Недавно мій чоловік набрів на розпродаж стоку з Європи і, купивши собі джинси, прийшов до дому дуже задоволений. Він відвів мене туди, і, хоча я планувала платтячко у горошок вже на наступний рік, все одно туди з ним пішла. Платтячко у горошок, літнє, з воланами і без рукавів, із завищеною талією, мене там чекало! Горошок мені личить, як виявилося, і дрібний теж, все залежить від пропорцій між відстанню і розміром елементів принту А ще Сережа раптово сам запропонував мені купити до дому фіалки для посадки у горшок і визнав що був неправий, намагаючись мені заборонити садити квіти до переїзду до його рідного міста.

А ще в Києві вже все зелене, з квітами чи без! Як би не війна, то й зовсім було б щасливе життя, веселе, безтурботне!


Recently, my husband went to a clearance sale from Europe and, having bought himself a pair of jeans, came home very satisfied. He took me there, and although I was planning a polka dot dress for next year, I went there with him anyway. A dress with polka dots, summer, with frills and without sleeves, with an inflated waist, was waiting for me there! Polka dots look good to me, and small scales, it all depends on the proportions between the distance and the size of the print elements. And Seryozha suddenly offered me to buy violets for planting in a pot and admitted that he was wrong, trying to forbid me to plant flowers before moving to his hometown.

And everything is green in Kyiv, with or without flowers! If there was no war, it would be a happy life, fun, carefree!

Нарешті я показала Сережи велотрек! Ми гуляли у центрі у вихідний день і людей було стільки, що взяти каву у парку Шевченко без черги було не можливо. Тому ми випили кави пізніше, в "Мафії". Уперше ми удвох пройшлися з бульвару Шевченко до Леонтовича, де жовтий храм. Я запитала мого супутника, чи він хотів би зайти в цю церков, адже вона така красива, що й мені б було цікаво яка вона в середині. Так, він би хотів, але в мене немає з собою хустки, тому зараз ми не підемо. Я запитала, чи підійде капюшон на жилетці, але ж ні, капюшон не підійде. Що ж... Провулок Леонтовича в квітучих деревах підвів нас до Франка, а звідти вже ми пішли на Липинського. Ми йшли трохи в незвичний спосіб для мене. Наче це не я опиралася на руку чоловіка, а він вів мене за ту руку, якою я взяла його під руку. Наче ми йшли танцювати полонез, або мазурку... І ось Липинського зробила свій неповторній вигін, скеровуючи нашу ходу трохи вбік і ми побачили велотрек! Сережа був вражений надзвичайно, адже він теж колись катався на професійних велосипедах. Він очікував в історичних кварталах Києва побачити щось на кшталт львівського, вінтажного, дерев'яного велотреку, але перед його очима з'явився сучасний, який б не дивився так добре серед старих будинків, якщо би ззаду не було житлового комплексу, багатоповерхівки.

На велотреку гоняло по кругу два велосипедиста. А це, виявляється, були той хто спочатку веде, допомагаючи розігнатися і їхати по поверхні під кутом, і той хто слідує за ним і розганяється. Видовище доволі файне! Потім ми пішли в ресторан, замовили каву по-ірландськи. Я запитала, чи сподобався такий маршрут і центр міста в цей день? А мій чоловік сказав, що так, але саме прекрасне в цій прогулянці це я! Оооо, все вийшло супер! :-))


Наконец-то я показала Сереже велотрек! Мы гуляли в центре в выходной день и людей было столько, что взять кофе в парке Шевченко без очереди было невозможно. Поэтому мы выпили кофе позже, в "Мафии". Впервые мы вдвоем прошлись с бульвара Шевченко до Леонтовича, где желтый храм. Я спросила моего спутника, хотел бы он зайти в эту церквушку, ведь она так красива, что и мне бы было интересно какая она в середине. Да, он бы хотел, но у меня нет с собой платка, поэтому сейчас мы не пойдем. Я спросила, подойдет ли капюшон на жилетке, но нет, капюшон не подойдет. Что ж... Переулок Леонтовича в цветущих деревьях подвел нас к Франка, а оттуда мы уже пошли на Липинского. Мы шли немного необычным способом для меня. Как будто это не я опиралась на руку мужа, а он вел меня за ту руку, которой я взяла его под руку. Как будто мы шли танцевать полонез, или мазурку... И вот Липинского сделала свой неповторимый изгиб, направляя наше шествие немного в сторону и мы увидели велотрек! Сережа был очень впечатлен, ведь он тоже когда-то катался на профессиональных велосипедах. Он ожидал в исторических кварталах Киева увидеть что-то вроде львовского, винтажного, деревянного велотрека, но перед его глазами появился современный, который не смотрелся бы так хорошо среди старых домов, если бы сзади ни было жилого комплекса, многоэтажки.

На велотреке гоняли по кругу два велосипедиста. А это, оказывается, были тот, кто сначала ведет, помогая разогнаться и ехать по поверхности под углом, и тот, кто следует за ним и разгоняется. Зрелище довольно прикольное! Потом мы пошли в ресторан, заказали кофе по-ирландски. Я спросила, понравился ли такой маршрут и центр города в этот день? А мой муж сказал, что да, но самое прекрасное в этой прогулке это я! Оооо, все получилось супер! :-))

Вчора ми остаточно вирішили, що Сергій більше не піде на ту роботу, де він працював останній рік. Тому що умови праці там шкідливі для його здоров'я. Точніше я довго його переконувала кинути ту роботу і він погодився. Вчора ходили у гості до його друга, який продав нам годинника хублот за півціни. Ми погуглили, чи не такий цей годинник самий як у кінченого покидька путина і виявилося, що не такий і ми купили. Я зробила подарунок моєму чоловіку перед його звільненням! Сергій такий щасливий, адже він обожнює годинники. У мене колекція іграшок, а в нього годинники. Ще взимку я купувала Барбі набір взуття і відчуття радості від поповнення колекції мені добре знайоме! :-) Коли засинали, ми лежали обіймаючися і мій чоловік дякував мені кілька разів за те, що я в нього є!


Вчера мы окончательно решили, что Сергей больше не пойдет на работу, где он работал последний год. Потому что условия труда там вредны для его здоровья. Вернее, я долго его убеждала бросить эту работу и он согласился. Вчера ходили в гости к его другу, который продал нам часы хублот за полцены. Мы погуглили, не такие ли эти часы самые как у конченного ублюдка путина и оказалось, что не такие и мы купили. Я сделала подарок моему мужу перед его увольнением! Сергей так счастлив, ведь он обожает часы. У меня коллекция игрушек, а у него часы. Еще зимой я покупала Барби набор обуви и чувство радости от пополнения коллекции мне хорошо знакомо! :-) Когда засыпали, мы лежали обнимаясь и мой муж благодарил меня несколько раз за то, что я у него есть!

Я просила Сережу не дарувати мені квіти на восьме березня і він подарував мені їх на наступний день! Вино, сир, цукерки "Пташине молоко" чудово сполучалися з дуже теплим весняним днем! Для тих, хто ще не ходить на далекі відстані я придумала гарний варіант погуляти в місті: поїхати на Арсенальну, дійти до Омеляновича-Павленко, звідти дійти до Князів Острозьких і майже до перетину з бульваром Лесі Українки, а звідти поїхати до дому, тим самим транспортом, яким ми приїхали. В цих кварталах Печерська є своя неповторна чарівність! Особливо коли тіні від дерев лягають вже настільки по-весняному!

У вечорі, коли я сказала, що у конкурсі краси, з якого вигнали, в цьому році, за хамство і неадекват, росіянку, перемогла чеська вчителька, Сережа глянув на її фото якось зневажливо і сказав, що я красивіша! :-) Це підтверджує той факт, що в кожного свій смак.

