🍁 У продовження теми.

Все частіше надихає читати російські телеграм-канали, які, як стверджує статистика, вже випередили на Росії телебачення. Точніше навіть не читати, а відстежувати їхню еволюцію від "всіх порвемо" до "а українці виявилися не такими простими"... Не хочуть здаватися і все тут! Читайте самі - даю мовою оригіналу...

Сегодняшняя Украина черпает вдохновение в собственной уникальности. Можно устраивать бесконечные срачи по поводу правильных и не очень версий истории Украины, когда возник этот этнос, насколько хороши или ужасны украинские символы. Но они работают. Украина сформировала себе древнюю историю. Она черпает вдохновение из Киевского государства, насчитывающего около полутора тысяч лет. Украинцы взяли на вооружение образ казачества с вышиванками, шароварами, чубами и сделали это красивым. Украинцы потрясающе творчески сочетают образы древнего оружия, национальных костюмов с современными элементами. Украинцы умеют презентовать себя.

А что в это время делали русские.... В последние десятилетия на вооружение пропаганды смогли поставить только культ 9 мая. Народ-победитель фошызма, деды-герои, освободили весь мир от чего-то нехорошего. И всё это благодаря Единой России и Путину.

Русская пропаганда активно смешивала довольно своеобразный героизм и победу Великой Отечественной с дерьмом сегодняшних ворующих напропалую управленцев. При этом делали русские это самыми топорными методами, используя приёмы совка.

Вообще русский культ победы — это реально культ смерти. Это взгляд устремлённый в прошлое при отсутствии идей будущего. Ты потомок победителей, значит ты самый лучший здесь и сейчас, а если что можем повторить. Русский культ победы не предполагает действия, а требует поклонения прошлому.

Но самое веселье началось в 2022 году. Украина получила собственную великую войну за выживание. Украинская нация получила возможность выбора — или быть поглощённой Единой Россией, или же доказать своё право на свободу и независимость. Внутренние распри украинцев отошли на второй план. Они получили могущественных покровителей и надежду на гордую и достойную жизнь. Впереди у Украины светит солнце.

В то время как большая часть русских вообще игнорирует происходящее, делая вид, что их это не касается. Пока Украина сражается за своё будущее, русские пытаются в личном порядке решать нарастающие повседневные проблемы.

Русская пропаганда войны оказалась неспособной создавать какие-то вменяемые произведения искусства, которые могут привлекать внимание. За полгода всего считанное количество самодельных роликов с кадрами войны, которые заслуживают хотя бы какое-то внимание. Вся государственная пропаганда — это бабка-людоедка с красной тряпкой. Вышедшую в реальном мире безмозглую старушку с красной тряпкой немножко жаль. Пропаганда взяла эту грустную картинку и сделала ещё один образ смерти — старый, безмозглый совок, машущий тряпкой из могилы.

В то время как украинская пропаганда энергичная, агрессивная, в ней есть жизнь, будущее, ярость сражения, она зовёт в бой, тем временем русское убожество вызывает или отвращение, или зевоту.

И в России нет никого на ответственных постах, кто бы осознал происходящее и смог вдохнуть жизнь в страну. Безумные идеологи вроде Дугина заявляют, что Россия вступила в некое сражение за выживание с врагом. Это бред. Россия умирает в последние десятилетия потому что главная идеология страны — это награбить побольше на родине и свалить с семьёй в комфортную страну. Россия отказалась от созидания. Русские бегут из страны — одни воруя и сбегая в первый мир, другие уходя в наркотическое забвение. Жить в России, строить страну для жизни, для своих детей, русские не хотят. Уже давно.

Присвячується африканському турне Лаврова

В ці вихідні, у перше після Нового року випила горілки. Доброї, якісної, бо я ніколи не вважала правильним економити на спиртному. Бо наша задача була купити пляшку, а нашого друга - виставити страви на стіл. Саме від цієї горілки балакучість, в мене, підвищується в рази. Хто б міг подумати, коли я тільки переїхала у Київ, що я зможу українською переговорити навіть такого чоловіка як Сережа :-)) Йоркшиська тер'єрка Мія, яка не була в перукарки вже місяць, норовила пригнути вище столу. Ветеринар радить їй давати заспокійливе бо вона надто активна навіть для своєї породи, хоча й видно що її трошки перегодовують.

