Учора дізналася про існування Любительської футбольної ліги. Її сприймають дійсно серйозно менеджери магазину Joma і надають такі чудові знижки, що аж не віриться.

Прикро що син Сережи, Іллюша, більше не цікавиться футболом. І що у дитячу школу Динамо Київ він ходив більше заради батька ніж за власним бажанням. Зараз діти, майже всі, захоплюються геймерським спортом. І навіть у 16 років іноді, залежно від успіхів, заробляють гроші як в IT.

Я якось помітила, що футболом можуть захоплюватися дуже розумні люди. Такі як Іван Давидов, на приклад. Футбольні фанати не завжди є зграєю дурних мавп.

Тому розуміла що треба просто розібратися що там до чого і це може бути цікаво. Сережа пояснив мені усі правила і ми разом дивилися кілька матчей. Тількі я не розумію навіщо обов'язково боліти за команду з Батьківщини. Я обираю найкращих і милуюся віртуозною технікою. Я не болію. Моя улюблена команда Реал Мадрид, або Інтер з Милану. Бо вони грають так що пиздець! Навіщо за когось боліти? Кращі є кращі

Коли завітали до друзів першого січня, нас там зустріла нова подруга, яка обожнює весь світ, має справжній гардероб та стиліста, в якого робить зачіску, манікюр і педікюр, але ж вона не зарузуміла і любові на третьому місяці життя вистачає на всіх, бо вона ще зовсім дитина. Награвшися до повної втоми, заснула на руках в Сережи. Після файного обіду ще й заколисали песика.

В новому році я почала курити електронні цигарки. Небагато, але це як кольян тількі краще :--)

Не всі подарунки помістилися під ялинкою, як і відчуття свята. Затишне, родинне, ще й друзі живуть в тому ж дворі :--) Віскі Балонтайнс зі смаком яблука - нове гастрономічне задоволення, не гірше за канапки з чорною та червоною ікрою. Шкода що бенгальский вогонь пропалив трохи лінолеум, в дитинстві такого не було