Подивилася два фільми і обидва із Еммою Стоун. Абсолютно випадково. Причому не одразу в акторці-початківці із фільму "Ла-ла Ленд" я впізнала Круеллу




Я просила Сережу не дарить мне цветы на 8 марта и он подарил мне их на следующий день! Вино, сыр, конфеты "Птичье молоко" отлично сочетались с очень теплым весенним днем! Для тех, кто еще не ходит на дальние расстояния, я придумала хороший вариант погулять в городе: поехать на Арсенальную, дойти до Омеляновича-Павленко, оттуда дойти до Князей Острожских и почти до пересечения с бульваром Леси Украинки, а оттуда поехать домой, тем самым транспортом, которым мы приехали. В этих кварталах Печерска есть свое неповторимое обаяние! Особенно когда тени от деревьев ложатся уже настолько по-весеннему!

Вечером, когда я сказала, что в конкурсе красоты, из которого выгнали, в этом году, за хамство и неадекват, россиянку, победила чешская учительница, Сережа взглянул на ее фото как-то пренебрежительно и сказал, что я красивее! :-) Это подтверждает тот факт, что у каждого свой вкус.

Посмотрела два фильма и оба с Эммой Стоун. Совершенно случайно. Причем не сразу в начинающей актрисе из фильма "Ла-ла Ленд" я узнала Круэллу

У перший день весни я взяла вихідний, після праці більше 7-ми днів поспіль. І поїхала у самісенький центр, в серце нашої столиці. Взагалі центр у Києві поняття розтяжне, бо це по кілька станцій метро на синій, червонії і зеленій гілках. Але ж серцем я б назвала саме квартали, які навколо станції "Майдан Незалежності" і "Площа героїв України". Але я вийшла на Олімпійський, щоб піти на Жилянську і через Володимирську дістатися Михайлівський, де мені було необхідно відвідати магазин пряжі для подальшої доробки мережива початого колись дуже давно. По листику чи двом на вихідні і топ-корсет, до літа, набуде завершеної форми. Тож в мене ще й був привід, проти якого мій чоловік не заперечував. Адже було б шкода якщо б стільки роботи гачком 1,5 було б дарма! Але я відчувала необхідність звітувати телефоном, під час прогулянки, де я і що зі мною. Бо він хоч і каже, що довіряє мені, але ж якщо б я не дзвонила в таких випадках кожні 30-40 хвилин, то Сергій би влаштовував такі допити що, м'яко кажучи, виводять із себе! Якщо про це згадувати пізніше, коли час вже минув, то він буде казати, що пожартував. Виходить, це я не вмію перевести в жарт те що виглядає як наїзд. Але ж там точно тільки частка жарту, тому краще подзвонити і сказати що я роблю і де я. Хай почує саму ту інтонацію, яку він хоче почути і заспокоїться!

Але ж прогулянка весняним днем по Володимирський, Михайлівському провулку тощо, це є самодостатнім задоволенням для мене. тягар від новин війни відступає. І краса ніби пливе повз тебе а не ти йдеш, переставляючи ноги, повз! Ці ансамблі, перспективи, зокрема можливість побачити перетин Хмельницького з Лисенко для мене є порцією казкового кайфу! І те що я заблукала між Михайлівською і Малою Житомирської, після тривалої відстуності в тих кварталах, ані трохи не зіпсувала мені настрій! Навпаки додало вражень про відкриті нові ракурси, згадки про старі враження, навіть ті, яким багато років!

Коли я сиділа з безалкогольним глінтвейном на скаміїчці у провулку Шевченко, то зрозуміла, що це фініш і звідти починається шлях до дому. Я, мабуть, до того, 1 березня встигла разів 50 подумати про те, як я це все люблю! :-)


В первый день весны я взяла выходной, после работы больше 7-ми дней подряд. И поехала в самый центр, в сердце нашей столицы. Вообще центр в Киеве понятие растяжимое, потому что это по несколько станций метро на синей, красной и зеленой ветках. Хотя конкретно сердцем я бы назвала именно кварталы, которые вокруг станции "Майдан Незалежности" и "Площадь героев Украины". Но я вышла на Олимпийской, чтобы пойти на Жилянскую и через Владимирскую добраться Михайловской, где мне необходимо было посетить магазин пряжи для дальнейшей доработки кружева начатого когда-то очень давно. По листику или двум на выходные и топ-корсет, к лету, приобретет завершенную форму. Так что у меня еще был повод, против которого мой муж не возражал. Ведь было бы жаль если бы столько работы крючком 1,5 было бы зря! Но я чувствовала необходимость отчитываться по телефону, во время прогулки, где я и что со мной. Потому что он хоть и говорит, что доверяет мне, но если бы я не звонила в таких случаях каждые 30-40 минут, то Сергей бы устраивал такие допросы что, мягко говоря, выводят из себя! Если об этом вспоминать позже, когда время уже прошло, то он будет говорить, что пошутил. Выходит, это я не умею перевести в шутку то, что выглядит как наезд. Но там точно только доля шутки, поэтому лучше позвонить и сказать что я делаю и где я. Пусть услышит ту интонацию, которую он хочет услышать и успокоится!

Но ведь прогулка весенним днем по Владимирской, Михайловскому переулку и т.д., это самодостаточное удовольствие для меня. Бремя от новостей войны отступает. И красота будто плывет мимо тебя, а не ты идешь, переставляя ноги, мимо! Эти ансамбли, перспективы, в частности, возможность увидеть пересечение Хмельницкого с Лысенко для меня являются порцией сказочного кайфа! И то, что я заблудилась между Михайловской и Малой Житомирской, после длительного отсутствия в тех кварталах, ничуть не испортило мне настроение! Наоборот добавило впечатлений об открытых новых ракурсах, напоминаниях о старых впечатлениях, даже тех, которым много лет!

Когда я сидела с безалкогольным глинтвейном на лавочке в переулке Шевченко, поняла, что это финиш и оттуда начинается путь домой. Я, пожалуй, до этого, 1 марта успела раз 50 подумать о том, как я все это люблю! :-)

А ще в Андрія найшлися підлогові ваги. Виявилося що у мене 61,5 кг. При тому що заміри 90-63-92 і зріст 175 см, якщо вимірювати з ранку. Від каналу йоги на youtube російською мовою я відмовилася. Тому що знайшовся канал українською який мене всім влаштовує. Це канал Оксани Таран. Вона подорожує різними країнами, і звідти записує уроки з комплексами асан. До того я пробувала займатися на каналі ще з однією дівчиною, яка викладає йогу українською, але там було багато від себе на основі йоги, а у Оксани Таран саме йога, яка дає, перш за все відчуття задоволення і, перш за все, рівновагу нервовій системі. Працювати подобається зараз більше під медитативну індійську музику.

Вихід від Либідської до Олімпійської дав неймовірне відчуття наближення весни! Ранкові селфі, після кави, демонструють те що я все роблю правильно. Чоловік каже, що кохає мене і щоб я навіть не думала припускати, що в нас щось може піти не так. Його слова настільки ж щирі, як секс о 5-тій ранку! Нога майже пройшла. Це несправедливо, що колишній професійний легкоатлет і велосипедист травмував свою таку бездоганно красиву ногу! Але ми все робимо правильно і ситуація постійно змінюється на краще!


А еще у Андрея нашлись напольные весы. Оказалось, что у меня 61,5 кг. При том что замеры 90-63-92 и рост 175 см, если измерять с утра. От канала йоги на youtube на русском языке я отказалась. Потому что нашелся канал на украинском, который меня всем устраивает. Это канал Оксаны Таран. Она путешествует по разным странам, и оттуда записывает уроки с комплексами асан. До того я пробовала заниматься на канале еще с одной девушкой, которая преподает йогу на украинском, но там было много отсебятины на основе йоги, а у Оксаны Таран именно йога, которая дает, прежде всего, ощущение удовольствия и, прежде всего, равновесие нервной системе. Работать нравится сейчас больше под медитативную индийскую музыку.

Выход от Лыбидской к Олимпийской дал невероятное чувство приближающейся весны! Утренние селфи, после кофе, демонстрируют то, что я все делаю правильно. Муж говорит, что любит меня и чтобы я даже не думала предполагать, что у нас что-то может пойти не так. Его слова столь же искренни, как секс в 5 утра! Нога почти прошла. Это несправедливо, что бывший профессиональный легкоатлет и велосипедист травмировал свою столь безупречно красивую ногу! Но мы все делаем правильно и ситуация постоянно меняется к лучшему!

