В останній частині "Основ семіотики", присвяченої нібито саме розгляду перспектив на майбутнє, на справді, продовжилося складання смислових блоків теорії, мов пазлів, у єдине ціле. Тому я навіть паралельно написала маленький конспектик. Остання, досить невелика, частина книги дає можливість озирнутися на решту прочитаного і зрозуміти те, що залишилися зрозумілим не до кінця. Дещо заплутаний і ускладнений посиланнями на суміжні науки і їх терміни, початок, від якого йде шлях до простих підсумків. Але чим далі тим стає простіше. Від складного до простого. Отже:

Тріадічна структура - це є позначений об'єкт, сигніфікант як база для формування поняття і, як наслідок, семіотичного процесу - знак.
Приклад мови, як семіотичної системи, дає зрозуміти що слова, як знаки-носії, зберігають поняття які вони позначають, незалежно від наявності інтерпретатора, індивіда, який має необхідні когнітивні здібності. Поняття може мати фізичне продовження в навколишньому середовищі, а може не мати, тобто бути лише в уяві, в світі віртуальних понять. Об'єкт може бути пізнаним, а може не бути, але річ робить об'єктом промінь уваги індивіда.

Пол Б'юсак - дослідження всього що цікавить неодмінно запускає семіотичний процес.

Умберто Еко - "Семіотика є містком між гуманітарними і природничими науками"

Іманентна індиферентність знака щодо реальності об'єкта

Об'єктність не зводиться до світу речей. Об'єкт може припинити існування у світі фізичних речей, але поняття залишиться

Семіотика є перспектива, яка пов'язана з матрицею всіх дісциплін, породжених досвідом антропосеміозу



В последней части "Основ семиотики", посвященной якобы именно рассмотрению перспектив на будущее, на самом деле продолжилось составление смысловых блоков теории, как пазлов, в единое целое. Поэтому я даже параллельно написала маленький конспектик. Последняя, довольно небольшая, часть книги дает возможность оглянуться на остальное прочитанное и понять то, что остались понятным не до конца. Несколько запутанное и усложненное отсылками на смежные науки и их термины, начало, от которого идет путь к простым итогам. Но чем дальше тем становится проще. От сложного к простому. Итак:

Триадическая структура - это обозначенный объект, сигнификант как база для формирования понятия и, как следствие, семиотического процесса - знак.
Пример языка, как семиотической системы, дает понять что слова, как знаки-носители, сохраняют понятия, которые они обозначают, независимо от наличия интерпретатора, индивида, обладающего необходимыми когнитивными способностями. Понятие может иметь физическое продолжение в окружающей среде, а может не иметь, то есть быть только в воображении, в мире виртуальных понятий. Объект может быть опознанным, а может не быть, но вещь делает объектом луч внимания индивида.

Пол Бьюсак – исследование всего интересующего непременно запускающего семиотический процесс.

Умберто Эко - "Семиотика есть мост между гуманитарными и естественными науками"

Имманентная индифферентность знака по отношению к реальности объекта

Объектность не сводится к миру вещей. Объект может прекратить существование в мире физических вещей, но понятие остается

Семиотика есть перспектива, которая связана с матрицей всех дисциплин, порожденных опытом антропосемиоза

Теоретична частина у книзі Джона Ділі «Основи семіотики» добігла до кінця, а після історичного аналізу розвитку цієї науки почалося прогнозування.

Усі приклади більш-менш запам'яталися. Як і протиставлення онтологічних типів зв'язків (між позначкою і позначенням) трансцендентним. Коли почалося пояснення тріадіческой структури із задіянням лінвістики, як частини загальної семіотичної системи, різноманіття можливих прикладів стало якось легше і ширше. Чим коли абстрактніше описувався фіто, боїсеміоз. Якщо можливість для об'єкта бути знаком не залежить від наявності спостерігача з когнітивними здібностями, а значить, дискурсу де цей знак є актуальним, то, як мені здається, лише за умови, що відсутність того хто считує знак тимчасова. Інакше кому нафіг тоді цей знак потрібний?

