Присвячується африканському турне Лаврова

"Визначна цифра"

В ці вихідні, у перше після Нового року випила горілки. Доброї, якісної, бо я ніколи не вважала правильним економити на спиртному. Бо наша задача була купити пляшку, а нашого друга - виставити страви на стіл. Саме від цієї горілки балакучість, в мене, підвищується в рази. Хто б міг подумати, коли я тільки переїхала у Київ, що я зможу українською переговорити навіть такого чоловіка як Сережа :-)) Йоркшиська тер'єрка Мія, яка не була в перукарки вже місяць, норовила пригнути вище столу. Ветеринар радить їй давати заспокійливе бо вона надто активна навіть для своєї породи, хоча й видно що її трошки перегодовують.

Купувати киянину квартиру чи не витрачати долари, або як іноді помилково не купувати біткойни, йшлося про таке чи інше. Витративши всю речову активність, заснули, коли прийшли до дому, а в вечорі дивилися фільм про другу світову, який знятий саме німцями. "Наші матері, наші батьки" мабуть, скоріше про те, що на місці лейтенанта Вильгельма, просто хлопця з хорошої сім'ї, може бути кожен, про те що помилитися у поглядах і сам постраждати від тоталітарного режиму може кожен. Ніякий Гітлер не буває няшною пуською, нема демократії - нема базових прав людини. Актори чудові. Я ще раніше чула що найкраща театральна школа зараз у Німеччині. І ось подивилася німецьке кино, якого я, в моєму житті, бачила дуже мало.

Дуже хороша історична стрічка. Дуже показова сцена, де червоноармійці гвалтують, а потім розстрілюють медсестер, які не встигли втекти разом з усіма з німецького госпіталю до приходу червоних. Одна з медсестер росіянка. Є людяна поведінка, а є поведінка мразоти. Так, садисти і психопати можуть бути в будь якій армії, як і нормальні адекватні люди. Але тільки російські люди зараз живуть етичними нормами середини 20-го сторіччя. Застaрілість мислення як тип масової розумової відсталості.
Хоча якщо у фільмі, такі як Вильгельм і Фрідхель є прикладом носіїв адекватної норми тогочасної Німеччини, то сучасні росіяни бачать, як норму, поведінку садистів і психопатів. Тобто оберштурманфюрера, якій, на жаль, у кінці фільма прикинувся звичайним добропорядним німцем, якому треба допомогти всій решті відбудувати післявоєнну Німеччину. Ось тілки хіба виправдовує Вільгельма і Фрідхеля те, що вони лише виконували накази і були лише винтиками потужного смертоносного механизму?

Те що молодший з братів, Фрідхель, не захотів здаватися у полон і пішов свідомо на пулі радянської армії, свідчить про те, що він, як найрозумніший з братів, розумів недоцільність спроби уйти від відповідальності. Він всю війну усвідомлював те, яким гівном вони займаються через накази командування. Йому не треба було жити далі.
Всім хто вижив з п'яти друзів, було дуже соромно перед євреєм Віктором, якій пройшов через жахливе пекло. Після розвіювання марева пропаганди, настало усвідомлення того що сталося. Тільки ось зараз, в сучасних росіян, скоріше за все, ніяке усвідомлення не можливе, бо в них адекватна норма - садизм і психопатія

А мій портрет з найкращою чотирилапою подругою буде нагадувати щасливі вихідні і радість спілкування с цим комочком любові до всього світу :-)

Не так давно в російського МЗС був скандал з Ізраїлем, бо сумний кінь Лавров спіздів таку хуйню що мовляв найбільші антисеміти це самі євреї, а Гітлєр навіть сам був єврей. Після чого виникло маса мемів і просто жартів на цю тему. Лавровського чергового піздежу

Друга армія у світі все ніяк не захопить Бахмут, а прокремльовські ЗМІ брешуть що взяли Сіверськ, хоча він повністю контролюється ВСУ. Як завжди, суцільна брехня і про те що друга армія у світі і про решту навіть у дрібницях. Мабуть "кацапська брехливість" це тавтологія як "масло масляне"

Деякі наївні українці вважають, що росіянам так легко вбивати українців, бо вони нас ненавидять, вважають за чужих, не цінують наші життя.
Це абсолютно помилково. Росіяни люблять нас, як самих себе.
Себто, мають за лайно.

Це важливо усвідомити. Майже всі звірства, що росіяни чинили щодо українців, вони так само чинили щодо росіян. Тут можна, звісно, згадати Голодомор, який не має прямих прецедентів у стосунках Кремля з населенням самої Росії. Але з іншого боку — нагадаю, придушення Тамбовського повстання було першим, і, здається, єдиним прикладом використання зброї масового знищення не проти іноземців чи, хоча б, «неблагодійних» національних меншин, а проти власного народу.
Буча могла б із тим самим успіхом повторитися в Хімках. Тими ж людьми. У них просто така цінність життя та такий загальний рівень. Вони так само радо різали б власну дєрєвню — була б можливість та горілка. Що, власне, і відбувалося в громадянську війну, коли можливість та горілка були.
Проблема в наших стосунках трішки тонша.
Емоція росіян до українців — це не ненависть до чужого, там нас, якраз, не вважають чужими. Це лють до того, яким ти не зміг стати.
Ми довго жили в спільному домі. Мали спільний побут. Ми дуже добре знаємо росію — значно краще, ніж росіяни знають нас, а в дечому краще, ніж вони знають самі себе. І ми вийшли з цього дому.