Коли всі вже були упевнені, що на вірус, який зараз спричиняє закриття шкіл на карантин, перехворіли, то лише тоді ми вирушили до Андрія С. у гості. Карликовий доберман Рон зустрів нас, як завжди, вкрай агресивно. Він охороняє приватні володіння попри невдоволення хазяїна його завзятістю і надмірним старанням. Але коли Рон зрозумів, що його спроби нас атакувати не дають йому бажаного результату, то став натякати на те що за хорошу поведінку треба йому платити тим що поставлено на стіл. Половину сиру з'їв Рон, половину ми. І нав'язливі охоронні послуги припинилися.

Ми багато слухали про Чехію. Мене вразило те, з якою наполегливістю син Андрія Ілля опановує професію хіміка в чеському виші. І вже знає мову дуже добре. Його сестра, Вероніка, яку я пам'ятаю зовсім дитиною, вже стає прекрасною дівчиною! Цим дітям точно пощастило в тому що їх батьки здатні оплачувати їм все необхідне і ще приносити дохід в чеську казну! Трохи дивилися фото Праги. Після американського вина куштували єгермайстер з імбирем, але це вже було занадто. Ночували в Андрія. Перед сном заходила його мама, яка живе на поверх вище, щоб вигуляти собаку. Сергія вона знає давно, а зі мною познайомилася лише вчора. Мила, чемна киянка, мабуть залишилися задоволена тим що товариства в її сина прилічне.
Потім, коли вона вже пішла, Сережа, жартома, запропонував Андрію купити мене за 100 грн. Після чого ми з ним трохи посиділи обійнявшися. Але Сергій раптом забув що це був жарт і почав злитися на нас! Але ми так оперативно застрелили постіль і поклали Сережу у ліжко, що він забув через що саме він на нас розізлився і захрапів! На ранок ми з задоволенням йшли через залиті сонцем двори на нашу зупинку.

Мені б хотілося б вибиратися на вихідних кудись компанією, хоч іноді. Тим більше що в Андрія є авто і деяких проблеми, які пов'язані із громадським транспортом нам тоді не загрожують. Або мені вистачить записатися кудись на йогу. Головне взагалі виїжджати з району




Когда все уже были уверены, что вирусом, который сейчас приводит к закрытию школ на карантин, переболели, то только тогда мы отправились к Андрею С. в гости. Карликовый доберман Рон встретил нас, как всегда, агрессивно. Он охраняет частные владения, несмотря на недовольство хозяина его упорством и чрезмерным старанием. Но когда Рон понял, что его попытки атаковать нас не дают ему желаемого результата, то стал намекать на то, что за хорошее поведение надо ему платить тем, что поставлено на стол. Половину сыра съел Рон, половину мы. И навязчивые охранные услуги прекратились.

Мы много слушали о Чехии. Меня поразило то, с какой настойчивостью сын Андрея Илья овладевает профессией химика в чешском вузе. И уже знает язык очень хорошо. Его сестра, Вероника, которую я помню совсем ребёнком, уже становится прекрасной девушкой! Этим детям точно повезло в том, что их родители способны оплачивать им все необходимое и еще приносить доход в чешскую казну! Чуть-чуть смотрели фото Праги. После американского вина пробовали егермейстер с имбирем, но это уже было слишком. Ночевали у Андрея. Перед сном заходила его мама, которая живет на этаж выше, чтобы выгулять собаку. Сергея она знает давно, а со мной познакомилась только вчера. Милая, вежливая киевлянка, видимо осталась довольна тем, что общество у ее сына приличное.
Потом, когда она уже ушла, Сережа, в шутку, предложил Андрею купить меня за 100 грн. После чего мы с ним немного посидели обнявшись. Но Сергей вдруг забыл что это была шутка и начал злиться на нас! Но мы так оперативно застелили постель и уложили Сережу в постель, что он забыл, из-за чего именно он на нас разозлился и захрапел! Утром мы с удовольствием шли через залитые солнцем дворы на нашу остановку.

Мне бы хотелось выбираться на выходных куда-то компанией, хотя бы иногда. Тем более что у Андрея есть авто и некоторые проблемы, связанные с общественным транспортом, нам тогда не угрожают. Или мне будет достаточно записаться куда-нибудь на йогу. Главное, вообще выезжать из района

Так вже вийшло, що цей тиждень був ознаменований пасткою хвороби, але ми вже майже в нормі. І коли я відчувала як чи то грип чи то ОРВІ тягне цупкими, бридкими лапками кудись вниз, намагаючися псувати мені, нам життя. Я все одне мусила робити щось що б робило таке життя не таким унилим і похмурим.

Так, з перервами і повільно, але я продовжила читати "В пошуках втраченого часу". І там багато незнайомих слів. Але я, якщо взялася, то вже не кидаю, до того ж, слова знати треба і я складаю словник. Чого лише вартує "ослінчик" або "ретязь"! Навіть Сережа не знає, що таке ослінчик, хоча, здавалося б, на Західній Україні терміни католицької церкви мали б знати краще ніж в Дніпрі. Ще, я б сказала, картинка там, в загальному, перевантажена, як казали в нас в ПДАБіА. Але якщо звикаєш просуватися крізь ті порості образів, то знаходиш цікавий зміст, яким є висловлювання. Тож воно того вартує. Але якщо я знаю вже зараз, що там усе зводиться до механізмів наділення неїснуючими якостями Одети, то навряд буду читати всі томи цього циклу романів. Хочу просто пройтися крізь зразок в якості ознайомлення і все. Адже щодо неіснуючих якостей, то я вже читала Фаулза. Все ж тепер ясно про це? Взагалі, людям схильних до подібних утворювань краще звертатися до психолога. Результат гарантований, якщо психолог добрий, і терміни досягнення доволі стислі. І все зводиться до вміння приймати себе із усіма вадами, знати, чому саме ти собі їх пробачаєш. Тоді почнеш приймати інших людей з усіма вадами. От хоча б мій чоловік. Людина проста, екстраверт, але інколи мені здається, що він сприймає мене так просто, що йому нема діла до мого внутрішнього світу. Він каже що обожнює мене, але я навіть не можу уявити як саме він мене сприймає! Йому байдуже які я читаю книжки. Хоча й моментів, коли просто добре, з невідомих причин, доволі багато. Я навчилася не наділяти неіснуючими якостями об'єкти кохання вже після переїзду у Київ. Але ж думка про те, що саме мене кохають саме через неіснуючі якості не дуже приємна.

Після переїзду в Київ я здобула розуміння того, що таке є насправді сильний чоловік. Це коли відповідальність за хід подій береться однаково обома сторонами процесу, у відносинах. Коли є повага до вибору жінки, але без дитячого страху зробити вирішальні кроки.

Або, на приклад, я слухала французький шансон і почула мелодію пісні Едіт Піаф. З'ясувати що це за пісня, саме в той момент, не було можливості. Але я відчула саме жагу пізнати що це таке. Я навіть й недовго копалася в її репертуарі по списку. Це виявилося L'homme a la moto

З новим прослуховуванням прийшло розуміння що це є та сама музична тема що й в L'homme a la moto Михайла Щербакова. Якось несподівано я відчула мороз по шкірі:

"Чины строптивому не указ и гости с музыкой нипочём.
Сама природа нажать на газ велит ему, чуть что не по нём.
Он прерывает вальса тур, вытягивается как тетива -
и, взяв партнёршу за маникюр, такие ей говорит слова:

«Мадам, вы знаете мой серьёз. И пусть даже вам захочется
иметь охапку лиловых роз не позже, чем через полчаса.
Я выполню, что прикажете. Но если ногти свои, мадам,
ещё вы хоть раз намажете - ничто уже не поможет вам!»




Так уж получилось, что эта неделя была ознаменована ловушкой болезни, но мы уже почти в норме. И когда я чувствовала, что это не то грипп не то ОРВИ тянет цепкими, гадкими лапками куда-то вниз, пытаясь портить мне, нам жизнь. Я все равно должна была делать что-то что бы делало такую жизнь не такой унылой и мрачной.