Чи з фізичним явищем пов'язаний знак або з віртуальним образом, вербальне, образне, тактильне, чи голосове, чи ще якесь позначення, але інтерпретантом може вважатися не суб'єкт, який сприймає, а його досвід сприйняття. І між досвідом, що відбувся, і ідеєю, що породжує знак, є деякий зазор.

Потенційно будь-яка річ може стати об'єктом (але ж для цього потрібен спостерігач, здатний сприймати об'єкт), а об'єкт тоді вже стає пізнаним.

Якщо, припустимо, річ знайде людина, яка не знається на науці, для якої важлива ця річ, або, наприклад, собака вченого, то хоч і вказана річ стає об'єктом сприйняття, але для того, щоб вона стала знаком потрібно, щоб річ побачив той, хто розуміється на науці, у контексті якої річ набуває особливого значення? Чи предмет і до того як його знайшли, є потенційний знаком, час розпізнавання якого ще не настав?

Якщо один об'єкт вчинив дію по відношенню до іншого об'єкта і у цієї дії виникло наслідок, то символом наслідку може бути і навіть тільки частина об'єкта, що вчинив дію. Для безпосереднього свідка дії зв'язок між знаком і об'єктом, що позначається, фізичний, онтологічний, а якщо я про це читаю в газеті, то зв'язок віртуальний, як і об'єкт, а значить, трансцендентальний.

Взагалі ці випадки, коли є властивості знака без спостерігача, часом вводили мене в ступор як і необхідність негайно з'ясовувати значення спеціальних термінів, доволі часто, але мало помалу моє ознайомлення з тереотичною частиною, у викладі Ділі, добігло кінця.

Перші спроби аналізу юніверсуму, саме з погляду семіотики, почалися ще в античності і навіть стоїки тут відіграли важливу роль. Але впевненіше напрямок філософії почав розвиватися в середньовіччя, а вже оформилося саме як семіотика завдяки Локку в сімнадцятому столітті.

Я планую читати Барта і Жака Дерріду. Але думаю чергувати таку літературу з художньою. Сподіваюся, швидкість читання книг із філософськими термінами буде хоча б порівнянна зі швидкістю читання художньої літератури. При тому, що я не можу регулярно виділяти однаковий час на читання. І ще непередбачувано те, чи буде легко шукати українською мовою та у безкоштовному доступі. Книгу Барта «Система моди» я знаходила тільки російською і за дуже дорогою ціною



Теоретическая часть в книге Джона Дили «Основы семиотики» подошла к концу, а после исторического анализа развития этой науки началось прогнозирование.

Все примеры боле или менее запомнились. Как и противопоставление онтологических типов связей (между означенным и означаемым) трансцендентным. Когда началось объяснение триадической структуры с задействованием линвистики, как части общей семиотической системы, многообразие возможных примеров стало как-то представляться легче и шире. Чем когда более абстрактно описывался фито, боисемиоз. Если возможность для объекта быть знаком не зависит от наличия наблюдателя с когнитивными способностями, а значит, дискурса где этот знак актуален, то, как мне представляется, только при условии, что отсутствие того кто считает знак, временно. Иначе кому нафиг тогда этот знак нужен?

С физическим ли явлением связан знак или с виртуальным образом, вербальное, образное, тактильное, голосовое ли или еще какое-то обозначение, но интерпретантом может считаться не субъект, который воспринимает, а его опыт восприятия. И между состоявшимся и полученным опытом и идеей, порождающей знак, есть некоторый зазор.

Потенциально любая вещь может стать объектом (но ведь для этого нужен наблюдатель, способный воспринимать объект), а объект тогда уже становится познанным.

