Іллюша приходить до нас не часто, зазвичай, в теплу пору року. І перед тим як приходив останній раз я його давно не бачила. Його переживання щодо того, що він не буде таким високим як більшість однокласників, виявилися марними. Він зараз вище за батька, а його батько такий самий на зріст як Челентано, тобто вище мене на 1 см :-) І раптом з майже блондина він став майже брюнетом. Його сині очі тепер ще виразніше. Приходили разом з другом за риболовними принадами. Ми йому інколи переводимо гроші на морозиво, його мати чомусь на морозиво не дає, хоча одягає його дуже дорого. Якось він із нею посварився і хотів жити в нас, але ж ми б не змогли купувати йому взуття за 7000. Мабуть тому передумав. Мати Іллюші працює в міській адміністрації і одночасно відвідує якусь дивну індуїстську-буддистську секту. Коли не перебуває в астралі займається сином, коли перебуває він робить що хоче. Але на морозиво ще не заробляє. Коли він уходив, пообіцяв що наступного разу прийде разом із Примом. Оце буде свято! :-)

Мій старший племінник, Рома, якось відвідав ізостудію і зрозумів що малювати йому подобається більше ніж точні науки. Взагалі росте мрійливим інтровертом. Сестра вирішила віддати його в ту саму художню школу, в яку ходила я. Може вона не знає, що людина в художній школі стає такою якою не була до. Але я вважаю, це класно. Художка змінює людей назавжди. І коли в нього буде живописна практика, нам точно буде про що з ним поговорити.

А молодший племінник, Левчик, росте войовничим і трохи хуліганистим малим. Він звідкись навчився матюкатися і, коли починається тривога, він біжить у коридор, погрожує комусь у напрямок стелі і каже: "Я вас, російських сук, постріляю!" Враховуючи всю ситуацію загалом, я не засуджую цю дитину. Устами малюка висловлюється істина.

Я якось вирішила ознайомитися із творчістю Брітні Спірс. Взагалі з тими музикальними напрямками 90-х, які я не слухала раніше. І одна пісня мені дуже сподобалася. Чи навіть дві. Брітні в деяких кліпах, попри юний вік, виглядає цілком відбувшеюся співачкою, дуже професійною. А те що одне заходить, а друге ні, ну це як з Ді Капріо. В одних фільмах відчуваєш його крутизну, в інших не торкає. Спірс у перекладі на українську мову означає "списо". А ще я продовжую купувати духи її бренду і знайома купила цей аромат для доньки яка вчиться в останньому класі середньої школи

.

"Сколько стоит убить летчика ВКС РФ, чтобы на тебя не возбуждали уголовное дело?": рашисти обурюються, що Пригожин не покараний за збитий ІЛ-22, на борту якого перебувало 10 військових
"Когда Пригожина уже в штабе ЮВО спросили зачем, ведь этот самолет не наносит ударов, а выполняет другие функции, он сказал - а дурак пвошник в колонне все взлетающее сбивал...
Пригожин согласился выплатить 50 миллионов компенсацию родным погибших летчиков", - пишуть пропагандисти.

Також вони дають інформацію, що аеродрому досі під контролем "вагнерівців": "И да, военный аэродром Миллерово все так-же под полным контролем ЧВК Вагнер, как и аэродром Ростова и ПКП ВКС"

Итого. На этот момент действия Пригожина я для себя расшифровываю так.
Всю дорогу Путин "разделял и властвовал", поддерживая конфликт между Минобороны и "Вагнером". Несмотря на череду хамских выпадов Пригожина в адрес Шойгу и Герасимова, боеприпасы и финансирование текли рекой.
Какими бы средствами для достижения целей ни пользовался "Вагнер", какие бы гигантские потери он ни нес, это единственное подразделение, которое ползло вперед. "Регуляры" топтались на месте.
В мае было заявлено о захвате Бахмута, вагнеровцы вышли в тыловые лагеря. В июне Пригожин понял, что Путин принял решение о закрытии проекта в нынешнем его виде - о его встраивании в вертикаль Минобороны.
Как мы знаем из вчерашних откровений Путина, "Вагнер" только на зарплаты и похоронные компенсации получил от государства около 3 млрд долларов, а ведь еще есть расходы на оружие, боеприпасы и т.д. То есть без государственной поддержки так называемая ЧВК нежизнеспособна.

