Розвідник

Частина перша

Коли Сережа закинув навчання у медучилищі, трохи згодом, але й незабаром його забрали у армію. У звичайнісіньку радянську армію 80-х років. Із жахами дідовщини, але саме у частині де він служив, сумнозвісних неуставних відносин не спостерігалося і він може це заявляти з усією відповідальністю, бо, з рештою, дослужився до єфрейтора і був заступником коменданта частини. Але все починалося із гіркого етапу служіння у якості “духа”, а згодом, “черпака”. Черпак, як і дух, це коли діди тебе будять серед ночи і наказують робити щось безглузде, віджимання, миття туалету зі шлангу, стеження за приміщенням де дивляться телевізор. Поки діди дивляться, черпаки стежать щоб командовання не заскочило зненацька на гарячому.

А ще могли просто побити, причому жорстоко, били із усієї сили по гудзиках на гімнастерці, якщо ти даєш неправильну відповідь на якесь запитання. Суцільна темрява шляху страждань і випробувань. Сережа каже, що його били часто бо він не хотів підкорятися наказам, але й не повісився, як це робили ті хто початок служби не витримував. Ніби вішалася одна людина в день.

Ранок починався із пробіжки із голим торсом по майдану схожему на стадіон. Кожного ранку п'ять кілометрів. І пробіжка могла бути у протигазі, це як, мабуть, особливий спосіб знущання, але й навчання, звичайно, на випадок раптової війни з ворогами рсср. Ще це була пробіжка у кирзаках, але все було так чудово продумано, що під кирзаками носили портянки, таке було розпорядження з часів Другої Світової, щоб кирзаки не натирали ноги, бо звичайні сучасні шкарпетки б дуже швидко перетворювалися на мотлох! Просто ганчірки б вісіли і все.

Не було важливо при якій погоді бігти і у яку пору року. Цілий рік одне і теж! Кожен ранок.

Духом знов прибулого строковика вважали до присяги, а через два місяці, коли цю присягу давали, вже ставав черпаком. І ним строковик вважався до півроку, потім війська. Могли відправити на війну у Афганістан. Описані події відбувалися у 1986-88-х роках.

Жахливий епізод із переходом від альтанки, де знов прибулі солдати налаштовувалися на позитив у перші години служби, із речами і співами під гитару, до загону у величезну баню, де всіх мили зі шлангу діди, виключно холодною і ржавою водою. Призовники після цього не могли зрозуміти хто вони і де знаходяться, але поступово поверталися до усвідомлення реальності. Вода завжди була ржава, проте не завжди холодна. Звісно гарячої на всіх не вистачало, адже води треба було ще нагріти через кочегарку. Тому її гріли духи-черпаки, а милися вгадайте кто. Ну, через рік гарячою водою вже міг помитися і наш герой. Час йшов, життя змінювалося на краще. Для тих хто вижив. Як би не було, але іржавою водою чистили навіть зуби. Зубні щітки відбиралися і всі чистили зуби лише пальцем!

В піонерських таборах, в радянському союзі, були чергові загони, якась частина чергувала, на приклад, на кухні, якась була на входах і запитувала пароль чи просто не пускала незнайомців, сторожувала і інші обов'язки тощо. Так от, це майже і є та схема за якою було прийнято роздавати обов'язки черговому взводу і це чергування називалося “наряд”. На приклад, особливо огидним мені здається наряд на кухні. Коли тридцять людей повинні були начистити тридцять ванн картоплі. Картоплю було треба мити зі шлангу. І тоді одночасно і бруд тік рікою і той хто чистить картоплю стояв у воді по коліно. Вода наливалася у кирзаки, у любу пору року. Тридцять ванн картоплі, а хто не слухався попадав у КПЗ для порушників уставу. А там, як відомо, ще більше життя не цукор

Через рік сережиної служби в частину прибув служити майбутній очільник партії "Свобода" Олег Тягнибок. Сережа каже що за характером він був скоріше флегмат. І, попри те, що хлопці, які служать вже рік, якось зняли панцерну сітку на ліжку, натягнули замість неї простирадло і поставили тазик із водою під ліжко, ніби Олег немає претензій до Сергія. В останнє особисто мені не дуже віриться, я б мала!

Продовження слідує