Купувати киянину квартиру чи не витрачати долари, або як іноді помилково не купувати біткойни, йшлося про таке чи інше. Витративши всю речову активність, заснули, коли прийшли до дому, а в вечорі дивилися фільм про другу світову, який знятий саме німцями. "Наші матері, наші батьки" мабуть, скоріше про те, що на місці лейтенанта Вильгельма, просто хлопця з хорошої сім'ї, може бути кожен, про те що помилитися у поглядах і сам постраждати від тоталітарного режиму може кожен. Ніякий Гітлер не буває няшною пуською, нема демократії - нема базових прав людини. Актори чудові. Я ще раніше чула що найкраща театральна школа зараз у Німеччині. І ось подивилася німецьке кино, якого я, в моєму житті, бачила дуже мало.

Дуже хороша історична стрічка. Дуже показова сцена, де червоноармійці гвалтують, а потім розстрілюють медсестер, які не встигли втекти разом з усіма з німецького госпіталю до приходу червоних. Одна з медсестер росіянка. Є людяна поведінка, а є поведінка мразоти. Так, садисти і психопати можуть бути в будь якій армії, як і нормальні адекватні люди. Але тільки російські люди зараз живуть етичними нормами середини 20-го сторіччя. Застaрілість мислення як тип масової розумової відсталості.
Хоча якщо у фільмі, такі як Вильгельм і Фрідхель є прикладом носіїв адекватної норми тогочасної Німеччини, то сучасні росіяни бачать, як норму, поведінку садистів і психопатів. Тобто оберштурманфюрера, якій, на жаль, у кінці фільма прикинувся звичайним добропорядним німцем, якому треба допомогти всій решті відбудувати післявоєнну Німеччину. Ось тілки хіба виправдовує Вільгельма і Фрідхеля те, що вони лише виконували накази і були лише винтиками потужного смертоносного механизму?

Те що молодший з братів, Фрідхель, не захотів здаватися у полон і пішов свідомо на пулі радянської армії, свідчить про те, що він, як найрозумніший з братів, розумів недоцільність спроби уйти від відповідальності. Він всю війну усвідомлював те, яким гівном вони займаються через накази командування. Йому не треба було жити далі.
Всім хто вижив з п'яти друзів, було дуже соромно перед євреєм Віктором, якій пройшов через жахливе пекло. Після розвіювання марева пропаганди, настало усвідомлення того що сталося. Тільки ось зараз, в сучасних росіян, скоріше за все, ніяке усвідомлення не можливе, бо в них адекватна норма - садизм і психопатія

А мій портрет з найкращою чотирилапою подругою буде нагадувати щасливі вихідні і радість спілкування с цим комочком любові до всього світу :-)

Деякі наївні українці вважають, що росіянам так легко вбивати українців, бо вони нас ненавидять, вважають за чужих, не цінують наші життя.
Це абсолютно помилково. Росіяни люблять нас, як самих себе.
Себто, мають за лайно.

Це важливо усвідомити. Майже всі звірства, що росіяни чинили щодо українців, вони так само чинили щодо росіян. Тут можна, звісно, згадати Голодомор, який не має прямих прецедентів у стосунках Кремля з населенням самої Росії. Але з іншого боку — нагадаю, придушення Тамбовського повстання було першим, і, здається, єдиним прикладом використання зброї масового знищення не проти іноземців чи, хоча б, «неблагодійних» національних меншин, а проти власного народу.
Буча могла б із тим самим успіхом повторитися в Хімках. Тими ж людьми. У них просто така цінність життя та такий загальний рівень. Вони так само радо різали б власну дєрєвню — була б можливість та горілка. Що, власне, і відбувалося в громадянську війну, коли можливість та горілка були.
Проблема в наших стосунках трішки тонша.
Емоція росіян до українців — це не ненависть до чужого, там нас, якраз, не вважають чужими. Це лють до того, яким ти не зміг стати.
Ми довго жили в спільному домі. Мали спільний побут. Ми дуже добре знаємо росію — значно краще, ніж росіяни знають нас, а в дечому краще, ніж вони знають самі себе. І ми вийшли з цього дому.

