Але, хоча спочатку анонсували, що порвуть Україну, викличуть захоплення в США та ще й налякають Німеччину, все одно після запуску міжпланетної станції Луна-35 щось пішло не так. Триумфального повернення статусу головних підкорювачів космосу не вийшло...

Зате в українців вийшли свіжі мемчики :-)

Луна, луна
Цветы, цветы!

Ці фігурки доґу здебільшого з'являються в контексті могильних кіл або кам'яних утворень, що вказує на схильність до духовних ритуалів. Зіставлення цих статуеток із померлим показує певне значення у потойбічних звичаях, хоча точне значення цього зв'язку залишається незмінною загадкою.

Очевидно, що статуетки зазнавали трансформацій протягом різних періодів культури Дзьомон, відображаючи тонке вдосконалення художніх технік, ймовірно, під впливом зовнішніх культурних взаємодій у поєднанні з піднесеною духовною свідомістю.

Різноманітні жанри фігурок доґу поділяються на чотири відмінні типи: "серцеподібні" (або брови у формі півмісяця), "рогаті сови", "окуляроподібні очі" та "вагітні жінки". Спільними рисами цих типів є приземкувата і міцна статура, що характеризується короткими, широкими ногами, міцними плечима і стегнами.

Враховуючи послідовне зображення цих форм як жіночих — на що вказує морфологія грудей і відсутність чоловічих геніталій — переважає гіпотеза про їхню потенційну роль як символів родючості.

Це припущення ґрунтується на порівняльному аналізі паралельних культур, зокрема західної античності, такими як доісторична Віллендорфська Венера. Такі знахідки інтерпретуються як втілення універсальної Матері-Землі або втілення благання про родючість і безпечні пологи.

Якось гурт, в якому грав Сергій, запросили цигани. І всім було відомо, що цей осередок відверто дотримуючийся лише власних правил. Правила аніяк не корелювали із загальною правовою системою, наявність крімінальної відповідальності, в середині циганського табору, нікого не хвилювала, а внутрішній суспільний устрій, більше за все, нагадував анархію.

Тобто, перш ніж туди сунутися, треба було спочатку добре подумати. Але запрошення грати на циганському весіллі, з рештою, було прийнято. В темних залах ресторану було якось дуже злачно, дим коромислом, светомузика, із дуже надмірною вагою циганські барони, золоті прикраси, усіх видів на кожному створювали блискучий акомпанемент цьому неповторному моменту.
Коли почали грати, виявилося що треба грати лише циганську музику. Такого запрошені музиканти в репертуарі взагалі не мали. Тоді, доволі вже п'яні, цигани почали вимагати дати їм інструменти. Вони будуть, мовляв, самі тоді грати. Навіть вирвали з рук гитару і вже почали під неї щось наспівувати. Але ті, кого вони запросили, негайно забрали гитару назад.

Тоді заблистіли ножі. І хтось із офіціантів вибіг на вулицю як раз тоді, коли повз проходив наряд омону. Омон зайшов у ресторан і одразу зайняв бік музикантів. Створив щось на зразок давньоримської черепахи. Тільки у вузьки щелини можна було розгледіти напрямок, в якій треба негайно, але повільно і максимально обережно просуватися до виходу. З зовні було чути удари ножів, але щити витримали. Опинившися на свіжому повітрі, врятовані важко дихали. Цигани кричали у слід погрози. І вимагали, в обмін на зберігання життя родин музикантів, треміново, через добу, знайти тих хто зіграє саме циганськи мотиви на їх, такому важливому, грандіозному весіллі!

На ранок гурт “Червона рута” прийшов у центр міста, шукати собі заміну на загальної тусівці. Відгукнувся лише один колектив. На циганському весіллі взялися грати вже доволі немолоді євреї, які вміли, в очевидь, через клезмерські навички, якось виходити на відвідні музичні теми. Омон протягом весілля не викликали, але через добу виявилося що одного з музикантів побили. Він вийшов на загальний збір із сінцем під оком. За що побили ніхто не зна. Навіть самі цигани. Розбили одну скрипку, просто випадково у вирії страстей, неконтрольованих емоцій. Можливо, хоча б молодята були щасливі. Але там було важко розглядіти де саме є молодята