Коли я повернулася у Київ, і навколо себе я бачила більше блокпостів ніж людей, я інколи відчувала себе плюшевим ведмедиком, якого невідомо за що, у будь-який момент можуть почати засипати з неба ракетами. Точніше небо здавалося мені джерелом погрози, небезпека ні за що. Кімнати із автоматами питної води тоді не працювали, тож замість просто спуститися в капцях на перший поверх і через дві хвилини повернутися у ліфт із пляшкою води, я була вимушена топати за квартал, до бювета. І вже звідти нести дві пляшки, по 5 літрів. Ну і біля кожного блокпоста відпочивала, читаючи ФБ, або Телеграм. Ставила пляшки і читала. І якось, одного разу, до мене підійшла жінка із парасолькою. Така висока білявка, із блакитними очима. Не скажеш, що тип зовнішності український. І мовою окупантів жіночка поцікавилася, що ж я тут знімаю. Коли я читаю на вулиці, телефон дивиться хіба що мені під ноги. Щоб жінка відчепилася, кажу: “Фейсбук читаю, не знімаю”. Пильна громадяночка не заспокоювалася, хотіла зазирнути мені в телефончик. Але тут я зрозуміла, що в неї є та сама аура, яку психіатри вважають ознакою того, що людина може бути їх пацієнт. Я спеціально вчилася цю ауру розпізнавати. Мені дали список фільмів на цю тему. На приклад, фільм “Рокове число 23” із Джимом Керрі, або “Чорний лебідь” Аранофскі. Моє життя складалося таким чином, що мені було необхідно навчитися бачити т. з. “ауру”, так вийшло ще до війни. І ось в обличчі жінки із парасолькою я її побачила. Вона хотіла, в цій ситуації, показати свій контроль наді мною, але моя реакція не була такою як вона очікувала, вочевидь, уявив собі продовження розвитку подій, після свого запитання, якось по-своєму. Вочевидь почуваючись невпевнено, вона пішла собі далі. Я їй пояснила що знімати в мене під ногами просто нема чого. А так би вона і далі наполягала на тому, що я щось таємно фотографую через стрічку новин у фейсбуці


Когда я вернулась в Киев, и вокруг себя я видела больше блокпостов, чем людей, я иногда чувствовала себя плюшевым мишкой, которого неизвестно за что, в любой момент могут начать засыпать с неба ракетами. Вернее небо казалось мне источником угрозы, опасность ни за что. Комнаты с автоматами питьевой воды тогда не работали, так что вместо просто спуститься в тапочках на первый этаж и через две минуты вернуться в лифт с бутылкой воды, я была вынуждена топать за квартал, в бювет. И уже оттуда нести две бутылки по 5 литров. Ну и у каждого блокпоста отдыхала, читая ФБ, или Телеграм. Ставила бутылки и читала. И однажды ко мне подошла женщина с зонтиком. Такая высокая блондинка с голубыми глазами. Не скажешь, что тип внешности украинский. И на языке оккупантов женщина поинтересовалась, что же я здесь снимаю. Когда я читаю на улице, телефон смотрит разве что мне под ноги. Чтобы женщина отцепилась, говорю: "Фейбук читаю, не снимаю". Бдительная гражданочка не успокаивалась, хотела заглянуть мне в телефончик. Но тут я поняла, что у нее есть та самая аура, которую психиатры считают признаком того, что человек может быть их пациентом. Я специально училась эту ауру распознавать. Мне дали список фильмов по этой теме. К примеру, фильм "Роковое число 23" с Джимом Керри, или "Черный лебедь" Аранофски. Моя жизнь складывалась таким образом, что мне необходимо было научиться видеть т. н. "ауру", так вышло еще до войны. И вот в лице женщины с зонтиком я ее увидела. Она хотела, в этой ситуации, показать свой контроль надо мной, но моя реакция не была такой как она ожидала, очевидно, представив себе продолжение развития событий, после своего вопроса, как-то по-своему. Очевидно чувствуя себя неуверенно, она пошла дальше. Я ей объяснила что снимать у меня под ногами просто нечего. А так бы она и дальше настаивала на том, что я что-то тайно фотографирую сквозь новостную ленту в фейсбуке