Так с перерывами и медленно, но я продолжила читать "В поисках потерянного времени". И там много незнакомых слов. Но я, если взялась, то уже не бросаю, к тому же слова надо знать и я составляю словарь. Чего только стоит "ослинчик" или "ретязь"! Даже Сережа не знает, что такое "ослинчик", хотя, казалось бы, на Западной Украине термины католической церкви должны знать лучше чем в Днепре. Еще, я бы сказала, картинка там, в общем, перегружена, как говорили у нас в ПГАСиА. Но если привыкаешь продвигаться сквозь те поросли образов, то находишь интересное содержание, каким является высказывание. Так что оно того стоит. Но если я знаю уже сейчас, что там все сводится к механизмам наделения несуществующими качествами Одетты, то вряд ли буду читать все тома этого цикла романов. Хочу просто пройтись сквозь образец в качестве ознакомления и все. Ведь, что касается, несуществующих качеств, то я уже читала Фаулза. Все же уже ясно об этом? Вообще людям склонных к подобным образованиям лучше обращаться к психологу. Результат гарантирован, если психолог хороший, и сроки достижения довольно сжатые. И все сводится к умению принимать себя со всеми недостатками, знать почему именно ты их прощаешь. Тогда начнешь принимать других людей со всеми недостатками. Вот хоть бы и мой муж. Человек простой, экстраверт, но иногда мне кажется, что он воспринимает меня так просто, что ему нет дела до моего внутреннего мира. Он говорит, что обожает меня, но я даже не могу представить как именно он меня воспринимает! Ему все равно какие я читаю книги. Хотя и моментов, когда просто хорошо, по неизвестным причинам, довольно много. Я научилась не наделять несуществующими качествами объекты любви уже после переезда в Киев. Но ведь мысль о том, что именно меня любят именно из-за несуществующих качеств не очень приятна.

После переезда в Киев я получила понимание того, что такое действительно сильный мужчина. Это когда ответственность за ход событий берется одинаково обеими сторонами процесса в отношениях. Когда есть уважение к выбору женщины, но без детского страха предпринять решающие шаги.

Или, например, я слушала французский шансон и услышала мелодию песни Эдит Пиаф. Выяснить, что это за песня, именно в тот момент, не было возможности. Но я почувствовала именно жажду узнать что это такое. Я даже недолго копалась в ее репертуаре по списку. Это оказалось L'homme a la moto

С новым прослушиванием пришло понимание, что это та же музыкальная тема что и у L'homme a la moto Михаила Щербакова. Как-то неожиданно я почувствовала мороз по коже:

Коли в нас були сонячні дні, після відвідування перукарки, я курила на балконі, дивлячись на Голосіївський ліс. На межі з лісом видно приватні двори з особнячками, доволі симпатичними. Сонячне світло заливало кожне подвір'я, розкладаючи його на прості геометричні форми. Бо з такої відстані не видно деталей. Ось я вже помітила що серед масиву чорних дерев, у лісі, за одним з будинків є дві дуже великих сосни і своїм зеленим кольором вони неабияк пожвавлюють значну кількість чорного. І раптом, коли я перевела погляд на приватні будинки лівіше, я побачила щось надзвичайне. Там є один будиночок, біля якого більша частина подвір'я є водоймою. У всіх городики, або щось таке, газони, на приклад, а там водойма. А в той день водойма замерзла, а на решті двору лежав сніг. Так от раптом бачу, по водоймі хтось ходить, весь такий тілесного кольору. І, хоча з такої відстані не розглядіти ані рис обличчя, ані геніталій, розумієш що це чоловік і на ньому немає трусів. І ось він такий ходить явно без думок про те, що за ним хтось спостерігає. А мені смішно! Сонце, хвойні дерева серед чорних, голий чоловік. Веселий зимній день! Сережа потім сказав, що це, мабуть, морж і головне щоб я не виходила гола на лоджію. Було таке, що влітку колись виходила, так він боявся що мене хтось побачить попри скління

Когда у нас были солнечные дни, после посещения парикмахерши, я курила на балконе, глядя на Голосеевский лес. На границе с лесом видны частные дворы с особнячками, довольно симпатичными. Солнечный свет заливал каждый двор, раскладывая его на простые геометрические формы. Ибо с такого расстояния не видно деталей. Вот я уже заметила что среди массива черных деревьев, в лесу, за одним из домов есть две очень большие сосны и своим зеленым цветом они изрядно оживляют значительное количество черного. И вдруг, когда я перевела взгляд на частные дома левее, я увидела что-то удивительное. Там есть один домик, возле которого большая часть двора является водоемом. У всех огородики, или что-то такое, газоны, например, а там водоем. А в тот день водоем замерз, а на остальной части двора лежал снег. Так вот, вдруг вижу, по водоему кто-то ходит, весь такой телесного цвета. И хотя с такого расстояния не разглядеть ни черт лица, ни гениталий, понимаешь что это мужчина и на нем нет трусов. И вот он такой ходит явно без мыслей о том, что за ним кто-нибудь наблюдает. А мне смешно! Солнце, хвойные деревья среди черных, голый человек. Веселый зимний день! Сергей потом сказал, что это, пожалуй, морж и главное чтобы я не выходила голая на лоджию. Было такое, что летом когда-то выходила, так он боялся, что меня кто-то увидит, несмотря на остекление

В нас такі різкі стрибки змін у погоді, що замерзання опадів і перетворювання льоду на хлябі за добу вже буденність. Ніхто вже не намагається посипати гравієм. Сережа, цими днями, травмував ногу. Тож завдань, крім роботи, в мене побільшало. Мазі, перев'язки, приготування порцій, кави, чаю, до кожного прийому їжі. Травмований чоловік це як маленька дитина! Але ж, нічого. Перелому немає. Є позитивна динаміка. Ми й це подолаємо!

У нас такие резкие скачки изменений в погоде, что замерзание осадков и превращение льда в слякоть за сутки уже обыденность. Никто уже не пытается посыпать гравием. Сережа, на днях, травмировал ногу. Так что заданий, кроме работы, у меня стало больше. Мази, перевязки, приготовление порций, кофе, чая, для каждого приема пищи. Травмированный мужчина это как маленький ребенок! Но ничего. Перелома нет. Есть положительная динамика. Мы и это преодолеем!

Коли набрала Ромчика в той самий "Його День", то виявилося, що він у дуже гарному настрої. Сестра засняла на відео, як він прокидається і йому вручають подарунок, на який ми скидалися разом, я і його батьки. Колекціонний конструктор "Лего". Чудовий робот! На відео добре видно радість самої першої миті, з якої починається день, день народження! Коли я побажала йому все що хотіла, виявилося, що в них є план і це квест, на який запросили шість гостей. Тільки Левчика на квест не запросили, через те що вважають, що він ще маленький. Тому його залишили у Віки і Саші, моїх батьків. Потім сестра прислала мені фото, на якому видно з яким настроєм мій любий племінничок провів свій День! І мені приємно це бачити!

А ще фото мене минулорічної у куртці, яку мені подарував Сережа. Коли я в ній виходжу він зауважує, яку ж чудову річ він мені купив і це дійсно дуже круто на мені дивиться! :-) Він звертається до мене "кохана" не тільки коли я роблю йому щось особливо приємне, в сексі, або ж це гастрономічні задоволення! Він це каже і коли ЗСУ мають успіхи і коли сонечко підфарбовує Голосіївський ліс. Лагідно так, цю взаємодію інакше ніж пестощі не назвеш. Взагалі Київ він такий, величний, гордий, з
ласкавими відтінками пестощів! :-)

Зазвичай я пишу спочатку українською, а потім кидаю текст в "Гугль транслейт", і звідти перекидаю сюди. За "Гугль транслейт" потрібно стежити уважно, бо помилки, при перекладі, можуть бути жахливі. І не завжди, коли я перечитую перекладений ним текст, я помічаю всі помилки з першого читання, але стараюся. Але ж на цей раз я вирішила не виправляти оригінальний переклад гугла, а саме останнє речення про пестощі. Тому що в російський мові є лише слово "ласковый" а в української в нього ще два синоніма. Хай буде тавтологія при перекладі на російську!


