружений друг Д. написав що давно мене хоче. Він давно емігрував з України. Ось що із людьми діє травень тa поцілунки надіслані в нікуди :--)

.

Любомир Мельник, людина, яка грає і пише безкінечно позитивну музику і найшвидше у світі перебирає ноти на фортепіано правою рукою. Я навіть не уявляла, що цілком позитивна тема у музиці може бути представлена так різноманітно в межах одного концерту. А ще він розмовляє українською з дуже сильним канадським акцентом, плутає слова, але видно як сильно він старається говорити правильно. І найбільше диво, здається, він не прикидається настільки хорошим, він такий і є. Бо навіть якщо людина бреше, музика ні. Казкова людина і музикант.

На концерте реминисценция рондо Моцарта вышла таким воздушным кружевом из звуков. А в конце Любомир сравнил его структуру с картинами Адама Эшера

Возле Театра оперы и балета, вполне интеллигентного вида, не вполне совершеннолетние молодые люди говорили один другому, явно хвастаясь: "Последний раз мне начистили ебало, когда я был в сиську пьяный. Но это не отменяет того факта, что..." дальше неразборчиво.

Во дворе нашего дома, с каждой весной, появляется все больше видов цветущих и так и эдак растений, такое впечатление, что всех их поливает одна и та же женщина с неизменным шлангом в руках. Она просто поворачивается всем своим большим телом из стороны в сторону, медленно, но вполне ритмично. Как метроном. Рядом с ней стоит такой брутальный, конечно, в теле, но не настолько, небритый, вполне типичный для наших мест, мужчина, который на руках держит таксу и говорит ей очень-очень нежно: "Девочка моя славная, куколка моя хорошая, солнышко..." дальше неразборчиво. Женщина со шлангом поворачиватеся всем телом из стороны в сторону, но и что-то, все же, говорит про плиту и чайник. Уже почти ночь. Двор полон благоухания всех таких нежных цветов, едва распустившихся и с почти облетевшими лепестками

Похоже память о том, что люди грозятся повторить, постепенно вытесняется чем-то совсем наивно-фэнтезийным. Народный эпос, народные сказания. Из уст, так сказать, в уста:

https://www.facebook.com/dmytro.vys...882523411765691

В кожній з трьох мереж супермаркетів свій стиль роботи касирів. І тільки в АТБ він взагалі неповторний. Там починаєш із ними вітатися, мов, чим вони гірше за тих, що в "Варусі" чи в "Сільпо", просто, може, звикли, бідненьки, що покупці не вітаються першими, та ось і не розраховують на те, що це взагалі комусь потрібно. Але ж ні, у відповідь похмуре, важке мовчання. Коли забираєш своє з чеком і кажеш "спасибі" та ж сама реакція. Дуже рідко коли навпаки. АТБ це наші маленькі колгоспи, де люди працюють за маленькі гроші і ще й комусь подавай, щоб вони зайвий раз розкрили рота. Але поговорити про справи з охоронцем при покупцях під час зміни, це залюбки :--)

Чим раніше почнеш працювати над темою якогось свята, тим краще. Ось вже малюю усяке різне про Хеллоуїн. Головне щоб fun and scary одночасно!

В фильме "Антуан и Колетт" проблема неумения начать в виду недостатка опыта. Абсолютно неразличимая грань между дружбой и отношениями. Где заканчиватся одно и начинается другое. Пока вы путаетесь в знаковой системе вашей подруги, она однажды просто уходит с другим. А вы остаетесь ужинать с ее родителями. Такой вышел драматический короткий метр. "Увели девушку, из самого стойла увели" (с)

Якщо дивитись кино різних часів, то можна, крім усього іншого, спостерігати за модою. Як від складних форм зачісок переходять до більш простих рішень, таких як коротке волосся. Але форма "акуратна перучка" все одно найліпше, що люди собі уявляють в 60-х роках у жіночому образі. Дуже важко прийти саме к природному. Для цього потрібен заколот. Щоб перевернути геть усе з ніг на голову, весь суспілний устрій. Коли стає зрозуміло, що проблема не в зачісці взагалі, і щоб її вирішити потрібно над собою працювати

Оказывается, присутствие именно французских бульдогов на сеансах французского кино, не лишенного любовной лирики, может быть очень смешным. Особенно, если они просыпаются как раз когда идет сцена, после которой точно должен быть секс и начинают похрюкивать по нарастающей. Кажется, особенность этой породы в том, что они не могут не хрюкать когда бодрствуют

Взагалі-то девіз "можемо повторити" може бути властивий тільки людям із внутрішнім устроєм типа "гопник". Якщо ще не доїбався, значить обов'язково доїбусь, ось що цим можна сказати

Що до моїй думки, що простір Землі вміщає в собі безперервну чуттєвість, що повсюди розплиснута сексуальність. То саме люди, або піддаються їй на зустріч, впускають у себе, або вбивають. Хтось постійно вбиває сексуальність, яка є навколо, ззовні, вона відновлюється, а він вбиває знов.

Принаймні, це просто прикольна установка, вправа :--) До речі, працює :--))

Все ж, "Інтернат" Жадана примушує по-іншому дивитись на існування тих, до кого, проти їх волі, пришла війна. Навіть якщо їм байдуже за кого бути. Проходити через непрохідне, йти як попало, проривати собі шлях наосліп, мов кріт. Але дуже швидко, коли зайва мить може коштувати життя. Постійно рухатись, ховатись и знов рухатись. Запах мокрої вовни, безперервна вогкість в усьому, що контактує з повітрям. Холод, бруд, як невід'ємна частина дійсності. Невідомо коли знов почуєш вибухи. Коли знов почнеш бігти. Зараз чи через кілька годин? Забуваєш про комфорт. Аби врятувати себе. Аби добігти і замерти хоч на годину, на ніч. Починаєш мимо волі розуміти за кого ти. І якось поступово вимальовується визначеність того факту, що ті хто приходять встановити назад той прапор, якій був до війни, викликають довіру і спокій. А ті, хто почав усю цю стрілянину, ті вибухи ні. При тих й повурушитись не можеш без остраху, без думки, чи так ти ворушишься чи не так. Від тих аби бути подалі. І тільки боязко мріяти щоб вони забрались взагалі геть. Бути біженцем на власній землі, от що таке війна для тих, хто не просив її. Хто не визначався досі, той визначиться

В фильмах "Новой волны", кажется, в основе есть мораль. Как обязательная часть, пласт. Но я думаю, не для того ли она там есть, чтобы сквозь нее пробивалась настоящая жизнь, вопреки тому что хотел сказать автор? Прекрасная работа оператора, ощущение флюидов витающих в воздухе, обалденные светотени, крупные планы, пейзажи. Главный вопрос в фильме "Красавчик Серж", вмешиваться или не вмешиваться интеллигентному галантному парижанину в давно устоявшуюся жизнь, которую он, с тех пор как из родного захолустья уехал, успел подзабыть. И сам не ожидал, что его кааак передернет при виде этого всего! Нарушишь равновесие и все пьяные лежат вдоль обочин. Городскую блядь, всеми презираемую, несмотря на неземную красоту, кроме всего прочего, еще и насиловать начинают. Но кажется как будто только благодаря бесконечному терпению и самопожертвованию, получается, в итоге, ребенок не даун, как все ожидали, а вполне себе кричащий, как все, младенец и солнышко

Весняні юнаки із впертими та хижими очами. Невже вони з Медучилища? Майбутні медбрати. I сестер десь загубили :--)

.

.