Нещодавно святкували День народження одного з друзів Сережи. Суто чоловічою компанією, бо в більшості жінки або повиїжджали пити Апероль у Європу, або сидять з маленькими дітьми вдома. Моя задача була приїхати, через певний час, за моїм чоловіком і забрати його, бо після якоїсь години святкування йому мало бути потрібно супроводження. Тож я думала, що просто викличу таксі, візьму його під руку, і ми залишимо банкет. Але все вийшло інакше. Як тільки я зайшла у приміщення ресторану, де вони зібралися, то вся увага була сконцентрована на мені. Чоловіки просили мене залишитися з ними, адже їм так бракує жіночої компанії. Іменинник вже відбув до дому в майже в безсвідомому стані, бо пішов спати, і їх корабель, вже без нього, стримко хитався на веселих хвилях сп'яніння. На столі стояла пляшка непоганого виски, мені налили, попросили випити із ними за мою неймовірну красу. А потім довго висловлювали моєму Сергію яка в нього красива і молода жінка. Коли дізналися скільки мені років, то не припиняли казати компліменти. Ще один Сережа казав як сумує за своєю милою дружиною і як ми із нею схожі, вона теж дуже красива і в неї теж така сама чолка як у мене. І він задавав всім присутнім запитання "У чому щастя?" вислухував різні відповіді і казав що жодне з них не є вичерпним. Ще один чоловік просто казав, що бачив мене у 90-ті на Театральній, коли займався у танцювальній секції свингу. На запевнення у тому що я навіть не знала як виглядає центр Києва у 90-ті, він стверджував що це все одно була я! :-))) Це був Віталік якого я вже бачила десь рік тому і він здавався простодушним телепнем. А виявилося, що він вже старший водій-експедитор і до посади пробирався упевнено і по головам. Все було досить мило, поки ще один, який мені, як і іменник годиться у діти, не почав у грубій формі запитувати, чи я буду із ним кохатися. В цей момент почала створюватися конфліктна ситуація, але як раз у приміщення ресторану зайшов свіжій, виспавшийся і вже тверезий іменинник і почав сварити останнього. Потім всі разом випили ще по чарці виски і дружина Вадима, в якого було свято, повезла його і нас із Сергієм в бік наших домівок, ми з ними майже сусіди.

Друг Вадима, який мені хамив, потім просив вибачення по телефону в чоловіка, а до мого приходу, виявляється, на День народження приходив батько Вадима, який теж друг Сергія і звуть його Сергій. І був він в годиннику хублот, намагався на всіх справити враження заможної людини. Сину він подарував не так вже і багато грошей, але цього вже ніхто не пам'ятає. Деякі кияни схиблені на киданні понтів, справжніх чи не справжніх. В тім, коли він в нас був вдома, на Дні народженні мого Сергія, то казав що я дуже красива жінка, а про Сергія, за його спиною, розповідав всякі вигадки, потім ніби переводив це в жарти :-) Кидальщик понтів, вигадщик і жартівник. Теж любить згадувати 90-ті і досі позиціонує себе як приватного підприємця, хоча, по суті, він є найманий працівник і тільки іноді бере замовлення на перевозку людей у своєму бусі, на свята чи до кордону. Любить Гарика Кричевського, його творчість нагадує йому про те як все колись починалося...

Сьогодні в ночи ми знов чули як збивають ракети. І навіть спустилися в фойе до консьєржа. На наших очах поліціанти привели самого старшого мешканця нашого будинку, його три дні розшукували рідні. Йому 82 роки і він раптово знайшовся, але саме тоді коли нас обстрілювали кинжалами і калібрами. Слава богу діду був цілий і неушкоджений! Взагалі позитивний, приємний дідусь. Всі Кинжали, калібри і балістичні ракети були збиті ППО. Їх було не стільки багато взагалі, скільки багато на одиницю часу. І Шахеди марковані як герань теж збиті. Усі гроші витрачені кацапами на цю зброю пішли в пизду, а дідусь з нашого будинку знайшовся через три дні.

Британська розвідка повідмляє що ресурсів для протистояння нашому контрнаступу в армії рф практично нема. Пригожин пробував домовитися з нашими через ГУР про відхід вагнерівців в обмін на допомогу в знищенні військ рф, але довіряти зміюці себе не поважати. Наші і так просуваються на флангах від 350 м до 2-х км у день. Бригади з дронами знищують кацапів, ороччі штаби, склади боеприпасів упевнено і стабільно.

