Правда полягає у тому, що в росіян нема ані достатньо ресурсів щоб нас перемогти, ані мотивації. Навіть близько нема такої мотивації як в нас.

Все повторюється знов. Перси воюють за імператора, греки за Батьківщину

І навіть, є вже привіди для сміху :--))

Юрій Гудименко:

"Специально напишу по-русски, чтобы оккупанты поняли.

Ебать, вы себя в зеркало видели вообще?

Я смотрю на русских пленных и тихо охуеваю. Черные берцы модели «батю в Чечне в таких зарезали», брони толком ни у кого нет, шлемов нет, очков защитных нет, обмундирование хуевого качества, пиздец.

Рядовой украинский пехотинец, взявший вас в плен, выглядит как космодесантник, захвативший взвод чумных бомжей.

Блядь, я когда контракт резервиста подписывал, мне выдали столько шмоток, что в два мешка не влезли. Резервиста! Территориальной! Обороны! А вас же бросили на штурм столицы первой волной, мои вы заечки обгоревшие. Посмотри на себя, штурмовик мамин, ты же заблёванный весь.

Нет, ну реально, у вас сука даже наколенников нет. Наколенников! Про броню я и правда молчу, нахуй вам броня, она денег стоит, а вы одноразовые.

Сдавайтесь в плен, ебланы, чтобы хоть снизу вверх посмотреть, как выглядит солдат, чьё командование его уважает!

Напевне, російська пропаганда вже розповсюджує щось на зразок того, що Київ вже захоплений, що ми тут вже всі на колінах благаємо про те щоб нас пожаліли. Але все, як завжди, навпаки.

1) Кожен українець готовий відповідати як наші прикордонники на Зміїному острові: "Ідіть на хуй, окупанти!"

2) Київ не тільки не захоплений, а наші війська відбивають усі атаки. Цілі взводи росіян здаються в полон, росіяни кидають бойову техніку і тікають. Наші з новою зброєю знищують колони танків.

Пілот "Привід" на старому Мігу знищів кілька найсучасніших російських сушек.

Взагалі, російська армія зазнала втрат більше ніж за всю історію участі в військових конфліктах, майже 3000 людей, на цей момент. Коли в нас втрати менше 200.

Росіяни нагло брешуть в очі всьому світу, що це просто військова операція, що не наносять удари по населених пунктах, але правда у тому що весь світ бачить, що вони брешуть. Загинули мирні українці. Зокрема, діти. Я впевнена, що кожний покидьок до цього причетний, понесе відповідальність, якщо залишиться в живих.

Він вважає Путіна непередбачуваною мавпою з гранатою. Вважає що його неадекватність непередбачувана взагалі. Як завжди гарно пише:

"Когда в последнее время у меня спрашивали "будет ли война?" я отвечал: "не знаю, но что хуже того - не знают и сами те, кто как бы принимает решения". Фоном этому шли бесконечные рассуждения экспертов - профессиональных или не очень. Одни рассказывали, будто "это не в интересах российских элит", другие - пытались разгадать коварный стратегический план. Однако единственный смысл таких рассуждений - это самоуспокоение. Нам хочется думать, будто власть - это рациональный актор, будто ее действия логичны и подчинены плану. К рациональному мышлению способны и мы с вами - следовательно, мы можем как-то понять и предсказать, что происходит, даже будучи отрезаны от источников информации.

Но в реальности никакой рациональностью и предсказуемостью не пахнет. Власть, особенно автократическая и командно-административная, следует двум великим принципам: SNAFU (Situation Normal, All Fucked Up), FUBAR (Fucked Up Beyond Any Repair or "All Recognition"). То есть, либо "ура, мы все просрали", либо "пиздец, мы все просрали". Любые сложные планы идут по пизде уже в момент задумки, а что происходит - непонятно даже самим участникам событий. И, когда каждый здесь пытается соблюсти свой рациональный интерес - общий эффект в итоге оказывается иррационален.

Говорите, эскалация не выгодна российским элитам? Возможно так. Но остается еще проблема коллективного действия: все будут сидеть, молча понимая, что им это не выгодно, но никто не решится возразить первым. В психологии это называется по-разному: "спираль молчания" или "поездка в Абилин". Но суть вчера выражали лица некоторых дедов из Совбеза. На них читалось нечто вроде "что ж я с этого титаника еще десять лет назад не спрыгнул", однако губы при этом бодро рапортовали о полной и всесторонней поддержке избранного курса.