И Пригожин начал свой марш, декларируя цель-минимум - сохранение ЧВК и отставка Шойгу с Герасимовым.
Заметьте, что даже в самый критический момент, когда уже были сбиты вертолеты, самая ярая критика, которую позволил себе Пригожин в адрес Путина, это слова "президент глубоко ошибся".
Тем не менее, учитывая авантюрность характера этого персонажа, предполагаю, что в мозгу у него бродили наполеоновские планы.
Но реализация этих планов сложновата без поддержки со стороны части военных (и не только) шишек и, желательно, населения.
Поэтому первое, что сунули Пригожину под нос - два видео.

Одно с пьяным генералом Суровикиным, самым близким к Пригожину человеком в МО.
Второе - с генералом Васильевым, замначальника ГРУ, под чьим кураторством и создавалась "ЧВК" в роли неформального образования для специфических задач (это потом уже инструмент разросся и вышел из-под контроля).
Народная поддержка оказалась в виде пары сотен экзальтированных ростовчан. Это больше нуля, но не то, что может вынести тебя на трон.
Все крупные z-каналы, кроме пригожинских, поддержали власть. Возможно дополнительную роль здесь сыграла недавняя встреча Путина с их админами.
Чем больше колонны приближались к Москве, тем меньше Пригожин понимал, что дальше. Раж поугас, впереди светила войнушка, финал которой ему был неясен. Кучку росгвардейцев и курсантов, собранных у столицы, можно раздолбать, но что дальше, если все оставили тебя в одиночестве?

Ответа на этот вопрос Пригожин не нашел, и поэтому согласился на договорняк.
Условия договоренностей пока выглядят ниже цели-минимума. Он сохраняет часть вагнеровцев, перевозит их в Беларусь, но остается без тяжелого вооружения и финансирования. Шойгу и Герасимов, похоже, сохраняют кресла, а вот Суровикину светит хождение на допросы.

Сейчас, по прошествию нескольких дней, эта история похожа на яркий наркоманский приход, в начале которого ширнувшийся был готов свернуть горы, а к концу впал в настолько же неадекватный депресняк.
Для нас ее польза состоит в том, что Пригожин на весь мир показал, что Россия - это потемкинское государство, институты которого впадают в ступор от нестандартного действия. И что Путин при этом ведет себя как напуганный мальчишка, прячась под стол, а затем развивает бурную медиа-деятельность, оправдывая собственную слабость.
Пригожин смачно харкнул Путину в лицо, и тот утерся. Утрется и проиграв войну.

Щури попереду, позаду таргани,
і мандавошки... вся ця блядська нечисть
з усіх боків повзе на Україну.
Тримайся, друже, я передбачаю,
що таргани всіх мандавошок поїдять,
а пацюки закусять тарганами,
і самі здохнуть. Це - закон природи.
Ще Дарвін бородатий нас учив,
що всі потвори врешті-решт зникають.
Натомість все красиве і розумне,
як ми з тобою, залишається.
То ж нахуй песимізм!

а зараз буде зворушлива історія про безробітного московитського тролля.
Ви ж тільки о собі думаєте, а какаво ім?
до "ізвестних сабитій іюня 23 года" пріґожен утримував багатомільйонну "фабрику тролей".
Минулого уікенду ониє зазначєниє работнікі - хто раніше хто пізніше - зрозуміли, що роботи більше не буде.
За всі висєри останього місяця не заплатять, а що вже казати про вихадноє пасобіє.
А жити треба.
А вміти вони нічого не вміють, окрім як лежать на дивані та робити висери.
Є такі, що займалися тим по 10 і 20 років.
Пачіму вас нівалнуіт, чьто іспитивают все еті люді?