Если, допустим, вещь найдет человек не разбирающийся в науке, для которой важна эта вещь, или, например, собака ученого, то хоть и указанная вещь становиться объектом восприятия, но для того чтобы она стала знаком нужно чтобы вещь увидел тот кто разбирается в науке, в контексте которой вещь обретает особенное значение? Или же предмет и до того как его нашли, потенциальный знак, время распознавания которого еще не пришло?

Если один объект совершил действие по отношению к другому объекту и у этого действия возникло последствие, то символом последствия может быть и даже только часть совершившего действие объекта. Для непосредственного свидетеля действия связь между знаком и обозначаемым объектом физическая, онтологическая, а если я про это читаю в газете, то связь виртуальная, как и объект, а значит, трансцендентальная.

Вообще это случаи, когда есть свойства знака без наблюдателя, временами вводили меня в ступор как и необходимость немедленно выяснять значение специальных терминов, довольно часто, но мало помалу мое ознакомление с тереотической частью, в изложении Дили, подошло к концу.

Первые попытки анализа юниверсума, именно с точки зрения семиотики, начались еще в античности и даже стоики тут сыграли важную роль. Но более уверенно направление философии начало развиваться в средние века, а совсем уж оформилось именно как семиотика благодаря Локку в семнадцатом столетии.

Я планирую читать Барта и Жака Дерриду. Но думаю чередовать такую литературу с художественной. Надеюсь, скорость чтения книг с философскими терминами будет хотя бы сопоставима со скоростью чтения художественной литературы. При том что я не могу регулярно выделять одинаковое время на чтение. И еще непредсказуемо то как будет легко искать на украинском языке и в бесплатном доступе. Книгу Барта «Система моды» я находила только на русском и по слишком дорогой цене

Антропосеміоз не є замкненим на обміні повідомленнями у вигляді знаків в середині одного біологічного виду, а є частиною загальної семіотичної павутини ще до появи мови як переходу на більш складну ступінь розвитку людства. Мова не була первинною моделюючою системою. Спочатку навколо людини була лише природа і щоб зберегти життя було необхідним зчитувати ознаки природних катаклізмів, як приклад. Пізніше виникли народні прикмети, якщо місяць червоний на Маланки - врожаю не бути, або щось таке. Можно бути геть німим і не вміти читати, але бачити усілякі ознаки того що єднання із природою тебе не згубить, а навпаки дасть життя.

Модальність - це є категорія яка визначає спосіб дії, взаємодії, інтерпретації. Мені простіше під категорією уявляти щось конкретне, біологічну модель для перцепції, на приклад.

Зоосеміоз, як і фітосеміоз ще більше базується на засадах законів природи. Бо тут точно обо пан або пропав!

Колись я почала знайомитися з наукою про позначки та заплуталася між означуваним і означаючим. Зробила висновок що це достатньо складно, щоб у мене не було на це часу і закинула спроби. Хоча, насправді, мені просто тоді хотілося засвоювати цю теорію блискавично швидко, а раз виходило якось протилежним чином, то тоді взагалі відмова. Я тоді читала на російській мові про основні поняття семіотики. А ось зараз я почала читати українською і все стає зрозумілим! Хоча швидкість читання наукової літератури, поки що, сильно відстає від моєї швидкості читання художньої літератури, але я сподіваюся що тут справа в адаптації, в надбанні звички бачити деякі терміни як вже добре знайомі слова.

Деякий час я шукала що можна завантажити безкоштовно в тому форматі що я люблю і спроби були марними. Особливо коли доходило до книг для початківців, самі основи. І вийшло лише знайти "Основи Семіотики" Джона Ділі. Поки що я прочитала лише вступ, але там він націлений саме на пояснення деяких термінів і понять.

На приклад, що об'єкт не те саме що є річ. Бо річ стає об'єктом лише для суб'єктів спроможних його пізнати, проаналізувати, дати оцінку, які всі із однаковими засобами і можливостями пізнавання. Сприйняття цих суб'єктів однаково обумовлено спроможністю саме їх біологічного виду