У Софіївському парку є місця для грешників та місце для праведників, залежить від того, у кого вам хочеться грати в цю саму мить. А ще лабіринт душi, викладений з каменів. У кого в душі нема ніякого лабіринту, той бачить в каміннях якісь образи на зразок тварин, тобто то є зоопарк душі тоді :--)

Черт ждал когда по мосту пройдет первый человек, а пошел козленок. И что с него взять? Ни души ни шашлыка. Перехитрили черта

Особливість Софіївського парку у тому, що коли тобі здається, що начебто все раніше побачив, в ньому відкриваються нові маршрути і простори, з екскурсоводом одні, а коли сам по собі, вже інші.

Але, на жаль, туристичний центр "Риба Андрій" не зміг забезпечити комфорт у поїдзці, дивно, що я не захворіла. Але, мабуть, завдяки чаю в самій Софіївці, чи вона взагалі така цілюща! :--)

Дещо було нове з історії. Потоцькi дружили із Суворовим та склали з каміння наче місток, так, непримітно, ніби для своїх тільки, який нагадував би про перехід через Альпи.

А ще була перша дружина Гертруда, яку ненавмисно, випадково, вбили батьки Потоцького. Коли князя ховали, то в труну поклали медальон з портретом Гертруди, хоча і Софію він дуже любив.

Але, якби не вбили, то що б з нею робили б після викрадення? Щось хороше? Вважаю, ні.

А ще в нашой області здається, вже перше місце по огидності дорожного покріття, після Ніколаєвськой області. Чомусь, керівництво забило болт вже на це. Чи воно нікуди само нe їздить, а тільки літає?