Зиновій Блюм, король шинків і яток,
Рожевих лярв улюблений кумір,
Літав по крамарях, немов упир,
І ніби кров, смоктав із них податок.

Його встечали радістним "вей мір!"
Під усмішкою, що солодша паток,
Він позбавляв їх золота й дівчаток,
Але, нажаль, порушив міру мір.

З тюрми його звільнили вже совіти -
Сяк-так почав по-руському триндіти
І висунув на службу сам себе.

По лікті у кишках, немов анатом,
Навчився водку жрать, ругаться матом
В Енкаведе, в згодом емгебе.

Юрій Андрухович.

По той бік пристрасті народжується ніж...
Лахмітник Місьо о четвертій ранку
зарізав панну Касю, лесбіянку
(як він гадав, а втім, йому видніш).

Він пописав ій черево й горлянку,
аж весь шалів, аж весь упав у дріж.
Вона ж одно твердила: «Хоч заріж,
я присягла навіки свойму Янку».

(Той саме відбував за зґвалтування).
Вона була любов його остання —
і так пішла, небога, ні за гріш.

Кохання — то велика дивовижність:
там, де лише народжувалась ніжність,
за хвильку може виникнути ніж.

Юрій Андрухович