Росіяни такі:
— Гей, чому? Що, погано жилося?
А ми такі:
— Ну то да. Подивіться, яке все удовбищне.
І ось тут виникає почуття, що абсолютно єднає Бикова та Гіркіна, ліберального росіянина та лютого ватника.
Вони ж знають, що все удовбищне. Вони чудово розуміють, наскільки жалюгідним лайном є дійсність, яку вони вибудували довкола себе. Але щоб не збожеволіти від зневаги до себе та справи рук своїх, всередині себе вони вибудували дуже складну систему «так, але». Вона у ватника та ліберала різна, але в обох є.
— Так, усе мерзенне, але нас усі бояться, ядерні ракети…
— Так, усе мерзенне, але Достоєвський, Толстой…
— Так, усе мерзенне, але особлива духовність…
— Так, усе мерзенне, але інші не кращі…

А тут поряд стоїть українець, і цю систему, яка є фундаментальною конструкцією, руйнує. Прямо фактом свого небажання спільного проживання.
— Та ну, не так вас і бояться. Та й що це за північнокорейський привід для гордості? Та й Достоєвський сумнівної моралі філософ. І ніяка це не особлива духовність, а просто сраку забув помити. І так, інші краще, ми ж і інших бачили. Ми пішли.
І отут у ватника та ліберала виривається суголосний крик «КУДАБЛ@?!»
Це така ненависть пожиттєвого невдахи до жінки, яка від нього пішла. Та ненависть не тому, що він її любить, хоча може й любити, це тут не принципово — а тому, що він почувається нікчемою. Йому треба у будь-який спосіб скасувати цей факт, щоб нікчемою себе не відчувати. Хоч до батареї її прив’язати, але щоб була. І, звісно, навздогін їй летить знецінення, «шльондра», «куди ти без мене», «я ж люблю тебе, дура» та «це тебе Васька увів, ух я йому».
Саме тому шукати союзників у російській ліберальній тусовці не має особливого сенсу. Не тому, що вони там усі однакові (вони різні, насправді), а тому, що абсолютну більшість із них об’єднує єдина емоція відчуття неповноцінності власної держави, яка нікуди не подінеться, допоки Україна не повернеться. Дискурс у них може бути хіба що — «як її повернути», а не «чи треба повертати». І так, саме тому Путін воює не за міста, а за квадратні кілометри випалених руїн.

Віктор Трегубов, капітан ЗСУ, до 24.02.2022 член політради ДемСокири

Росіян розважили новою анімацією. Масяня рефлексує. Всплакнули. Щось відчули.

Я теж відчув. Відчув огиду.

Вже третю серію з початку війни, Олег формує думку що українців вбиває путін, а не росіяни. В останній серії - китайський путін.

І це цілком співпадає з його наративом від серії к серії, що це все цар. А росіяне прикольні, чутливі але ошукані та зомбовані владою.

Правда в тому що нас вбивають росіяни. Сотні тисяч росіян яких підтримують мільйони з їх оточення. Рідні вбивць, друзі гвалтивнікив та сусіди окупантів.

Наприкінці червня в американському науково-дослідницькому Інституті досліджень зовнішньої політики у Філадельфії було представлено спеціальну доповідь «Еволюція політично-військових цілей у війні в Україні після 100 днів». Її автор Філіп Василевскі (Philip Wasielewski) пропрацював 31 рік в Оперативному директораті ЦРУ, воював у складі корпусу морської піхоти в Афганістані та Іраку, а потім отримав ступінь магістра Гарвардського центру російських досліджень імені Девіса, ступінь магістра досліджень національної безпеки Військового коледжу армії США. «Голос Америки» опублікував виклад цієї презентації.

Три складові частини армії РФ та їхні вразливості
«Битва, що триває на Донбасі, може забезпечити Росії деякі тактичні успіхи і пропагандистську перемогу, але, швидше за все, не стратегічну», – констатує Філіп Василевскі.

І перша причина – стан армії-агресора, яка сформована із трьох різних частин:

еліта
«Перша – це еліта: десантники, морська піхота, спецназ та приватні військові компанії. Ці повністю добровольчі формування, укомплектовані найефективнішими бійцями, які досі демонструють готовність просуватися вперед. Але ж вони зазнали і найважчих втрат, – каже експерт. – Оскільки всі російські елітні сили вже задіяні в боях, а на їх підготовку йдуть роки, можливість швидкого відновлення їх чисельності та боєздатності зводиться до нуля».