З одного боку, необхідно покарати зрадників, яких зрадили зрадники. З іншого боку, треба звільнити пригожина від кримінальної відповідальності, бо в цей нелегкій час треба бути єдиними. З іншого боку, щасливий дєдушка - мудак, як казав недавно про путина пригожин, і живе у вигаданій реальності. Ще з іншого боку, росіяни вважають що в них все добре, тому що більшість, як показують опитування на вулиці, підтримує пригожина :-)

Тим часом, ЗСУ просуваються на таврійському напрямку і займають позиції біля Антонівського мосту

В той час як "піонери-герої" серед ватного населення України, взагалі ніяк не проявляють себе і демонтований пам'ятник Зої Космодем'янській, про який я писала раніше, росіяне на окупованих територіях затримують підлітків із проукраїнською позицією. Справа у тому, що при кожній школі працює спеціальна "людина" для наглядом за ідеологичним вихованням. В школах на окупованих територіях діти не рідко сперечаються із вчителями щодо ставлення до України. Можливо хтось з цих дітей злякається і відмовиться від переконань, але будуть і ті хто ні. Наслідки, скоріше за все, будуть жахливими. Тому що боягузливі російськи преспішники, так само як і боягузливе керівництво росії, так само роправляється із дітьми як і каральні загони СС за часів Другої Світової.

В окупованому Бердянську двох підлітків тримали у застінках, а потім вбили. Вони так само займалися партизанською діяльністю як і Зоя К. І їх вбили так само. Жорстоко і підло. Як і повинні вбивати фашитсти.

Тігран Оганнісян та Микита Ханганов – друзі з окупованого Бердянська, яких у вересні 2022 викрали росіяни та звинуватили у тероризмі, тримали в ізоляторі та піддавали тортурам.
Напередодні Тигран записав прощальне відео, яке завершив словами «Слава Україні». 16-річного партизана було вбито. Разом із ним загинула ще одна невстановлена людина.
Вічна слава українським дітям, які загинули від рук окупанта і в боротьбі за Україну

Ці діти до останього не відмовилися від свої переконань і любові до Батьківщини!



А в школах окупованих територій ніби збираються батьків дітей-патриотів позбавляти батьківства, а дітей вивозити в рашку для подальшого виховання в дусі путлер-югенд.

Сердце крається від таких історій. Тільки боягузи і мерзота можуть розправлятися із дітьми. Рано чи пізно кати поплатяться за свої злочини і геноцид!

Что ж ты, фраєр, сдал назад...

вертались в табори колони,
міняло памперси хуйло...
і рєпу чухали мільйони:
що ж це усе-таки було?!

Мені якось Сережа розповідав історію про 90-ті роки, коли в нього ще був бар у центрі Франківська, ювелірний і зоомагазин. Взагалі він казав про конкурси краси у 90-ті, що перемогали лише ті дівчата що були коханками тих в кого достаньо грошей на таке задоволення, перемогу своєї дівчини у конкурсі краси. А ось був такий випадок. Якось до Сережи завітав знайомий, в якого у самого грошей було не настільки багато, але щоб дівчина перемогла у конкурсі, хтілося. Тож він попросив грошей в Сережі. А той і каже: "Я їбати її буду?". А знайомий відповідає: "Ні".

- Ну так у чому справа, як ні то й грошей не дам.
Історій у Сережи про 90-ті можно сказати, ціла кипа і вони за дотепністю сюжету не поступаються "пригодам Швейка". А це, на мою думку, найкращій збірник коротких оповідань нанизаних на загальну лінію сюжету.

Коли він, до створення першого бізнесу, працював музикантом на весіллях, то цікава деталь була у тому, що соціальний статус музиканта на Західній Україні і в російськомовних областях це зовсім різні речі. Бути музикантом у Франківську, це було як мати бентлі і носити взуття з крокодилової шкіри. Всі дівчата твої! :-) Тим більш, якщо музикант красивий як бог, із довгим, кучерявим волоссям. Тото Кутуньо і Челентано одночасно! :-))

А в доповнення до цього посту я хочу викласти фото місіс росія 2023

і згадати улюблену пісню мого покійного діда:

Кто привык за победу бороться
С нами вместе пускай запоет!
Кто весел - тот смеется
Кто хочет - тот добьется
Кто ищет всегда найдет!