Росіяни такі:
— Гей, чому? Що, погано жилося?
А ми такі:
— Ну то да. Подивіться, яке все удовбищне.
І ось тут виникає почуття, що абсолютно єднає Бикова та Гіркіна, ліберального росіянина та лютого ватника.
Вони ж знають, що все удовбищне. Вони чудово розуміють, наскільки жалюгідним лайном є дійсність, яку вони вибудували довкола себе. Але щоб не збожеволіти від зневаги до себе та справи рук своїх, всередині себе вони вибудували дуже складну систему «так, але». Вона у ватника та ліберала різна, але в обох є.
— Так, усе мерзенне, але нас усі бояться, ядерні ракети…
— Так, усе мерзенне, але Достоєвський, Толстой…
— Так, усе мерзенне, але особлива духовність…
— Так, усе мерзенне, але інші не кращі…

А тут поряд стоїть українець, і цю систему, яка є фундаментальною конструкцією, руйнує. Прямо фактом свого небажання спільного проживання.
— Та ну, не так вас і бояться. Та й що це за північнокорейський привід для гордості? Та й Достоєвський сумнівної моралі філософ. І ніяка це не особлива духовність, а просто сраку забув помити. І так, інші краще, ми ж і інших бачили. Ми пішли.
І отут у ватника та ліберала виривається суголосний крик «КУДАБЛ@?!»
Це така ненависть пожиттєвого невдахи до жінки, яка від нього пішла. Та ненависть не тому, що він її любить, хоча може й любити, це тут не принципово — а тому, що він почувається нікчемою. Йому треба у будь-який спосіб скасувати цей факт, щоб нікчемою себе не відчувати. Хоч до батареї її прив’язати, але щоб була. І, звісно, навздогін їй летить знецінення, «шльондра», «куди ти без мене», «я ж люблю тебе, дура» та «це тебе Васька увів, ух я йому».
Саме тому шукати союзників у російській ліберальній тусовці не має особливого сенсу. Не тому, що вони там усі однакові (вони різні, насправді), а тому, що абсолютну більшість із них об’єднує єдина емоція відчуття неповноцінності власної держави, яка нікуди не подінеться, допоки Україна не повернеться. Дискурс у них може бути хіба що — «як її повернути», а не «чи треба повертати». І так, саме тому Путін воює не за міста, а за квадратні кілометри випалених руїн.

Віктор Трегубов, капітан ЗСУ, до 24.02.2022 член політради ДемСокири

Росіян розважили новою анімацією. Масяня рефлексує. Всплакнули. Щось відчули.

Я теж відчув. Відчув огиду.

Вже третю серію з початку війни, Олег формує думку що українців вбиває путін, а не росіяни. В останній серії - китайський путін.

І це цілком співпадає з його наративом від серії к серії, що це все цар. А росіяне прикольні, чутливі але ошукані та зомбовані владою.

Правда в тому що нас вбивають росіяни. Сотні тисяч росіян яких підтримують мільйони з їх оточення. Рідні вбивць, друзі гвалтивнікив та сусіди окупантів.

Ще раптом подумала, що, на думку кацапів, зло стає добром якщо воно безкарне. Якщо зло достатньо сильне, щоб можна було б бути впевненим в його безкарності, то це круте зло, а значить воно автоматичне стає добром. Добром, яке є сильним, за яке не соромно підписуватися. Але ж фігня в том, що підстави для такої впевненості, в сучасних росіян, адептів секти Z, на справді, хибне. Бо їх потреба вірити у велич імперії не більш ніж спроба голого короля вірити у наявність плаття на ньому. Бо тут цікаво виходить. Ти віриш в наявність плаття, а значить ти сам і є король, або частина короля, або пил на його чоботах, що теж не аби як круто! Пил на чоботах короля сяє майже як сонце, але й чоботів нема, і сонце закрито чорними важкими хмарами Мордора. А літера Z чомусь латинська. Можливо тому що кириличних літер схожих на свастику, хоча б наполовину, знайти набагато важче

.

Кон-Чен-Ый

Бгггг :--))))))

:--))

"А в тюрьме тепло, там на обед макароны!"