Когда набрала Ромчика в тот самый "Его День", то оказалось, что он в очень хорошем настроении. Сестра засняла на видео, как он просыпается и ему вручают подарок, на который мы скидывались вместе, я и его родители. Коллекционный конструктор "Лего". Прекрасный робот! На видео хорошо видна радость самого первого мгновения, с которого начинается день, день рождения! Когда я пожелала ему все, что хотела, оказалось, что у них есть план и это квест, на который пригласили шесть гостей. Только Левочку на квест не пригласили, потому что считают, что он еще маленький. Поэтому его оставили у Вики и Саши, моих родителей. Потом сестра прислала мне фото, на котором видно с каким настроением мой милый племянник провел свой День! И мне приятно это видеть!

А еще фото меня прошлогодней в куртке, которую мне подарил Сережа. Когда я в ней выхожу, он отмечает, какую же чудесную вещь он мне купил и это действительно очень круто на мне смотрится! :-) Он обращается ко мне "любимая" не только когда я делаю ему что-то особенно приятное, в сексе, или же это гастрономические удовольствия! Он это говорит и когда ВСУ имеют успехи и когда солнышко подкрашивает Голосеевский лес. Ласково так, это взаимодействие иначе чем лаской не назовешь. Вообще Киев он такой, величественный, гордый, с ласковыми оттенками ласки! :-)

Обычно я пишу сначала на украинском, а потом бросаю текст в "Гугль транслейт", и оттуда перебрасываю сюда. За "Гугль транслейт" нужно следить внимательно, потому что ошибки, при переводе, могут быть ужасающими. И не всегда, когда я перечитываю переведенный им текст, я замечаю все ошибки с первого чтения, но стараюсь. Но, на этот раз, я решила не исправлять оригинальный перевод гугла, а именно последнее предложение о ласках. Потому что в русском языке есть только слово "ласковый", а в украинском у него еще два синонима. Пусть будет тавтология при переводе на русский!

Новий рік означає початок нового періоду життя і чи є тенденції до оновлення ззовні або все залежить тільки від самої людини, але ось стоїть позначка "оновлення", а після неї не починає намагатися щось змінювати на краще лише лінивий. Ось і мої заняття з Адоба Ілюстратор теж дають маленькі, але приємні дози нового досвіду. Сергій намагається кинути курити, та й я вже курую тільки одну сигарету, а якщо немає бомбардувань, то можу не курити взагалі. Післяноворічні канікули дають можливість перемикання на режим відпочинку, який потім відключається, коли вони закінчуються. Пірнати в Хрещення мені й слабо, та й атеїст я, який готує на Святий вечір кілька страв лише з поваги до почуттів віруючих. Сергій не те щоб дуже віруючий. Але в його характері віддавати належне тим можливим джерелам благ які, може, й не ефективні, але, про всяк випадок, можна й туди робити якісь внески шани, хоча б. Та й релігійна складова свят нагадує багатьом людям радісні моменти з дитинства, так само як і Новий рік, а для мене завжди – День народження. Хрещення дуже підходить як символ оновлення. А в Канаді є День запливу із білим ведмедем, або День моржа. Тема, над якою я зараз працюю. Ну я не морж, звичайно, а то б і поплавала з іншими цього року.

Сказати, що українці занурені у темряву переживань з приводу того, що війна не закінчується, було б не правдою. Новорічна можливість перемикання у святковий режим діє за будь-яких обставин, може, під час війни трохи приглушена яскравість, але якщо в соціальних мережах просто соромляться показувати своє свято, коли показують в окопах ЗСУ, то у особистому листуванні можна побачити і ялинки і посмішки на обличчях. Тому й сказати, що я не слухала різдвяну музику було б неправдою, а мій племінник Рома ліпив новорічні фігурки, які, мабуть, йому навіть задавали в художній школі.

Знайшлися сили і на макіяж і на прогулянку Великою Васильківською. Під час цього променаду я зрозуміла одну річ. Коли нас навчали в інституті, що наприкінці вулиці, яка має особливе значення в контексті міста, має бути щось, можливо, річка. Це щось має приваблювати лише своїм знанням про нього. Я довго не розуміла. Адже є візуальні зв'язки, що видно оку на далекій відстані, наприклад вежі, високі красиві об'єкти. Або видно перспективу вулиці, що йде до точки, розташованої помітно вище за глядача. Але приваблює те, що заздалегідь видно. А тут ну що означає тільки знання про об'єкт, що приваблює? І ось, на Великій Васильківській, я це відчула. Коли йдеш повз палац "Україна" то не можна сказати з упевненістю, що наприкінці перспективи щось конкретне приваблює. Але загалом можна сказати, що відчуваєш магію цієї вулиці. Якась вона, загалом, захоплююча. Так от, якщо уявити, що попереду не буде площі Героїв України, Хрещатика, Володимирської гірки та ін, то й відчуття магії зникає



Новый год означает начало нового периода жизни и есть ли тенденции к обновлению извне или все зависит только от самого человека, но вот стоит пометка "обновление", а после нее не начинает пытаться что-то менять к лучшему только ленивый. Вот и мои занятия с Адоб Иллюстратор тоже дают маленькие, но приятные дозы нового опыта. Сережа пытается бросить курить, да и я уже курую только одну сигарету, а если нет бомбежек, то могу не курить вообще. Посленовогодние каникулы дают возможность переключения на режим отдыха, который потом отключается, когда они заканчиваются. Нырять в Крещение мне и слабо, да и атеист я, который готовит на Святой вечер несколько блюд только из уважения к чувствам верующих. Сережа не то чтобы очень верующий. Но в его характере отдавать должное тем возможным источникам благ, которые, может, и не эффективны, но, на всякий случай, можно и туда делать какие-то вклады уважения, хотя бы. Да и религиозная составляющая праздников напоминает многим людям радостные моменты из детства, так же как и Новый год, а для меня всегда - День рождения. Крещение очень подходит в качестве символов обновления. А в Канаде есть День заплыва с белым медведем, или День моржа. Тема, над которой я сейчас работаю. Ну я не морж, конечно, а то бы и поплавала с другими в этом году.

Сказать, что украинцы погружены во мрак переживаний по поводу того, что война не заканчивается, было бы не правдой. Новогодняя возможность переключения в праздничный режим действует при любых обстоятельствах, может, во время войны немного приглушена яркость, но если в соц сетях попросту стесняются показывать свой праздник, когда показывают в окопах ЗСУ, то в личной переписке можно увидеть и елочки и улыбки на лицах. Поэтому и сказать, что я не слушала рождественскую музыку было бы неправдой, а мой племянник Рома лепил новогодние фигурки, которые, наверное, ему даже задавали сделать в художественной школе.

Нашлись силы и на макияж и на прогулку по Большой Васильковской. Во время этого променада я заметила одну вещь. Когда нас учили в институте что в конце улицы, у которой особенное значение в контексте города, должно быть что-то, возможно река. Это что-то должно привлекать одним своим знанием о нем. Я долго не понимала. Ведь есть визуальные связи, то что видимы глазу на далеком расстоянии, например башни, высокие красивые объекты. Или видно перспективу улицы уходящей к точке, расположенной заметно выше зрителя. Но привлекает то что заранее видно. А тут ну что значит только знание о привлекающем объекте? И вот, на Большой Васильковской, я это почувствовала. Когда идешь мимо дворца "Украина" то нельзя сказать с уверенностью, что в конце перспективы что-то конкретное привлекает. Но, в целом, можно сказать, что ощущаешь магию этой улицы. Какая-то она, в целом, захватывающая. Так вот, если представить, что впереди не будет площади Героев Украины, Хрещатика, Владимирской горки, и др, то и ощущение магии пропадает

В цьому році ми зустрічали новий рік у двох. Друзі, з якими ми зустрічали Новий рік рік тому, поїхали в село. Вони здійснюють свою мрію жити в селі методом зменшення перебування в місті на користь села. Вже й будиночок купили і криничку вирили. Але нам у двох було добре. Ми взагалі взяли відпуску на тиждень і я і Сергій. Мама Сережи не присилала посилочку, бо я її дуже просила не тягати на пошту, хоча б на Новий рік важкий ящик, а берегти себе. Тож новорічний стіл готувала я сама. Як на Святу вечерю, я зробила картопляні зрази, на замовлення Сергія. а заморожений кролик чекав вже доволі давно і дочекався свого часу. Тож ще салатик, по типу грецького, нарізки, фрукти і шампанське Фраголіно.

