Коли я у перше попала на Деміївську транспортну розв'язку, і в нас не виходило з першої спроби виїхати на потрібний напрям, для мене це був ніби шок. Заблукати в розв'язці, такого ще не було. Я ще кілька років згадувала це як приклад жаху в подорожі на авто.

А тепер, коли я в Києві вже майже три роки, і кожен раз, коли виїжджаю у центр чи їду до дому, бачу це приголомшливе видовище, розкриття планів, в злегка туманну, але сонячну осінню погоду, я офігеваю і відчуваю одночасно гордість і задоволення від усвідомлення що я тут живу! За кермом транспорту завжди водій якій дуже упевнено їздить по цій розв'язці. Такий масштаб, такі ракурси Києва, що перехоплює дух! Ці башти новобудов ніби в далині, а насправді це всього-то початок Лобановського, або ЖК на Саперно-Слобідський. Дивовижне враження! :-) Дуже і дуже люблю Київ!