Допомога Великої Британії справді безцінна! Далекобійні ракети вже працюють по тилах. Також знищується техніка і особовий склад армії тварюк, зокрема знищено кілька офіцерів! :-) Є прильоти по Криму, окупованій Луганщині, території рф. Військові об'єкти зменшуються і зникають. Ще нам нададуть тисячі дронів великої дальності. Садистам і психопатам буде вже не так затишно грітися у кріслах з попкорном спостерігаючи з посмішкою на те як гинуть наші цівільні мешканці, жінки, діти і старі.

Ґрунт

З січня на території росії й окупованого Криму відбулося 57 спроб диверсій на залізничних коліях, об’єктах Міноборони рф й енергетики. Чверть з них зафіксували лише в травні.
Найпоширеніший вид диверсій – підпали релейних шаф на залізницях — 36 таких випадків. Далі йдуть підпали військкоматів, їх було 9. Також пошкоджували залізничні колії, підривали газопровід, підпалювали поліцейські машини, будівлю фсб, склад росгвардії та центр збору гуманітарки для солдатів рф.
Найбільше інцидентів відбулося в Підмосков’ї, Новосибірській і Ленінградській областях, а також Санкт-Петербу

Окупанти втратили рекордну кількість артилерійських систем за минулий тиждень – 119 одиниць.
У середньому ця кількість становить 50 одиниць на тиждень.

Радикальня

"Бавовна" накрила окупантів у приміщенні місцевого клуба, де вони системно базувались. Радник міського голови Маріуполя каже, що вибух став несподіванкою для ворога.
Вони ніяк не можуть звикнути, що у Маріуполі дуже недружньо ставляться до окупації. Наші люди підказують, де ховаються росіяни. Цього разу вони не сховались, до них завітала "кара небесна". Поїхало понад 15 швидких, але вже було запізно. Усіх швиденько повивозили у бік Донецька, – повідомив він.


Кіт і Баба

пєсков каже, що росія не очікувала такої допомоги Україні від НАТО.
Давайте постежимо за логікою.
1. росія напала на Україну, щоб "захиститися від НАТО".
2. росія не думала, що НАТО буде допомагати Україні.
Як воно у них в голові дружить?

Український мультфільм «Мавка» став лідером за переглядами в перший прокатний день у Франції. Йому вдалося обійти голівудський фільм «Шазам. Гнів богів», який опинився на третій сходинці. За один день українська «Мавка» зібрала 74 085 переглядів, з яких 57 144 – передпрем’єрних показів. У свою чергу, на «Шазам» прийшла 41 тисяча глядачів.

У повідомленні зазначають, що у французьких кінотеатрах український мультфільм називається Le Royaume de Naya («Королівство Наї»).

Загалом, «Мавку»продали на понад 20 територій, серед яких США, Канада, Франція, Італія, Іспанія, Португалія, Польща, Румунія, Хорватія, Естонія, Латвія, Литва, Албанія, Боснія та Герцеговина, Македонія, Сербія, Словенія, Чехія, Болгарія, Угорщина, Норвегія, Данія, Ісландія, Швеція, Фінляндія, Греція, Монголія.

Мультфільм з'явиться також в кінотеатрах Близького Сходу і Північної Африки.

Анімаційний фільм створений за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

************

Юля ходила разом з донькою, вони у повному захваті! :-))

В неділю до нас приїжджала сестра Сережи Наталя і подарувала нам вербу і ще букет нарцисів :-) Гастрономічні задоволення з пивом, закусками, зокрема, смаженою картоплею в барі Tennessee на Теремках. І ось ми чекаємо таксі під дощем. Не встигаю навіть подзвонити мамі бо вже пізно. Заїжджати у Тарасівку, як на мене, було вже зайвим і особисто мені тоді не було в кайф, але, в цілому, враження позитивні. Наталка дуже хвалила мою шурпу, хоча й Сережа одразу був в захваті від неї! Хвалився потім перед друзями, в яких дружини не напружуються взагалі щоб готувати :-) Неділя пролетіла так швидко, мов постріл. Залишилися тільки котики, які є гілками верби у келиху, і ще трохи шурпи :-)

.

Коли зібралися відвідати музей, який від недавна визнали кращим в Європі серед музеїв старовинного одягу і аксесуарів, по прогнозу в день мала початися гроза. Тому ми поспішали. Але сонце протрималося в небі без туч так довго, що встигли і оглянути експозицію і попити кави і трохи пройтися до ресторанного комплексу с хромованими кулями. Звідти поверталися до дому.

