.

.

Я зробила доволі багато фото на Личаківському цвинтарі, львіському некрополі, розташованому на пагорбі, в якому сімейні склепи та скульптури розповідають відвідувачам про ставлення родин померлих до своїх родичів, про тугу за ними, про любов, про незворотні зміни. Але й про життя, про те як життя та смерть існують поруч з одне одним. Я багато, відповідно, виклала таких фото у Інстаграмі, більше ніж мій акаунт, з такою кількістю фото про смерть, міг би вважатись не сумним, позитивним та веселим. Просто я не роблю вигляд, що смерті не існує, поки хтось спеціально не нагадає. І, головне, ці фото красиві. Це частина життя саме у Львові і вона вот така! Тут не потрібно ховатись за Хеллоуїн, або за якусь іншу розважальну хуйню, застигла вистава у вигляді каменю розповість усе що треба без вашого керування, та марних ілюзій що ви все контролюєте. Але вас запрошують на подію :--)

.

.

.

Помню как, когда мы с С. шли в полдень по какому-то красивейшему переулку возле проспекта Шевченко, группа католических монахинь заходила в шашлычную. У нас, видимо, все эмоции были написаны на лицах, ведь архитектурные ансамбли, в центре Львова, так же безупречны как и многочисленны. Изгибы улиц, башенки на повороте, эркеры и просто статуи на фасадах. Идеальное сочетание сложного декора по всей перспективе улицы. То, от чего у человека маломальски разбирающего в градостроительстве замирает сердце. И вот одна из монахинь посмотрела на нас, улыбнулась, и уже скрываясь в глубине помещения, поздоровалась, просто в знак того, что день пригожий. С, скорей всего, не видел, ведь вокруг столько всего, деталей, ради которых рука сама тянется за камерой, а я вот помню и этот маленький эпизод :--)

Во Львов ехали через Киев и, остановившись пообедать в одной недорогой, но вкусной сети самообслуживания, вдруг увидели картину "русские в странах Балтики". Молодая женщина так воспитывала свое чадо, что удивительно как мебель не рассыпалась под ней на дрова. Я, обернувшись к моему спутнику, рассказываю про русских про странах Балтики и что вот какой наглядный пример. Злость и агрессия с тетки так и капали. А тут она еще и молниеносно смекнула, что речь идет о ней. И максимально злобно выгавкнула: "Своих васпитывай!!!". Я даже не повернулась в ее сторону. А она продолжила дальше швырять в младенца лет 8-ми острые предметы, перечницу и свою метущуюся материнскую душу

Замечательное путешествие на Западную Украину, в итоге, завершилось артритом. Но не таким, когда не можешь пошевелиться. Меры я принять успела, хотя многие дела пришлось отложить на потом. Вспоминаю моего дедушку больного артрозом и читаю о профилактике. Пишут, что если соблюдать все рекомендации, до крайности и оперативного вмешательства точно не дойдет. Выходит, мой дедушка слишком поздно начал делать упражнения и лечить свою болезнь. Насколько я помню, он и диету никогда не соблюдал. И интернет для него так и остался неведомой новомодной херней неизвестно для чего созданной

Розмова виключно українською, тому що опинився у мовному середовищі, той випадок коли дивуються. коли дізнаються, що ти з міста Дніпро, але радіють що Дніпро вже з такою назвою :--) Відкриття чогось нового та красивого, вражаючого, що сприймається, як багато чого, мов частина єдиного цілого, приємні, доброзичліві мешканці, які знають, що в Одесі не так як у Львов і сплата у транспорті не спочатку, на вході, а на виході. Купа позитивних вражень, певна міра сп'яніння, особливо на святі сиру та вина, біля палацу Потоцькіх, але й просто від того, що дуже добре. Підійматись на ратушну вежу й бачити крайовиди, мабуть, ніколи не набридне. Атланти, леви, великі та малі вежі, старовинні фасаді із фантастичніми формами, старі гарні двері, собори, античні боги, безліч цікавих деталей та десь серед цього робимо крок за кроком ми разом із С.К. Це залишиться у спогадах назавжди! :--)

Ось раптом так все склалося, що не побачити улюблене місто Лева я вже не можу, бо є квітки на потяги, до того ж, такий перебіг, що я хочу його тільки бачити :--) З дорогою мені людиною разом :--)

.

.

.

.

:--)

:-)

.

.

Начало сентября