Взагалі багато часу пішло на телефонні дзвінки. Ми дзвонили, нам дзвонили. Друзі, родина, Сережа давав мені трубку, його родичі казали, що люблять нас обох! Але дати трубку, коли я говорила із мамою, Сережа попросив сам. Раніше ми думали, що як закінчиться війна, то ми поїдемо до Дніпра і тоді він познайомиться з батьками. Але війна так затягнулася, що пора вже знайомитися в тих умовах, які поки що є. Мама трохи соромилася, бо одна справа говорити зі мною українською по телефону, а друга - з тим хто говорить українською від народження і народився на західній Україні. Вона трохи робила іноді паузи, підбирала слова, хвилювалася, а Сережа говорив дуже впевнено, товариські, не дратуючися через уповільнення в розмові з боку моєї мами. Він сказав мамі що він дякує їй за те що в неї така дочка, сама краща у світі! І що ми обов'язково одружимося, і що він радий що мене зустрів і що кохає мене дуже сильно! Мені він взагалі каже не так вже і рідко, але одна справа це казати мені, а інша моїй мамі!

Ще дзвонив Андрій С. із Праги. В нього є дозвіл на міжнародні перевозки і побачити його сім'ю в Новий рік він зміг! Спочатку говорив із Сергієм, потім попросив дати телефон мені. На моє прохання зосередитися на позитиві в Празі, біля Свети, біля Іллі з Веронікою, і взагалі залишитися там із ними, він відповів що обов'язково повернеться, бо в Києві батьки, а їх вже не вмовиш залишити Україну. Говорив довго, говорив, що в мене чудовий чоловік, один з не багатьох, кому він радий абсолютно щиро! Що він сумує за нами, він повернеться в Київ, а там вже як буде так буде. І хоча Сережа любить Андрія скоріше як знайомого ніж друга, все одне пообіцяв з ним зустрітися коли подзвонить по приїзду до дому.

Потім, коли всі телефонні розмови вже було закінчено, Сергій згадував всякі смішні випадки з минулого. На приклад історію, коли його сусід брав звичайне домашнє вино, заряджав його газом, як сифон, і продавав як Шампанське. Це було до того, що Фраголіно це те саме, але вони мають ліцензію на виробництво своєї продукції! Той сусід, здається, з тюрми вже вийшов. А справа випуску Фраголіно й досі живе. Світ не завжди справедливий, так.

Поки ми у відпустці, кохаємося кожен ранок! А потім просто лежимо під ковдрою, як у нірці, і лениво балакаємо про всяке різне. Наше ППО збиває більшість ракет і шахедів. Донатимо на наші дрони, зокрема пану Стерненко, бо він дуже наочно звітує про результати зборів. Взагалі він робить дуже багато! Дякуємо йому за все!

На відео пісня, яка визнана найкращім хітом минулого року. Я про неї дізналася лише сьогодні, але мені сподобалося!




В этом году мы встречали новый год вдвоем. Друзья, с которыми мы встречали Новый год год назад, уехали в село. Они осуществляют свою мечту жить в селе методом уменьшения пребывания в городе в пользу села. Уже и домик купили и колодец вырыли. Но нам вдвоем было хорошо. Мы вообще взяли отпуск на неделю и я и Сергей. Мама Сережи не присылала посылку, потому что я ее очень просила не таскать на почту, хотя бы на Новый год тяжелый ящик, а беречь себя. Так что новогодний стол готовила я сама. Как на Святой вечер, я сделала картофельные зразы, по заказу Сергея, а замороженный кролик ждал уже давно и дождался своего времени. Так что еще салатик, по типу греческого, нарезки, десерты, фрукты и шампанское Фраголино.

Вообще много времени ушло на телефонные звонки. Мы звонили, нам звонили. Друзья, семья, Сергей давал мне трубку, его родственники говорили, что любят нас обоих! Но дать трубку, когда я говорила с мамой, Сергей попросил сам. Раньше мы думали, что когда закончится война, то мы поедем в Днепр и тогда он познакомится с родителями. Но война так затянулась, что пора уже знакомиться в тех условиях, которые пока есть. Мама немного стеснялась, потому что одно дело говорить со мной на украинском по телефону, а другое - с тем, кто говорит по-украински с рождения и родился на западной Украине. Она делала иногда паузы, подбирала слова, волновалась, а Сережа говорил очень уверенно, дружелюбно, не раздражаясь из-за замедления в разговоре со стороны моей мамы. Он сказал маме, что он благодарит ее за то что у нее такая дочь, самая лучшая в мире! И что мы обязательно поженимся, и что он рад, что меня встретил и что любит меня очень сильно! Мне он вообще говорит такое не так уж и редко, но одно дело это говорить мне, а другое моей маме!

Еще звонил Андрей С. из Праги. У него есть разрешение на международные перевозки и увидеть его семью в Новый год он смог! Сначала говорил с Сергеем, потом попросил дать мне телефон. На мою просьбу сосредоточиться на позитиве в Праге, возле Светы и Ильи с Вероникой, и вообще остаться там с ними, он ответил, что обязательно вернется, потому что в Киеве родители, а их уже не уговоришь покинуть Украину. Говорил долго, говорил, что у меня замечательный мужчина, один из немногих, кому он рад совершенно искренне! Что он скучает по нам, он вернется в Киев, а там уж как будет так будет. И хотя Сережа любит Андрея скорее как знакомого, чем друга, все равно пообещал с ним встретиться, когда тот позвонит по приезду домой.

Потом, когда все телефонные разговоры уже были закончены, Сергей вспоминал всякие смешные случаи из прошлого. Например, историю, когда его сосед брал обычное домашнее вино, заряжал его газом, как сифон, и продавал как шампанское. Это было к тому, что Фраголино это тоже самое, но они имеют лицензию на производство своей продукции! Тот сосед, кажется, из тюрьмы уже вышел. А дело выпуска Фраголино до сих пор живет. Мир не всегда справедлив, да.

Пока мы в отпуске, то у нас секс каждое утро! А потом просто лежим под одеялом, как в норке, и лениво болтаем о том о сем. Наше ПВО сбивает большинство ракет и шахедов. Донатим на наши дроны, особенно г-ну Стерненко, потому что он очень наглядно отчитывается о результатах сборов. И Вообще он делает очень много! Спасибо ему за все!

На видео песня, признанная лучшим хитом в прошлом году. Я о ней узнала только сегодня, но мне понравилось!

Росіяни нас обстрілюють ракетами низької точності абсолютно безсистемно. Схоже, єдина мета - викликати паніку у простих обивателів, які в страху почнуть тиснути на уряд, щоб ті ухвалили рішення про капітуляцію, але паніки немає. Дуже шкода, що від таких ідіотських обстрілів страждають діти. Коли ми починаємо збиратися серед ночі, щоб піти вниз, Сергій кричить на мене і називає "равликом", але що ж робити, якщо я насправді равлик, капуша. Ми домовилися що кашемірову шаль я кластиму біля перших вхідних дверей, де висить найтепліша куртка і не повертатимуся за нею. А ще ставитиму пляшку з водою. Сергій каже, що тут нема чого ображатися, адже я поводжуся як дитина.

