Иван Давыдов

Запрещенная соцсеть напомнила великое. Это 2014 год. И здесь, конечно, все - и закон, и пророки

Читання довідника Adobe Illustrator призвело, швидше, до демотивації читання та готовності до практичних занять. Я або це знаю вже, або воно мені не потрібно, або це за швидкістю виконання рівноцінно тому, що я вже й так користуюся, просто інший варіант, альтернатива. Тому я мало-помалу закинула довідник. А після того як мені сказав мій Сергій, що знайома пенсіонерка його друга продає свій хендмейд на західних ринках, я вирішила зайти туди, де я пробувала раніше продавати інтер'єрні наклейки і поцікавитися як справи з мереживами, в тому числі, з ірландськими. І виявилося, що дуже добре і, судячи з кількості продажів у магазинах, що мені сподобалися, і тому, що майстрині з Житомира, сильніші ніж навіть тих, хто із самої Ірландії, не роблять нічого такого чого не змогла б я, то я вирішила відновити свої знання з користування даними сервісами для продажу та посередником Pay Pal та нашими банками.

Продаж інтер'єрних наклейок стався колись, після того, як мене знайшли менеджери поліграфічного підприємства з Омська. До війни, звісно. Я продавала свої малюнки, вставлені фотошопом у спеціальні інтер'єри, мокапи. Менеджер з Омська передавав замовлення кому потрібно в США, там друкували і відправляли замовнику, як правило, теж зі США. Я плачу суму замовлення зі своєї кишені, а різницю одержую із тієї суми що платить клієнт. Спілкуюся періодично з менеджером з Омська, кажу, що кількість продажів поки не те що мені підходить, а він відповідав, що все буде як потрібно, просто півроку має піти на розкрутку! І тоді я розумію, що мені так не цікаво і робити ті трудовитрати що роблю, в розрахунку отримувати тільки через півроку більше, ніж я зараз, просто малюючи ілюстрації, зовсім не про те я подумала, спочатку спілкування з цим росіянином. Так воно й скінчилося. Просто я тепер знаю, що там і як. Я тепер розумію, чому той менеджер, вічний оптиміст, нічого мені не сказав про півроку розкручування на початку нашого спілкування. Тому що йому пофіг, приділяю я тільки один день на тиждень, або весь свій час лістингу для його підприємства. У нього таких як я багато. Просто він товариський такий, йому не шкода надрукованих літер та консультацій. Принесу хоч лише 200 у.о. на місяць і добре :-)

Але там був один момент. Говорливий мій колишній імпресаріо все запевняв, щоб я не звертала увагу на фідбеки від клієнтів, американців. Адже ми ж з вами знаємо, які вони тупі! Ахаха! Ось тоді вже почало пованювати гнильцем і всі мої спроби пояснити, що люди завжди різні і що серед його співвітчизників теж тупих вистачає, не давали результату. Він зі мною погоджувався, але бажання обсірати, тих хто купує у них їхню ж продукцію, було сильніше за нього! Він міг писати у вайбері про це довго, навіть якщо я не відповідаю



Чтение справочника по Adobe Illustrator привело, скорее, к демотивации чтения и готовности к практическим занятиям. Я или знаю уже или не нужно или это по скорости исполнения равноценно тому чем я уже и так пользуюсь, просто другой вариант, альтернатива. Поэтому я мало по-малу забросила справочник. А после того как мне сказал мой Сережа, что знакомая пенсионерка его друга продает свой хендмейд на западных рынках, я решила зайти туда где я пробовала раньше продавать интерьерные наклейки и поинтересоваться как обстоят дела с кружевами, в том числе, с ирландскими. И оказалось что очень хорошо и, судя по количеству продаж в понравившихся магазинах и по тому что мастерицы из Житомира, более сильные чем даже из самой Ирландии не делают ничего такого чего не смогла бы я, то я решила возобновить свои знания по пользованию данными сервисами для продаж и посредником Pay Pal и нашими банками.

Продажа интерьерных наклеек случилась когда-то, после того как меня нашли менеджеры полиграфического предприятия из Омска. До войны, конечно. Я продавала свої рисунки, вставленные фотошопом в специальные интерьеры, мокапы. Менеджер из Омска передавал заказ кому нужно в США, там печатали и отправляли заказчику, как правило, тоже из США. Я плачу сумму заказа из своего кармана, а разницу получаю с той суммы, что платит клиент. Общаюсь периодически с менеджером из Омска, говорю, что количество продаж пока не то что мне подходит, а он отвечал, что все будет, нужно просто полгода должно уйти на раскрутку! И тогда я понимаю, что мне так не интересно и совершать те трудозатраты что совершаю, в расчете получать только через полгода больше чем я получаю сейчас, просто рисуя иллюстрации, вовсе не про это я подумала, вначале общения с этим россиянином. Так оно закончилось. Просто я теперь знаю что там и как. Я теперь понимаю почему тот менеджер, вечный оптимист, ничего мне не сказал про полгода раскрутки вначале нашего общения. Потому что ему пофиг, уделяю я только один день в неделю или все свое время листингам для его предприятия. У него таких как я ведь много. Просто он общительный такой, ему не жалко напечатанных букв и консультаций. Принесу хоть всего 200 у.е. в месяц и хорошо :-)

Но был там один момент. Говорливый мой бывший импресарио, все уверял, чтобы я не обращала внимание на фидбеки от клиентов, американцев. Ведь мы же с вами знаем, какие они все тупые! Ахаха! Вот тогда уже начало пованивать гнильцой и все мои попытки объяснить, что люди всегда разные и что среди его соотечественников ведь тоже тупых хватает, не давали результата. Он со мной соглашался, но желание обосрать, тех кто покупает у них их же продукцию, было сильнее его! Он мог писать по вайберу об этом долго, даже если я не отвечаю