яка була розміщена на сайті посольства США в Україні ще до війни

Взагалі зомбовані кацапи настільки кінчені, що доказом того, що в них не працює логіка є те, що, з одного боку, вони припускають що ми однією, так би мовити, рукою відбиваємо напад нібито другої по силі у світі армії, а іншій рукою нищимо наші міста, вбиваємо людей, самі їх катуємо, гвалтуємо, десь знаходимо реквізит і обладнання для фейкових з'йомок. З'йомок по ступені переконливості для глядача на рівні Голивуду. Набагато більш логічно було б припустити те, що проти такої слабкої армії як наша, як вважали, до останнього часу, кацапи були настільки сильно спроможні протистояти, що однією рукою вони розпинали хлопчиків у трусиках, а іншою лапою лениво відстрілювалися від слабких і недогулгих українців. Але лапа зараз обісрана і російські пропагандони почали в лютому за здравіє, а закінчили зараз за упокій. Від проголошення терміну "три дні захоплення України" перейшли до невпевненного бекання про те, що захопити Україну не так просто і що втрати, навіть з тими заниженими цифрами, що вони називають, на жаль, великі, і в них, бачте, трапилася трагедія.

У багатьох країн є розвідувальні можливості. У тому числі за допомогою супутників. Чомусь розвідувальних можливостей раші не вистачило що б бути обізнанними у тому що насправді їх тут чекає, чи буде до них лояльним населення, де насправді в нас стратегічні об'єкти, які чомусь весь час для кацапів знаходилися в житлових кварталах, відповідно їх розвідувальних можливостєй, просраних грошей на ці можливості. Бо вони настількі ж хуйові як і розконсервовані танки, з якими вони збираються воювати з нами далі.

Rasha esse delendam.

Вже навіть і перший список є. Приєднуємось і доповнюємо.

Бородянка - 36-а окрема мотострілецька бригада (Борзя)

Буча - 64-а окрема мотострілецька бригада (Хабаровський край)

Ірпінь-Гостомель - 217-й гвардійський повітряно-десантний полк (Іваново)

Житомирська траса - 5-а окрема танкова бригада (Улан-Уде)

Іванків-Розважив - 155-а окрема бригада морської піхоти (Владивосток)

Велика Димерка - 228-й мотострілковий полк (Єкатеринбург)

Згурівщина – 21-а окрема мотострілецька бригада (Оренбург)

Новий Биков – 6-й гвардійський танковий полк (Чебаркуль)

Славутич - 74-а окрема мотострілецька бригада (Юрга)

Чернігів - 35-а окрема мотострілецька бригада (Алейськ) та 55-а окрема мотострілецька бригада (Тува)

Ніжин-Прилуки - 90-а танкова дивізія (Єкатеринбург).

Саме ці військовослужбовці армії Росії творили такі звірства, які ми бачимо на фото та відео після звільнення.

На фото внизу їбала тих самих орків, які розважалися конкретно в Бучі. Саме 64-та мотострілкова бригада.

А ще вже відомі номера телефонів мародерів, бо їх особи теж встановлено. І їм вже звонять з України, мабуть вже після того, як до них завітала російська налогова з вимогою пояснити де взяли багацтва, а то конфіскують

Звичайно раша по давній звичці починає голосно кричати - я не я, корова не моя. Як завжди. Але в наш час, коли все що ти піздів вчора задокументовано, а всі спроби зробити вигляд наче цього не було бачить весь світ. Вже є незаперечним фактом те що міноборони заявляло першого квітня, що їх свинособачи орди в Бучі і в інших населених пунктах. Що ці місця і села Київської області під їх контролем. А тепер вони брешуть, і весь світ це знає, ніби російські війська вийшли з Бучи ще "30 марта"

Буча - це тепер наша Срібниця. На цей момент в мережі вже є дуже багато відео, фото і письмових материалів про те що творила рашистська мразота, не поступаючися жорстокістю найганебнишому підроздилу Вермахта, СС. Вони тупо зривали свою злість за свої невдачі і поразки на мирному населенні. І головне що це не якісь спецпідрозділи, а звичайні російськи хлопці. Це нормальне бачення світу для звичайного російського хлопця з глубинки, в тому числі. Гвалтування, тортури, знущання. Це нормальна поведінка на війні для росіян, орків. Це так і треба робити, гвалтувати хохлушок, потім переїжджати їх танками. І дуже правильно сказав Невзоров. Дата смерті дуже чітко фіксується експертами-криміналістами. Ось чому покидьки з раші так спішать зробити вигляд ніби до 1-го квітня їх там вже не було.

