За час війни у продажу з'явилися нові торгові марки морозива. Заборонене у будні стає дозволеним на вихідні. Ось, на приклад, Imperium. Шоколад і біла частина скручені у спіраль в рожку. Яка насолода відчувати два смаки по черзі! Наче вони перекручуються, таючі у роті! І вулиця Антоновича тоді раптом грає новими фарбами і більше ідей приходить у голову, щодо всього що раніше потребувало ідей! :-)

Історик і мистецтвознавець Вильгельм Френгер стверджувал, ніби символи в картинах І. Босха були обумовлені не офіційною доктриною каталицизму, а веруваннями катар гностичного характеру. Мовляв, відображення того, що всесвіт створений діаволом і всі земні задоволення лише пастка для душ. Але якщо це так, Босх - катар, то чому всі голандськи натюрморти 16-17-хх століть про те що все в житті мине і все живе на межі гниття, хіба всі голандці були гностиками?

"Сад земної насолоди" напевне висловлював те що тоді було в тренді: "Веселишся, про бога не думаєш, але тобі кришка, чувак!"

Ось, на приклад, хоровод, зображений у триптиху, про замкнене коло перевтілень замість потрапляння в крашій ніж звичайне життя світ.

Але мені більше подобається жарт спілки "Страдающее средневековье" про зайчика

Вісімнадцяте сторіччя було характерно прихованою сексуальною свободою, як частиною ханжества, серед найвищих верств населення. Відбиттям цього явища була присутність знаків, натяків в полотнах майстрів живопису. І Томас Гейнсборо не був виключенням. Ба більше, він був доволі мстивим художником, хоча й популярним. Ось чого лише варта картина «Портрет подружжя Ендрюс». І, до речі, там є левретка :-)

В реальному житті, вони із ним через щось посварилися, але оскільки замовляти портрет у Гейнсборо було ах-боже як круто, то Ендрюс не відставали, попри вочевидь не найкращі стосунки. Тож отримали те що отримали.

Портрет місцями недороблений. І, якщо придивлятися до деталей, то виникає запитання що це на руках у дами? І чому форма мисливської сумочки в чоловіка саме така? Знаючи Гейнсборо і ту епоху, можна припустити що і деталь навмисно недороблена і все що там здається натяком на геніталії, насправді він і є! З боку дружини отара овець, з боку чоловіка - пара віслюків :-) Картина наповнена інсинуаціями. Але замовники, все ж, її забрали і зберігали в своїй колекції картин до кінця життя

Вчора, в ідеальному серпневому повітрі, було так приємно спускатися проспектом. Так делікатно підфарбовувати дерева, перед тим як сісти за обрій, може сонце лише в серпні. Я раптом побачила собаку, до якої відчула емпатію і вона вирушила мені на зустріч, ніби відчула цю емпатію разом зі мною!

І виявилося, що це левретка! Рідке явище у наших кварталах, але можливе. Вона вирушила до мене одним поривом свого трепету, ніби легше за неї лише вітер, або вона складається з вітру майже на той відсоток, що людина складається з води. В левретці ніби є натяк на неземне походження. І ця заглянула мені у очі очима кольору однакового з її хутром, попелястими очима.

Я бачила собак цієї породи переважно на картинах 18-го сторіччя. Боровіковський, Гейнсборо. В Києві взагалі, залежно від погоди і пори року, може виникнути відчуття ніби ти потрапив у картину Гейнсборо. І навіть відчуваєш ніби шелест свого одягу в якомусь парку, або при зустрічі з невагомою левреткою