:-))

коментарі про бавовну на Чонгарському мості.
харошие московскіє релоканти назвали його Чунгурскім мастом. Нагадаю що там через одного академіки і віпи, властєліни інтелекта.
Але всіх переплюнув колаборант Ссальдо, який сказав:
"Навредить и стоять в стороне по-фашистски смеяться"

Я якось зрозуміла, що хоча відповідність розумовим критериям має певне значення, головне відчуття, наскільки добре з людиною. В мене взагалі, поки в я Києві, якось поступово змінилися пріоритети і, на приклад, здібність до емпатії в чоловіка стала важливіше рівня інтелекту. З інтелектом і так все ясно, із людиною набагато дурніше за себе не проведеш більше години. Інтелект не треба підносити до критерия. А ось помічати схильна людина до емпатії чи ні, ще треба вміти. Весело разом чи ні, а ще нікуди не дінеш те що я за ознакою характеру сприйняття візуал, а не тактил або аудіал, припустимо. Я люблю красиве і нічого не можу з цим зробити. Яскравий приклад те наскільки мені необхідно щоб центр міста де я живу був не просто красивий, а дуже красивий! Так само і чоловік. Я якось зрозуміла, що прокидаючись у ранці хочу бачити красиве. А ще емоційна сумісність і звичайно секс. Ще, все ж таки, розмір має значення. І, як показує мій досвід, на приклад, чоловіки з Західної України в цьому сенсі, м'яко кажучи, на висоті! І, до того ж, не приписують собі зайві сантиметри, на відміну від тих же росіян.

Взагалі, у сукупності всього вище згаданого, коли на першому місті відчуття, почуття, і естетика, виявляється, що навіть коли людина постійно намагається тебе контролювати і тобі добре з нею, то це не так важко - дотримуватися загально встановлених правил. Стосунки з обов'язками і хоча я сама перед собою чудово розумію що якщо я обов'язки на себе беру, я їх дотримуюся, мене взагалі не харить те що мені дзвонять з ціллю бути в курсі де я і що роблю. І я сама дзвоню для того самого, щоб перевірити де мій чоловік, з ким і що робить. І не можу сказати, що мені це неприємно. Ми постійно один в одного на зв'язку.

Єдине що задовбало і дійшло до крайньої точки кипіння, це те що мама Сережи не просто хотіла спілкуватися, а бути в курсі про всі наші дії, і саме неприємне, щоб я повідомляла їй, окремо від Сережи, про те що він робить. Щоб перевірити чи каже він їй правду. З початку я просто сказала що не хочу бути інформатором і думала, що цього достатньо. Она певний час не дзвонила, а потім, коли почали спілкуватися із нею знов, вона, так само як раніше, почала запитувати, чи Сережа вдома, або дає поради коли не просять порад. Так ніби з висоти свого досвіду вона може мені їх роздавати пачками. Тепер я взагалі не відповідаю на її повідомлення і хай думає що хоче. Навіть коли вона присилає позитивні листівочки "З добрим ранком", або присилає вітання зі святами, я просто мовчу. Неповага до особистих меж після кількох попереджень це червоний штрафний квіток! :-) Скамійка запасних і все.

А палатку ми вирішили не брати. Бо база відпочинку, яку ми знайшли, дає рівень комфорту помітно вищій, до того ж там є басейн, альтанки і ставки які саме для рибної ловлі :-)

"На волах затопленою долиною",1897

Український живопис

Недавана я слухала роздуми на тему знищення путина західними спецслужбами. А саме по аналогії з Бен Ладеном. Чому це не така скора справа. Річ у тому що умовний Захід, символічно кажучи — джентльмен. Йому потрібно ретельно обдумати саме законодавчу базу для такого кроку. Тому засідання конгресу можуть відбуватися роками. І лише потім, коли буде наступній крок після прийняття рішення, перехід до приведення у виконання, буде знищений умовний Бен Ладен.

Якщо вибити з російської реальності злочинну шоблу путин-наришкин-патрушев-шойгу-герасимов-коношенков-песков-лавров і т.і. То силова вертикаль влади розсипеться на самі лише зернятка анархії. І кремлівські тролі, які люблять підйобувати українців неможливостю окупації, і самки бабуїнів з товстими пиками, і мамки солдатів, для яких війна це нормальне природне явище, спочатку будут скиглити що країни вже нема, а потім в них прийде фаза прийняття і вони розчиняться в блювотинному нічому. Окупація вже буде не потрібна.