Оскільки безмозкі створіння намагаються нас залякувати балістикою радянського зразка саме вночі, а працювати треба вдень, то я розпочала нове завдання – візерунки у стилі Баухауса. І мені зараз подобається працювати під пісні Майкла Джексона. Виходить, у нього є офігенні речі! І концерти, які він давав, можна назвати більше виставами, ніж просто виступами. Образ гуманоїдної ляльки Джима Керрі у фільмі "Маска" чимось подібний до сценічного образу Джексона. Кривляка-трикстер, тіло якого не зовсім підкоряється законам фізики, зате пластика демонструє абсолютний контроль над реальністю


Россияне нас обстреливают ракетами низкой точности, абсолютно бессистемно. Похоже единственная цель - вызвать панику у простых обывателей, которые в страхе начнут давить на правительство, дабы те приняли решение о капитуляции, но паники нет. Очень жаль что от таких идиотских обстрелов страдают дети. Когда мы начинаем собираться среди ночи, чтобы пойти вниз, Сережа кричит на меня и называет "улиткой", но что же делать, если я на самом деле улитка, капуша. Мы договорились что кашемировую шаль я буду класть возле первой входной двери, где висит самая теплая куртка и не буду за ней возвращаться. А еще буду ставить бутылку с водой. Сережа говорит, что тут нечего обижаться, ведь я веду себя как ребенок.

Поскольку безмозглые создания пытаются нас запугивать баллистикой советского образца именно ночью, а работать нужно днем, то я приступила к новому заданию - узоры в стиле Баухауса. И мне стало нравиться работать под песни Майкла Джексона. Выходит, у него есть офигенные вещи! И представления, которые он давал, можно назвать больше спектаклями чем просто выступлениями. Образ гуманоидной куклы Джима Керри в фильма "Маска" чем-то подобен сценическому образу Джексона. Кривляка-трикстер, тело которого не совсем подчиняется законам физики, но зато пластика демонстрирует абсолютный контроль над реальностью

В неділю відвідали сережину племінницю Аріану. З тих пір, як ми не змогли приїхати на її похрестя, пройшло 2 місяця. Вона вже вміє самостійно гойдатися на дитячому кріслі-гойдалці, зчитувати емоції людей, які є навколо неї, відповідати на них посмішкою, тому що емоції людей навколо неї гідні такої посмішки як у Аріани! Якщо включати її улюблену музику, вона може гойдатися годинами, вимальовуючи у повітрі ніжками самі прості танцювальні рухи. Адже якщо ви ще не вмієте навіть сидіти, це ще не означає суттєвий брак можливостей реалізовувати ваши теперішні бажання. Посмішки у відповідь на посмішки, тільки позитив і добрий настрій. Ніякої істерики! Ні за що! :-)

В воскресенье посетили сережину племянницу Ариану. С тех пор как мы не смогли приехать на ее крещение, прошло 2 месяца. Она уже умеет самостоятельно качаться на детском кресле-качалке, считывать эмоции людей, которые есть вокруг нее, отвечать на них улыбкой, потому что эмоции людей вокруг нее достойны такой улыбки как у Арианы! Если включать ее любимую музыку, она может качаться часами, вырисовывая в воздухе ножками самые простые танцевальные движения. Ведь если вы еще не умеете даже сидеть, это еще не означает существенной нехватки возможностей реализовывать ваши нынешние желания. Улыбки в ответ на улыбки, только позитив и хорошее настроение. Никакой истерики! Ни за что! :-)

Ми з Сергійком нещодавно почали думати що ми один одному подаруємо на Різдво-Новий рік. І визначились із подарунками. Це демісезонний одяг, який давно хотілося купити, але були більш нагальні цілі і тому залишалися речі, які не в пріоритеті. А тепер ось вибрали, але Нового року та Різдва чекати не стали, а подарували один одному вже зараз! І так цьому раді начебто вже Новий рік :-) Тому що речі супер! Як зробити, щоб свято Різдва виділялося серед звичайних днів, потрібно ще подумати. А поки що звичайні дні, як правило, пов'язані з сидінням у нашому звичайному бомбосховищі. Тривога рідко буває більше години, але внизу трохи холоднувато навіть у верхньому одязі.

Сергій подарував мені джинсову курточку на хутірі. Я з подивом, помітила, що штучне хутро це вже не те, що було раніше! Ніжніше текстури хутра кролика, та й ворсинки наче навіть тонше. Утеплення хутром не повністю, рукава без, тому на нинішню погоду навряд чи підійде. Але вище за +8 спробую в ній вийти. А ще у нашому кварталі з'явилися надзвичайно смачні зимові груші! Я раніше таких смачних не пробувала. А ще мій улюблений сир "Джугас" із чудовою знижкою! Я вмію радіти дрібницям, взагалі-то. Влітку, окрім бомбардувань, було багато чого. Особливість нашого району в тому, що і двори багатоповерхівок і приватні володіння потопають у квітах і навіть пізніьої осені можна зустріти найпізніші троянди. По вулицях ходять милі тварини, у будинку, де ми жили раніше, десь у районі даху, здається, досі живе яструб. Чашка кави з ранковою сигаретою, плитка шоколаду. Комплімент від чоловіка та інші радості стосунків. Захід сонця, посмішка знайомої дитини.

Читання новин то рубає мою, таку милу, повсякденність іноді на шматки, то дає більше надії та гормонів дофаміну, але тканина моєї повсякденності, спочатку, чистий позитив. Так, туди проривається всяке, тому що йде війна. Але я хочу дожити до Перемоги не з почорнілим від горя обличчям. А хоча б просто собою


Мы с Сережей не так давно начали думать что мы друг-другу подарим на Рождество-Новый год. И определились с подарками. Это демисезонная одежда которую давно хотелось купить, но находились более насущные цели и поэтому оставались вещи, которые не в приоритете. А теперь вот выбрали, но Нового года и Рождества ждать не стали, а подарили друг-другу уже сейчас! И так этому рады как будто уже Новый год :-) Потому что вещи супер! Как сделать чтобы праздник Рождества выделялся среди обычных дней нужно еще подумать. А пока обычные дни, как правило, связаны с сидением в нашем обычном бомбоубежище. Тревога редко бывает больше часа, но внизу немного холодновато даже в верхней одежде.

Сережа подарил мне джинсовую курточку на меху. Я с удивлением, заметила, что искусственный мех это уже не то что было раньше! Нежнее текстуры меха кролика и ворсинки как будто даже тоньше. Утепление мехом не полностью, рукава без, поэтому на нынешнюю погоду навряд ли подойдет. Но выше +8 попробую в ней выйти. А еще в нашем квартале появились необычайно вкусные зимние груши! Я раньше таких вкусных не пробовала. А еще мой любимый сыр "Джугас" с чудесной скидкой! Я умею радоваться мелочам, вообще-то. Летом, кроме бомбежек, было много чего. Особенность нашего района в том, что и дворы многоэтажек и частные владения утопают в цветах и даже самой поздней осенью можно встретить самые поздние розы. По улицам ходят милые животные, в доме, где мы жили раньше, где-то в районе крыши, кажется, до сих пор, живет ястреб. Чашка кофе с утренней сигаретой, плитка шоколада. Комплимент от мужа и прочие радости отношений. Закат солнца, улыбка знакомого ребенка.

Чтение новостей то рубает мою, такую милую, повседневность иногда на куски, то дает больше надежды и гормонов дофамина, но ткань моей повседневности, изначально, чистый позитив. Да, туда прорывается всякое, по причине того что идет война. Но я хочу дожить до Победы не с почерневшим от горя лицом. А хотя бы просто самой собой

Напередодні неділі була тривога, яка тривала вночі більше трьох годин. Якщо Сережа може спати на першому поверсі, сидячи на диванчику, я не сплю, в таких випадках, майже ніколи. Тим більш, до нас приєдналася ще дівчина з квартири над нами. Їй вже лінь ходити до сусіднього будинку в справжнє бомбосховище, а центральна частина нашого будинку таки може щось витримати у разі чого. Тож на другому диванчику тепер можна лише сидіти. А ще конс'єржка, яка любить жалітися і голосити і думає що все знає краще за всіх, бо життя прожила (На 10 років молодше за мою маму) виступає перед нами з багатохвилинним монологом, про війну, про своє життя, про господарство в селі і т. і. Ми, я, Сергій і сусідка зверху, переважну більшість її виступу, просто киваємо у відповідь і інколи щось відповідаємо, бо ми чемні. Оскільки ми там просиділи майже до ранку, то виспатися, коли у мозку працюють вже центри денної активності, мені не вдалося, я не вмію спати вдень... Але, ми навели порядок вдома, я навіть помила плиту, і погуляли, хоча й недалеко від будинку. Тобто якось дуже сильно зіпсувати, саме нам, вихідний в кацапів не вийшло! Хіба що мені було важко читати книгу яку я знайшла українською. Сам роман "У пошуках втраченого часу" читати, поки що, не вийшло. Зате там розкішне передслів'я, яке чітко дає уявлення, що це за книга. Я точно таке люблю! Коли внутрішній світ людини і його буденне життя утворюють одне ціле, незалежно від часу, з якого в уяві утворюються колажі, те що вже в минулому. Які б не були тривоги по тривалості, я буду читати це оповідання!