Постановка вчерашнего заседания - это, похоже, первое тестовое задание Эмира Кустурицы на посту режиссера Театра российской армии. Особенно, конечно, удался скетч с Нарышкиным. Когда ваш начальник внешней разведки находится в состоянии "мама, где я?" и не знает, аннексируем мы соседнюю территорию или просто "признаем" - это хороший повод задуматься, насколько все происходящее реально "распланировано". О том же заставляют задуматься обращения "глав" ЛДНР, записанные, записанные еще 16го числа, многодневный погорелый театр на границе с постановками типа "уничтожены две украинские ДРГ и один боевой слон", бессмысленная показушная "эвакуация". Если какой-то серьезный план здесь и существует, то исполняется он в самых общих чертах, а на деле царит "творческий бардак".

Резюмируя, вот вам непопулярная нынче мысль: власть - это не разумное начало и даже не хитрый злодей в темной башне. Власть - это обезьяна с гранатой, которая сама не знает, что будет делать в следующий момент. Поэтому ничего еще не закончено и возможно разное развитие событий. А древние были вовсе не дураки, когда предпочитали предсказывать исход войны по кишкам жертвенных животных. В случае таких кризисов - это наиболее эффективный метод аналитики"

Учора кремлівськи пропогандони заявили в ефір що Путін вже виграв війну. Вони створюють казки в ЗМІ щоб поразку видати за перемогу. Начебто українські військові намагалися вторгнутися але ж їх героїчно перемогли і виграли війну взагалі. Готові нести квіти і медалі. Все там побудовано на брехні. І побитого пса гримують під лева. Як би вони були здатні вдертися, то б зробили вже це. А так диктатор радянського зразка мов змія сидить у засідці і дивиться, чи буде зручний для нього момент чи ні. Наша ціль - не дати йому повзти далі, за межі окупованої території. Йому кортіло на нас напасти, але стало зрозуміло що отримає гідну відсіч, що натовчуть погану пику. Але все ще попереду.

А зараз воно просто живе в свій окремій шизофренічній реальності і намагається довести ніби шизофренія не в нього, а в решти світу. Ніби решта світу не знає хто насправді обстрілює школи і дитячі садки.

Гарні промови Олексія Гончаренко з "Європейської солідарності":

"Путін хотів загарбати всю Україну, але тепер намагається хоча б зберегти обличчя. Боротьба триває – але в цілому ми з вами вистояли! Треба дочавити ворога, що вже похитнувся.

Дивіться, як усе склалось. Україна нікуди не здавала території, їх підло окупував агресор. І ми поступово повертаємо своє: дві третини Донбасу це доведуть на своєму прикладі. Але також доведуть, що завжди потрібні потужні санкції, які дозволять підбити ворога в найбільш вразливих місцях.

Росія контролювала ОРДЛО та уникала значної частини відповідальності. Всюди ліпила казки про «республіки». Вимагала, аби Київ спілкувався з іграшками Путіна. Чи це спрацювало? Ні. І щодня агресор платив за свої амбіції.

Розуміючи своє становище, Росія мала б забиратись та тікати. Але тоді всі побачили б, що Путін звичайний боягуз, що вміє нападати лише зі спини. Відповідно, диктатор хоче зберегти обличчя, і вся країна тепер прямує на дно разом із ним. Це спроба зробити гарну міну з розірваною економікою – хоча б за таку ціну.

Чи могли ви уявити в 2014 році, що агресор погрожуватиме по веб-камері на свої вельми погані знання історії?

Раніше претензії надходили вживу та пострілами, а сам ворог ховався за спинами інших. Те, що нині маски зірвано – заслуга кожного українця. Нехай весь світ бачить, кого йому пропонували «пробачати». Попереду ще багато серій, але сюжет ми вже змінили.

Санкції поступово вводяться. Ми будемо вимагати ще, перевіряти пульс ворога та додавати нові. Сподіваюсь, його клятий «Північний потік-2» буде зупинено та знищено, розпиляно на сувеніри. Але вчора головним показником нашої перемоги слугувала московська біржа.

Вона почала валитись лише від слів про визнання «республік». Навіть не від підписання папірців. Ось ознака того, що Путін живе в одній реальності, а решта світу – в іншій. Зазвичай це називають божевіллям.

І якщо росіяни здуріють від бідності та знесуть царька разом із його крадіями, збоченцями та головорізами – знайте, звідки почався його некролог. З того, що він вирішив безкарно напасти на Україну.

Повторюсь, ми переживемо Путіна – але за потреби переживемо й Росію. Тримаймо стрій."

А те що Путін сьогодні відводить віська від наших кордонів нагадує мені цю пісню

В день святого Валентина відчуття що весна все ближче :--)

Або що значить козацього роду :--)