Регулярна російська армія. Її проблеми – низький моральний дух, недоліки командування на полі бою на всіх рівнях та логістика
регулярні частини
«Друга частина – це регулярна російська армія, що складається з контрактників і призовників (хоча влада заперечує останнє), – продовжує Василевскі. – Її проблеми – низький моральний дух, недоліки командування на полі бою на всіх рівнях та логістика».

Хоча є приємні для Кремля винятки: «Артилерійські частини демонструють високий професійний рівень та є найефективнішим родом військ проти українських підрозділів. Однак ефективність інших, наприклад, танків та піхоти, у кращому випадку – нерівномірна. Багато частин було об'єднано у порядку польової доцільності через великі втрати. Їхня перевага перед українською армією на Донбасі не в якості, а лише в кількості».

допоміжні сили: «ЛДНР» та «кадирівці»
«Третій компонент російської армії складається з «допоміжних сил», які хоч і використовують російську зброю, форму та спорядження, не пов'язані безпосередньо з російськими офіційними військовими структурами», – зазначає Василевскі. До них входять бойовики угруповань «ДНР» і «ЛНР» та загони чеченців, вірні Рамзану Кадирову.

Оцінка боєздатності цих частин у доповіді вбивча:

«Солдати «самопроголошених республік» – по суті справи, гарматне м'ясо, яке максимально використовується на Донбасі для мінімізації втрат регулярної армії. Їх часто змушують до служби, вони проходять мінімальну (якщо взагалі проходять) підготовку, й іноді озброєні гвинтівками із поздовжньо-ковзним затвором часів Другої світової війни. Немотивовані та погано забезпечені, вони мають дуже сумнівні наступальні можливості».

Втім, вважає експерт, вони можуть стати в нагоді, якщо їм доведеться захищати свої будинки, якщо українські військові частини увійдуть на територію ОРДЛО.

читать подробнее

З фольклору мого дитинства: "Сегодня, в полдень, под мостом, поймали Гитлера с хвостом"

Жарти від британців

Пастор Вадим, Одесса

"ЧОМУ НЕ ДОЗВОЛЯЄТЕ ДУМКУ, ЩО ВИННА УКРАЇНА? "

Таке питання зараз все частіше задають ліберальні росіяни. Як не агресивно, але питають, він сказав: "Просто подивіться під іншим кутом! Хоча це і так очевидно! "

Гарно. Дивлюся на це під іншим (вашим) кутом. Якщо я правильно розумію, то:

- Україна окупована нацистами з 2014 року - настільки щільно, що президент - російськомовний єврей, який на момент виборів майже не розмовляв українською.
- Україна (цілком не-гарантова країна) збирається атакувати Росію (вічно воює), яка має величезну армію і ядерну зброю.
- Вона збиралася це зробити за допомогою НАТО, але альянс відмовився закрити небо і направити свої війська в Україну.
- Україна вирішила напасти саме в той момент, коли Росія випадково вивела війська до кордону з Україною та на територію Білорусі.
- Україна теж збиралася атакувати Білорусь і воювати на два фронти з армією, яка зосереджена навколо ЛДНР.
- Українські нацики та бандерівці не чіпали своїх громадян до 24.02, а почали бомбити українські міста та своїх співвітчизників саме в той момент, коли російські війська увійшли на територію України.
- Всі українці мріють, щоб Росія прийшла і врятувала їх, але, наприклад, з Харкова, всі під кулями, ризикуючи життям, їдуть до Львова за 1000 км, а не до Росії за 40 км від кордону.
- Російська армія не стріляє по мирним містам, тому Маріуполь схожий на одну велику попільницю.
- Київська влада нелегітимна, тому кияни, яким дали зброю, нічого не робили з владою.
- РОСІЙСЬКА ВЛАДА НЕ БРЕШЕ, тому наклала кримінальне покарання за поширення будь-якої інформації про війну, закрила всі опозиційні канали та ЗМІ, заблокувала великі міжнародні соціальні мережі.
- УКРАЇНСЬКА ВЛАДА БРЕШЕ і поширює фейки, тому не вводила військову цензуру і вільно дозволяє працювати журналістам будь-яких країн.
- Вбивства мирних жителів у Бучі - це все театр та актори - сфальсифіковані українцями, які прибули в місто в оточенні десятків журналістів
- Ті невинні люди і діти, яких дійсно вбили, зв'язали себе і стріляли в спину, бо в крові українців вбивати себе і своїх.
- А російські війська точно нікого пальцем не чіпали, тому фото міста на момент відведення військ надати не можуть.
- Також російські солдати ні в якому разі не займаються мародерством, а пральні машини, килими та туалети з собачими будками носять з собою в танках просто для зручності завжди А потім, коли одяг весь випраний, а какашки вже насралися в унітази, їх білоруською поштою відправляють до своїх домівок в Росію.

Це правда? Нічого не забув, мої російські "друзі"?

.