Хоча до Андрія С. Сергій вирішив йти без мене і я знала що запитувати, чи можна мені, не можна, Андрій вихопив трубку в Сережи, коли я подзвонила, і сказав, що радий мене чути. Обурився тим що Сережа мене із собою не запросив до нього! Ми домовилися, що будемо бачитися ще у трьох. Це вже після того, як мій чоловік сказав, що в нас вдома йому нема чого робити, а далі вже мене не запросив.

Заходили ще в гості до товарища, якого жінка залишає на вихідних самого з дитиною і їде до своєї мами. Чотирирічний Дімка радісно зустрічав нас із батьком на порозі їх квартири. Адже він любить гратися із дядею Сережею! Гралися в схованки, а ще в гру, де треба ходити фішками, після того як кинеш кубики, і що цікаво, цей хлопчик зажди кидає кубики так, що в нього більше всіх ходів і тому виграє навіть в дорослих. Власне він приходиться небожем п'ятирічній киянці Саші, якій ми раніше дарували планшетик для малювання і вони дуже схожі між собою! А ще невгамовний йорк Мія весь час намагалася облизувати всіх одночасно і застрибнути на стіл із грою. Через це два рази всі фішки падали на підлогу, а кубики Мії на голову, хоча це її ані трохи не засмутило! :-)

У вечорі я дзвонила мамі і вона розповідала як готує картоплю для Льови, бо він знов хоче щоб був "Мак Дональдс". В її рецепті порізані брусочки треба проварити пару хвилин, а потім, змазавши олією, запікати в духовці. Виходить саме така картопля фрі, від якої Льова в захваті! Але з хот-догом мама не вгадала. Вона вже зібралася готувати ту саму сосиску у тесті, що ми пам'ятаємо ще за радянські часи. Звичайно, з кращого тіста. Але я дуже вчасно сказала їй, що хот-дог робиться із готової продовженої булочки по типу рогалика. Так я вберегла маму від даремних зусиль, а Льову від розчарування. Рома вже не ходить у футбольну школу і відвідує, по черзі, то художку то легку атлетику



Накануне воскресенья была тревога, продолжавшаяся ночью более трех часов. Если Сергей может спать на первом этаже, сидя на диванчике, я не сплю, в таких случаях, почти никогда. Тем более, к нам присоединилась еще девушка из квартиры над нами. Ей уже лень ходить в соседний дом в настоящее бомбоубежище, а центральная часть нашего дома таки может что-то выдержать в случае чего. Так что на втором диванчике теперь можно только сидеть. А еще консьержка, которая любит жаловаться и причитать и думает что все знает лучше всех, потому что жизнь прожила (на 10 лет моложе моей мамы) выступает перед нами с многоминутным монологом, о войне, о своей жизни, о хозяйстве в деревне и т.д. Мы, я, Сергей и соседка сверху, подавляющее большинство ее выступления, просто киваем в ответ, иногда что-то отвечаем, потому что мы вежливы. Поскольку мы там просидели почти до утра, то выспаться, когда в мозгу уже работают центры дневной активности, мне не удалось, я не умею спать днем... Но, мы навели порядок дома, я даже помыла плиту, и погуляли, хотя и недалеко от дома. То есть как-то очень сильно испортить, именно нам, выходной у кацапов не получилось! Разве что мне было трудно читать книгу, которую я нашла на украинском. Сам роман "В поисках потерянного времени" читать, пока что, не получилось. Зато там роскошное предисловие, четко дающее представление, что это за книга. Я точно такое люблю! Когда внутренний мир человека и его повседневная жизнь образуют одно целое, независимо от времени, из которого в воображении образуются коллажи, то, что уже в прошлом. Какие бы ни были тревоги по продолжительности, я буду читать этот роман!

Хотя к Андрею С. Сергей решил идти без меня и я знала что спрашивать, можно ли мне с ним, нельзя, Андрей выхватил трубку у Сережи, когда я позвонила, и сказал, что рад меня слышать. Возмутился тем, что Сережа меня с собой к нему не пригласил! Мы договорились, что будем видеться еще втроем. Это уже после того, как мой муж сказал, что у нас дома ему нечего делать, а дальше меня уже не пригласил.

Заходили еще в гости к товарищу, которого жена оставляет на выходных с ребенком и едет к своей маме. Четырехлетний Димка радостно встречал нас с отцом на пороге их квартиры. Он ведь любит играть с дядей Сережей! Играли в прятки, а еще в игру, где надо ходить фишками, после того как бросишь кубики, и что интересно, это мальчик всегда бросает кубики так, что у него больше всех ходов и потому выигрывает даже у взрослых. Собственно он приходится племянником пятилетней киевлянке Саше, которой мы раньше дарили планшетик для рисования и они очень похожи между собой! А еще неугомонный йорк Мия все время пыталась облизывать всех одновременно и запрыгнуть на стол с игрой. Из-за этого два раза все фишки падали на пол, а кубики Мии на голову, хотя это ее ничуть не расстроило! :-)

Вечером я звонила маме и она рассказывала как готовит картошку для Левы, потому что он снова хочет, чтобы был "Мак Дональдс". В ее рецепте порезанные брусочки нужно проварить пару минут, а затем, смазав маслом, запекать в духовке. Выходит именно такой картофель фри, от которого Лева в восторге! Но с хот-догом мама не угадала. Она уже собралась готовить ту же сосиску в тесте, которую мы помним еще в советские времена. Конечно, из лучшего теста. Но я очень вовремя сказала ей, что хот-дог делается из готовой продолговатой булочки по типу рогалика. Так я уберегла маму от бесполезных усилий, а Леву от разочарования. Рома уже не ходит в футбольную школу и посещает, по очереди, то художку, то легкую атлетику.

Якщо не знати, що на другому фото Сережа, і бути знайомим, при цьому, з Іллюшею. Можно подумати, що це Іллюша :-)

Детство

Если не знать, что на втором фото Сережа, и быть знакомым, при этом, с Ильей. Можно подумать, что это Ильюша :-)

На нижньому фото з О. Тягнибоком

Сережа в армии

На нижнем фото с О. Тягнибоком

У вихідні ми спочатку думали що домовилися із Андрієм С. зустрітися біля входу в парк, потім виявилося, що він вже нагулявся ще на момент дзвінка Сергію і взагалі думав що ми хочемо у двох погуляти в парку. А як тільки я пробую уточнити коли ми зустрінемося із Андрієм С, то Сережа підозрює що я за ним вмираю! А мені то що, не зустрінемося так не зустрінемося. А на озері, в Голосіївському парку, зате нові качині будиночки, одразу три, один стоїть на другому

В выходные мы поначалу думали что договорились с Андреем С. встретиться у входа в парк, потом оказалось, что он уже нагулялся еще на момент звонка Сергею и вообще думал что мы хотим погулять в парке вдвоем. А как только я пытаюсь уточнить когда мы встретимся с Андреем С, то Сережа подозревает что я за ним умираю! А мне то что, не встретимся так не встретимся. А на озере, в Голосеевском парке, зато новые утиные домики, сразу три, один стоит на другом