Мені здається, починати треба з Невзорова. Його канал в телеграмі так і називається НЕВЗОРОВ.

"У Путина серьёзные неприятности. Сам виноват. Наставил на командные должности идиотов. А идиоты не способны нормально замести следы преступлений, тем более преступлений военных. Идиоту неведомо, что массовый забой мирного гражданского населения, доказанный и подтверждённый - сносит к черту все усилия пропаганды, поэтому, идиоты проявляют «халатность» и, отступая, оставляют города, заваленные трупами старушек, девочек, пенсионеров и детей. В маленьком городишке Буча при освобождении его от путинской армии обнаружено примерно 260 трупов мирного населения. Убитого, вероятно, для забавы. Криминалисты уже установили время наступления смерти, ориентируясь по состоянию трупов. Это не сложно. Все смерти приходятся именно на то время, когда городишко был оккупирован путинскими солдатами. Понятно, что болтовнёй про фейки здесь не отделаешься"

@nevzorovtv

Зараз нема ані "Дощу" ані "Відлуння Москви", нема незалежних СМІ в Росії. Але Олександр Глебович доводить що й один у полі воїн. Принаймні з його зв'язками й можливостями. Тепер є лише маленькі "Невзоровські середи", але які ж вони класні!

Отже Путіну здається що хибний світ його психічного розладу й є справжня дійсність, як і 71% пересічних росіян і кожний хто повідомить "не те" буде усунутий

Він вважає Путіна непередбачуваною мавпою з гранатою. Вважає що його неадекватність непередбачувана взагалі. Як завжди гарно пише:

"Когда в последнее время у меня спрашивали "будет ли война?" я отвечал: "не знаю, но что хуже того - не знают и сами те, кто как бы принимает решения". Фоном этому шли бесконечные рассуждения экспертов - профессиональных или не очень. Одни рассказывали, будто "это не в интересах российских элит", другие - пытались разгадать коварный стратегический план. Однако единственный смысл таких рассуждений - это самоуспокоение. Нам хочется думать, будто власть - это рациональный актор, будто ее действия логичны и подчинены плану. К рациональному мышлению способны и мы с вами - следовательно, мы можем как-то понять и предсказать, что происходит, даже будучи отрезаны от источников информации.

Но в реальности никакой рациональностью и предсказуемостью не пахнет. Власть, особенно автократическая и командно-административная, следует двум великим принципам: SNAFU (Situation Normal, All Fucked Up), FUBAR (Fucked Up Beyond Any Repair or "All Recognition"). То есть, либо "ура, мы все просрали", либо "пиздец, мы все просрали". Любые сложные планы идут по пизде уже в момент задумки, а что происходит - непонятно даже самим участникам событий. И, когда каждый здесь пытается соблюсти свой рациональный интерес - общий эффект в итоге оказывается иррационален.

Говорите, эскалация не выгодна российским элитам? Возможно так. Но остается еще проблема коллективного действия: все будут сидеть, молча понимая, что им это не выгодно, но никто не решится возразить первым. В психологии это называется по-разному: "спираль молчания" или "поездка в Абилин". Но суть вчера выражали лица некоторых дедов из Совбеза. На них читалось нечто вроде "что ж я с этого титаника еще десять лет назад не спрыгнул", однако губы при этом бодро рапортовали о полной и всесторонней поддержке избранного курса.

Постановка вчерашнего заседания - это, похоже, первое тестовое задание Эмира Кустурицы на посту режиссера Театра российской армии. Особенно, конечно, удался скетч с Нарышкиным. Когда ваш начальник внешней разведки находится в состоянии "мама, где я?" и не знает, аннексируем мы соседнюю территорию или просто "признаем" - это хороший повод задуматься, насколько все происходящее реально "распланировано". О том же заставляют задуматься обращения "глав" ЛДНР, записанные, записанные еще 16го числа, многодневный погорелый театр на границе с постановками типа "уничтожены две украинские ДРГ и один боевой слон", бессмысленная показушная "эвакуация". Если какой-то серьезный план здесь и существует, то исполняется он в самых общих чертах, а на деле царит "творческий бардак".