Далі Інцидент з Будановим, це як Залужним:

Начальник головного управління розвідки міноборони Кирило Буданов висміяв російські фейки про свою нібито загибель або поранення

На фейки про свою загибель чи поранення він жартує: Формуємо загін безсмертних із Залужного, Бандери, Петлюри й Мазепи

Малюнок Максима Паленко

Йода з мечем - Процишин :-)

Мовою оригіналу

Эфир забит различными вбросами и стенаниями по поводу ситуации на фронте. Предположим, что мы всего этого бреда не читали.
Берём калькулятор и смотрим в официальную статистику Генштаба.
В мае Силы обороны Украины уничтожили 553 артиллерийских системы врага (124,8 в неделю либо 17,8 в сутки).
За первые 17 дней июня уничтожено 373 артиллерийских системы (153,5 в неделю либо 21,9 в сутки).
В мае уничтожено 31 РСЗО, за 17 дней июня – уже 35.
В мае уничтожено 38 средств ПВО, за 17 дней июня – уже 30.
В мае уничтожено 394 автомобиля/цистерны, в июне – уже 332.
В мае уничтожено 99 единиц спецтехники, в июне – уже 62.

Выходит, что потери врага, который в мае активно наступал, а в июне стал значительно больше обороняться – выросли (танки и ББМ я не беру, хотя там потери росармии тоже значительно выросли).
Потери российской артиллерии за эти полтора месяца – самые высокие за полтора года. В мае был рекорд, в июне он скорее всего будет побит.
Даже если не иметь никаких других вводных, получается, что полтора месяца наша армия целенаправленно выкашивала артиллерию россиян, увеличивая темп.
Если же посмотреть на структуру потерь в июне по дням, то картина такая.
В период с 1 по 9 июня наши войска уничтожили 28 систем ПВО врага. Явно акцентированная работа. С 10 по 17 июня – только две.
До 4/5 июня темп боевой работы по другим категориям был более-менее обычным. А потом «что-то случилось».
В период с 5/6 по 9 июня (за 5 дней) наши войска уничтожили 150 единиц артиллерии (30 штук в день в среднем), 16 РСЗО и 12 систем ПВО.
Потом интенсивность на несколько дней снизилась, однако с 13 июня потери РСЗО снова стали регулярными. А в период с 12 по 17 июля росвойска потеряли 6 вертолётов (за весь май – 4).

Если обобщить, то со стороны выглядит так.
Наши войска методично выбивали артиллерию врага.
В какой-то момент (накануне чего-то) акцент был сделан на уничтожение систем ПВО, достигли успеха (с 10 июня российское ПВО прячется).
Проредив систему ПВО, наши войска вошли в плотное соприкосновение с противником, вскрыли большой массив артиллерии/РСЗО и выкосили его.
Я не знаю, кто какие резервы куда перебрасывал (военные обозреватели на эту тему пишут), но цифры подсказывают, что у росвойск образовалась брешь как в системе ПВО, так и в сфере артиллерийской поддержки.
Эту брешь попытались заткнуть мобильными ударными средствами. В первую очередь – вертолётами, а также РСЗО, которые откуда-то за пару дней подтянули.
Российские вертолёты начали чаще оказываться в зоне поражения наших ПВО (то ли мы насытили оборону, то ли россияне вынуждены идти на риск).
Если потери вертолётов продолжатся, значит, у россиян действительно чувствительные и невосполнимые потери в артиллерии. А каждый сбитый вертолёт – это очень больно, потому что потеря также невосполнимая.
В этой статистике наверняка есть какие-то неточности, приписки и т.д. Но тенденции видны и очень наглядны.