Парламентська асамблея Ради Європи офіційно визнала Путина диктатором, його владу не легитимною, а росію диктатурою. Раніше визнали що Голодомор в Україні є геноцидом. Комісія по правам людини в ООН постійно збирає доказову базу воєнних злочинів росіян на території України. Ця організація не єдина, є інші. З України, США і інших країн. Слідчі зв'язуються із жертвами, навіть якщо вони, на момент розмови, проживають не в Україні. Із людьми, яки пережили насилля, катування, були скалічені, в наслідок дій російських солдатів, або були свідками вбивств і всього вище названого. Доказів вже зібрано не мало. І міжнародні суди згодом почнуть опрацьовувати ці дані. Звичайно на Землі є такі люди, які будуть вересканити: "Це фейк!" Ну так, поки не перемогли (за допомогою лендлізу США) нацистьську Німеччину, там теж вважали фейком те що Аді Гитлер поганий. Завжди знайдеться базарна баба яка буде кричати "це фейк!" Але хай вона доведе те, що все фейк, збере докази, поговорить із жертвами насилля і вони їй скажуть те що їх згвалтували був фейк. Але ж ні, це був би тоді не рівень базарної баби, це був би рівень представників міжнародних організацій, які займаються захистом прав людини.

Найкраще за все було б якби жертви насилля, які залишилися в живих, могли виїбати насильника черенком від лопати, але здебільшого це навряд можливо. Тому залишається чекати такого ослаблення диктатури, щоб відкритий доступ до головного диктатора і його поплічників був вже видним у перспективі часу. Або те що сталося із Псковською дивізією, відомою садистським витівками в Бучі. Її просто знищили ЗСУ.

Ще уряд росії не засуджує Хамас. Навіть намагається виставляти винним Ізраїль, крім того що відомо, що російськи кріптовалютні біржі переводили гроші в Іран і Хамасу, безпосередньо. Загальновизнаний світом диктатор підтримує тих хто лізе на чужу землю і коїть там військові злочини, від опису яких в нормальної людини на очах проступають сльози. Але ж не в більшості росіян. Я упевнена що час розставить все по своїм місцям. Як в улюблених казках нашого дитинства, або як знищення Бен Ладена. Перемога добра над злом як ознака того що еволюція йде в правильному напрямку. Австралопітеки вимирають і залишаються Хомо Сапієнс. А на заміну диким племенам приходять цивілізовані суспільства.



Парламентская ассамблея Совета Европы официально признала Путина диктатором, его власть не легитимной, а россию диктатурой. Ранее признали, что Голодомор в Украине является геноцидом. Комиссия по правам человека в ООН постоянно собирает доказательную базу военных преступлений россиян на территории Украины. Эта организация не единственная, есть другие. Из Украины, США и других стран. Следователи связываются с жертвами, даже если они, на момент разговора, проживают не в Украине. С людьми, пережившими насилие, пытки, были искалечены в результате действий русских солдат или были свидетелями убийств и всего выше названного. Доказательств уже собрано не мало. И международные суды впоследствии начнут прорабатывать эти данные. Конечно на Земле есть такие люди, которые будут визжать: "Это фейк!" Ну да, пока не победили (с помощью лендлиза США) нацистскую Германию, там тоже считали фейком то, что Ади Гитлер плохой. Всегда найдется базарная баба, которая будет кричать "это фейк!" Но пусть она докажет то, что все фейк, соберет доказательства, поговорит с жертвами насилия и ей скажут то, что их изнасиловали был фейк. Но нет, это был бы тогда не уровень базарной бабы, это был бы уровень представителей международных организаций, занимающихся защитой прав человека.

Лучше всего было бы если бы оставшиеся в живых жертвы насилия могли выебать насильника черенком от лопаты, но в основном это вряд ли возможно. Поэтому остается ожидать такого ослабления диктатуры, чтобы открытый доступ к главному диктатору и его приспешникам был уже виден в перспективе времени. Или то, что произошло с Псковской дивизией, известной садистскими выходками в Буче. Ее просто уничтожили ВСУ.

Еще правительство России не осуждает Хамас. Даже пытается выставлять виновным Израиль, кроме того, что известно, что российские криптовалютные биржи переводили деньги в Иран и Хамасу, напрямую. Общепризнанный миром диктатор поддерживает лезущих на чужую землю и совершающих там военные преступления, от описания которых у нормального человека на глазах проступают слезы. Но ведь не у большинства россиян. Я уверена, что время расставит все по своим местам. Как в любимых сказках нашего детства или как уничтожение Бен Ладена. Победа добра над злом как признак того, что эволюция идет в правильном направлении. Австралопитеки вымирают и остаются Хомо Сапиенс. А на смену диким племенам приходят цивилизованные общества