Поміж тим, що ми вже встигли втратити,
і тим, у що ми далі віримо,
проходить лінія осіннього пташиного трафіку –
прокреслений нігтем слід
на офсеті неба.

Час розкладається на траєкторії
лисячих слідів, що ведуть від залізниці,
на хребтове витягування стебел молочаю
уздовж річкового берега.

Час надламується, мов гілка.
Годі щось поправити, годі відновити
злагоджений рух життя в напрямку смерті.
Нами почався найсерйозніший текст,
поезія ножових,
силабіка бібліотек, у яких поселився морок.

Час завмирає, ніби лисиця на полюванні –
годі щось відвернути в цій запеклій гонитві,
годі сподіватись, що нас омине
гартоване лезо часу.

Ось лише вкласти в цей проміжок
поміж спалахом і затемненням,
поміж тим, чого не повернеш, і тим,
від чого ще не відмовились,

ось лише видихнути –
я тебе так люблю в цьому осінньому шалі,
серед чорнозему, схожого на типографську фарбу,
якою друкують шкільні підручники,

я так люблю цей час, що згасає під зиму,
вистуджуючи кишені наших бушлатів,
так люблю ці дерева, схожі на дорослих
жінок, що позбавляються листя, мовби ілюзій.

Лише не говори нічого про страх,
лише не заперечуй моїх передбачень,
лише не відводь свого погляду,
коли говоритимеш із убивцями,
коли ніжні і насторожені небеса
запалають по-справжньому.

Я пам'ятаю як відвідувала Київський зоопарк і мене, як завжди у зоопарках, більше за все зацікавила зона клітин із мавпами. Самими кумедними і рухомими були капуцини! Там тваринка явно відчувала себе ніби на арені цирку :-))) Таких акробатичних номерів тоді не робив більше ніхто, навіть горіли. І раціон в тарілках у капуцинів був особливий. А тут, виявляється, вони вже тривалий час йдуть власним еволюційним шляхом. Я, звісно, не доживу до того як вони почнуть говорити і ходити на задних лапах, але капуцини, як циркові артисти, точно талановиті! :-)

Археологічні дані про використання людьми інструментів датуються приблизно 2,5 млн років, і археологи використовують зміни в технології створення кам’яних інструментів, щоб відстежувати зміни в людській еволюції, культурі і способі життя. Знаряддя мавп також змінюються, але в стислих часових масштабах.

Мавпи-капуцини більш універсальні при використанні знарядь, ніж шимпанзе. Вони вибирають каміння правильних розмірів і форм для різних завдань, від копання до злому різних горіхів і насіння (Кожен має свої власні розміри і вагові характеристики в якості ідеального інструменту для злому).

У бразильському національному парку Серра-де-Капівара група капуцинів зламує горіхи кеш’ю круглими кварцитовими камінням, які вони вибирають і несуть в гай кеш’ю з сухого русла, розташованого на відстані близько 25 м. Капуцини переробляли їжу в одному і тому ж місці протягом принаймні 3000 років - і залишали після себе свої явно стерті інструменти. Це близько 450 поколінь мавп, і за цей час археологи помітили деякі серйозні зміни в кам’яних молотках і способах їх використання.