Мы не знаем планов командования. Поэтому не можем оценить – всё идёт по плану или нет. Но цифры показывают, что даже без радикальных изменений на карте оборона врага серьёзно подтачивается.
Средств, чтобы встретить очередную волну нашей активности, становится значительно меньше. Плюс инциденты на складах с боеприпасами.
Российский спецназ в окопах может какое-то время стойко принимать себе на голову высокоточные снаряды, но это не может продолжаться бесконечно.
Посему. Наши войска сейчас выполняют сложнейшую работу в невообразимо тяжелых условиях. Россияне построили эпическую систему обороны. Наш Генштаб подбирает ключи к этой обороне. Результат виден, он уже заставляет врага реагировать. Раз враг в ре-активном положении, значит, украинские войска владеют инициативой и ведут игру.
Изменения накапливаются. До начала июля можно новости вообще не читать, только в цифры смотреть.
Поддерживаем наших.

Від себе хочу додати що за останню добу знищено 1010 кацапської мерзоти

КДБістська шобла розганяє чутки наче західні лідери хоч і допомагають нам зброєю й грошима, нібито добре розуміють провал нашого контрнаступу. І використовують українцев як гарматне м'ясо задля того щоб Польша і Німеччина не втрачали своєї державності. Це конкретно про інтерв'ю з Наришкиним. Наришкин в цьому інтерв'ю видає що плани путина полягають не лише в тому щоб знищити українську державність, а путин чомусь почав визнавати що Україна це держава, а ще й полягають у тому, що знищення польської і німецької державності їм теж до вподоби і вони, принаймні про це мріють. Зазіхнути на безпеку країн в яких є ядерна зброя. Те що в процесі запуску такої зброї знищать і росію кдбістську шоблу ані краплі не їбе.

І знов Залужний. Після липової смерті Валерія Федоровича пуйло вже піздить що мовляв він виїхав за кордон. Росіяни, зрозуміла річ, проковтнуть так само цю брехню як і всі інші, але дуже швидко стане зрозуміло, що Залужний в Україні і дає вже оцінку контрнаступу. І стверджує що все йде за планом! :-)

Від себе хочу додати, по слідах інших новин, що коли ботоксне чмо з келихом шампанського брехав, що російськи ракети нібито знищили всі 5 (!!!) Петриотів, на той момент, їх було надано Україні лише два...:-) А оскільки в ракетні обстріли, які постійно продовжуються, наші ППО успішно знищують балістичні ракети, то Петріоти не тільки все ще, обидва, але й працюють як кажуть росіяни пуще прежнего.

Ми знов сиділи у бомбосховищі до ранку. Але відіспатися мені все ж вдалося. И я готова працювати!

Особливо коли там відпочиваєш

Починається спека і буває що сидіти з мангалом біля річки є кращім варіантом за прогулянку по асфальту. От і ми вирушили з друзями до притоків Дніпра. Туди де колись раніше ловили рибу. Крім м'ясних заготовок для смаження ми взяли вже готові страви і напої за смаком. І хоча спочатку думки про те хто де хоче засмагати, а хто сидіти за столиком розділялися, але згодом Наталка прийняла думку більшості, хоч і не без проявів протесту. Вони нам розповіли про відпочинок в Закарпатті, ми їм про наши ідеї на майбутнє. Якось неспішно зліпилася думка про поїздку до Кончи Заспи з палатками. І тепер нам, за планом, треба купити палатку.

Людей було море. Але між кожною групкою все ж відчувався достатній простір. Діти пищали, грали у бадмінгтон флюоресцентними ракетками. Десь, на щастя, в далені, співали карооке, причому виключно жіночім колективом. Але й ми були хороші і, під кінець, порадували навколишніх людей коломийками. Як почали збиратися, Наталка заявила що вона залишається. Бо їй треба "заземлитися". Тільки відвернулися, а її нема. Лише дівчата з сусідньої компанії підказали напрямок в якому вона знаходиться. Прямо там, в траві, де вона хотіла полежати від початку, як ми прийшли. Її чоловік Сергій, якійсь час її переконував йти з нами, відчувався спротив, але якось вони домовилися, з рештою і вона пішла до нас.

По дорозі до дому купили морозива. Я, у своєму схудненні, зупинилася на певній позначці. І останнє коло спокус не пускає мене до остаточної мети. Але я, хоч і прагну досконалості, все ж віддаю перевагу відчуттю кайфу. І вибачаю недосконалості моїм близьким і друзям. Бо, коли живеш тут і зараз, хочеш прожити саме цю мить як найкраще, а мета почекає :-)))