Резюмируя, вот вам непопулярная нынче мысль: власть - это не разумное начало и даже не хитрый злодей в темной башне. Власть - это обезьяна с гранатой, которая сама не знает, что будет делать в следующий момент. Поэтому ничего еще не закончено и возможно разное развитие событий. А древние были вовсе не дураки, когда предпочитали предсказывать исход войны по кишкам жертвенных животных. В случае таких кризисов - это наиболее эффективный метод аналитики"

Учора кремлівськи пропогандони заявили в ефір що Путін вже виграв війну. Вони створюють казки в ЗМІ щоб поразку видати за перемогу. Начебто українські військові намагалися вторгнутися але ж їх героїчно перемогли і виграли війну взагалі. Готові нести квіти і медалі. Все там побудовано на брехні. І побитого пса гримують під лева. Як би вони були здатні вдертися, то б зробили вже це. А так диктатор радянського зразка мов змія сидить у засідці і дивиться, чи буде зручний для нього момент чи ні. Наша ціль - не дати йому повзти далі, за межі окупованої території. Йому кортіло на нас напасти, але стало зрозуміло що отримає гідну відсіч, що натовчуть погану пику. Але все ще попереду.

А зараз воно просто живе в свій окремій шизофренічній реальності і намагається довести ніби шизофренія не в нього, а в решти світу. Ніби решта світу не знає хто насправді обстрілює школи і дитячі садки.

Гарні промови Олексія Гончаренко з "Європейської солідарності":

"Путін хотів загарбати всю Україну, але тепер намагається хоча б зберегти обличчя. Боротьба триває – але в цілому ми з вами вистояли! Треба дочавити ворога, що вже похитнувся.

Дивіться, як усе склалось. Україна нікуди не здавала території, їх підло окупував агресор. І ми поступово повертаємо своє: дві третини Донбасу це доведуть на своєму прикладі. Але також доведуть, що завжди потрібні потужні санкції, які дозволять підбити ворога в найбільш вразливих місцях.

Росія контролювала ОРДЛО та уникала значної частини відповідальності. Всюди ліпила казки про «республіки». Вимагала, аби Київ спілкувався з іграшками Путіна. Чи це спрацювало? Ні. І щодня агресор платив за свої амбіції.

Розуміючи своє становище, Росія мала б забиратись та тікати. Але тоді всі побачили б, що Путін звичайний боягуз, що вміє нападати лише зі спини. Відповідно, диктатор хоче зберегти обличчя, і вся країна тепер прямує на дно разом із ним. Це спроба зробити гарну міну з розірваною економікою – хоча б за таку ціну.

Чи могли ви уявити в 2014 році, що агресор погрожуватиме по веб-камері на свої вельми погані знання історії?

Раніше претензії надходили вживу та пострілами, а сам ворог ховався за спинами інших. Те, що нині маски зірвано – заслуга кожного українця. Нехай весь світ бачить, кого йому пропонували «пробачати». Попереду ще багато серій, але сюжет ми вже змінили.

Санкції поступово вводяться. Ми будемо вимагати ще, перевіряти пульс ворога та додавати нові. Сподіваюсь, його клятий «Північний потік-2» буде зупинено та знищено, розпиляно на сувеніри. Але вчора головним показником нашої перемоги слугувала московська біржа.

Вона почала валитись лише від слів про визнання «республік». Навіть не від підписання папірців. Ось ознака того, що Путін живе в одній реальності, а решта світу – в іншій. Зазвичай це називають божевіллям.

І якщо росіяни здуріють від бідності та знесуть царька разом із його крадіями, збоченцями та головорізами – знайте, звідки почався його некролог. З того, що він вирішив безкарно напасти на Україну.

Повторюсь, ми переживемо Путіна – але за потреби переживемо й Росію. Тримаймо стрій."

А те що Путін сьогодні відводить віська від наших кордонів нагадує мені цю пісню