Щоденник пересічної українки
Та сама киянка
дневник заведен 23-09-2004
постоянные читатели [53]
3_62, 72квадрата, aabp, ALEON, Andry Smart, Anga Hyler, Basilicum, BiGG_BeNN, BLACK CROW, blackberrry, Chili man, Crazy Beaver, dodo, Eroshka, Feng, fennec, Gloria, GoldenAndy, Ket, kolyash, Kukushka, Night Lynx, O De San, pauluss, penguinus, schnappi, Seele, ShatteredOne, sida, Sirin, st-finnegan, username, vvol, Альфи, Варшавянка, Глазки, Даниель, Дизайнер шатун, Заводная Птица, Коктейль Молотова, КраткЖизнеизложение, криворук, Лора, Наши Люди, Полешка, Сидор Петренко, Символ №20, Старк, Счастливая Женщина, Та сама киянка, Тихий океан, Эль, Януш
закладки:
цитатник:
дневник:
хочухи:
местожительство:
Днепр, Киев, Украина
интересы [28]
свобода, психология, музыка, литература, фотография, английский язык, любовь, красота, стихи, путешествия, мифология, хорошие люди, йога, изобразительное искусство, новые идеи, история древнего мира, сильные личности, движения, интересные ж-ж, не говно, древние духовные практики, жизнь бьет ключом, игра как основа жизни, рисунки на планшете, перфоманс, визуальное письмо, философия всех мастей, неглупое кино
антиресы [9]
тупость, сплетни, быдло, жлобство, зависть, деградация, говно, Гламур, патологическая злоба
[4] 21-03-2024 19:55
*media*

[Print]
Та сама киянка
Понедельник, 3 Апреля 2023 г.
11:11 Вірш Лесі Українки французькою у виконанні Катрін Денев
11:04
Вихідні накрив мрячий дощ, але, попри все, я побачила Арсенальну, Липську і через Дарвіна вийшла до Бесарабської площі. Там постояла кілька хвилин, милуючися видом на початок бульвару Шевченко і потім пішла на метро. В кінці Хрещатика побачила через вікно як у магазині "Сяйво книги" спілкуються люди в розмовному клубі, для тих хто хоче розмовляти українською але соромиться. Приємно було бачити натхненні, захоплені обличчя! Ще я у перше заплатила банківською картою в метро. До того робила це лише в автобусах або тролейбусі.

Вдома був вже повний холодильник їжі, але я вже все пробувала раніше, тому мені спокійно залишилася та маленька частка із якої буду їсти я. Мама Сережи знов прислала квіти. Просто так. Я не могла не подякувати. І тепер треба набирати землю для крихітних фіалочок. Під дощем :-)

Коли гуляла ще у "Парку вічної слави", який ще не перейменували, раптом відчула що я щаслива лише від того що бачу на просвіт гілки кущів з набухающими бруньками! Прямуючи до готелю Салют, випадково купила ще сережки з перлин які виявилися навіть краще тих що я загубила. Бачити центр Києва це вже щастя. Можливо тому що є той хто чекає мене вдома і мені точно щось передали у посилці :-). Але присутність людей може бути минимальна, а Києвом я ніяк не можу надихатися і надивитися на нього! :-)

Взагалі біля Арсенальної відновив роботу музей вінтажних речей, костюмів, аксесуарів 19-го і 20 століть, який недавно був визнаний кращим в Європі, тільки в неділю він не працював. Сережу таке теж цікавить. І він хоче піти зі мною. Взагалі ще хочется на весні гуляти у Лаврі. Бо упереджень перед красою в мене нема. Але поки звідти виженуть московських попів може і персики відквітнуть. А бачити метушню релігійних фанатиків не хочеться взагалі
Закрыть