Експозицією були дуже вражені. Там все зроблено на найвищому рівні! Інтер'єри залів прикрашені так щоб відчувався дух епохи. На приклад сторінки журналів мод тих часів на стінах, картини та інші види декору. На вітринах жіночі, чоловічі вбрання, аксесуари, такі як порт-букети і ті що я не знаю. Тростини із різними вишуканими набалдашниками і навіть у вигляді порнографії, яку я не встигла сфотографувати чи навіть не подумала це зробити, стільки прекрасного було навколо ще!
Парасольки, віяла, біноклі, весільні прикраси, скриньочки, окремо зал білизни. Там були фіжми, корсети, панталони, та інші види. Багато речей із вишивкою, все дуже добре відреставроване! Видно що такі тканини, які ми бачили там, робилися під замовлення окремих людей. Такі мережива, неймовірні! Було і дуже вишукане взуття, або декор на капелюхах із пір'ями страусів, із оксамитовими стрічками! Дуже-дуже все ефектно і красиво!

І схоже цей одяг належав, у тому числі, і киянам 19-го ст або початок 20-го. Багато суконь невеликих розмірів, на мініатюрних жінок, а ось багаті чоловіки скоріше були доволі повної статури, мабуть, тому що добре їли у ресторанах :-)

https://victoriamuseum.com.ua/en/

на 47-му Міжнародному кінофестивалі у Клівленді. Мова йде про документалку Мстислава Чернова "20 днів у Маріуполі" та художній фільм Дмитра Сухолиткого-Собчука "Памфір".

Картина про блокаду Маріуполя, в якій показано життя в окупації та злочини російської армії виграла в номінації "Standing Up". За нагороду в цій номінації змагаються стрічки, які висвітлюють важливі суспільні події, боротьбу за справедливість тощо.

Своєю чергою драма "Памфір" про життя контрабандиста Леоніда та його сім’ї отримав першість у категорії "Фільми з Центральної та Східної Європи".

До того нагороду на міжнародному фестивалі отримав фільм Ірини Цілик "Земля блакитна, ніби апельсин"



"Гей, соколи!" польською чи українською завжди підіймають дух і якось загалом тонус. Нова версія від Пономарьова і Хоми, як їм і притаманне, більш лірична

В Україну приїхав актор Орландо Блум.

Він - посол доброї волі ЮНІСЕФ і відвідав центр "Спільно", який підтримує організація.

"Я приїхав в Україну вперше з 2016 року. Ніколи не міг подумати, що війна пошириться на всю країну. Але сьогодні мені пощастило чути дитячий сміх", - розповів актор у своєму інстаграмі.

Проєкт "Спільно" підтримує сім'ї з дітьми і має десятки центрів в Україні. Пан Блум відвідав той, який влаштували в метро з міркувань безпеки.

"Батьки можуть залишити тут маленьких дітей на кілька годин і дати їм відчуття нормальності - можливість погратися і просто бути дітьми", - розповів актор.

"Дітям в Україні треба повернути дитинство", - додав він.

Коментатори дякують Блуму за підтримку України.

"Вони [діти] будуть вражені, коли виростуть і подивляться "Володаря перснів". "Боже, ми бачили Леголаса!" - відзначив один із них.

Україну за останній рік підтримали чимало зірок.

Легенда "Зоряних воєн" Марк Гемілл збирав гроші на дрони, а співачка Барбара Стрейзанд - на допомогу українським лікарям.

Актор і режисер Шон Пенн кілька разів був в Україні після початку великої війни і створив тут власну благодійну організацію.

Лієв Шрайбер, зірка фільму "Крик", волонтерив у Львові, відвідував Бородянку і Макарів, закликав звільнити українців, яких насильно вивезли в Росію.

Гурт Imagine Dragons виступав із українським прапором і збирав гроші на швидкі для України.

Україну відвідували також Анджеліна Джолі, Бен Стіллер, Джесіка Честейн та багато інших знаменитостей.

І звичайно знайдуться ті хто буде сумувати за своїм фюрером. Але пошук того чим себе нагодувати кожного нового дня просто відсуне тугу по царю-батюшці на другий, якщо не на десятий план :-)

І хоча вирок МКС було винесено після збору достатньої кількості доказів, кожний типовий кацап вам скаже, що якщо докази не лежать в нього під двірьми то їх не існує :-)

Сегодня, мабуть, на честь Дня народження Тараса Шевченко, кацапи обстрілювали всю Україну ракетами, всіма типами які змогли нашкребти. Зокрема у Золочівському районі Львівської області влучили в житловий будинок, і, в наслідок цього, загинуло п"ять людей, чоловіки і жінки. За логикою найбільш йобнутих кацапів, якщо ми чинимо спротив загарбницьким діям, то нас влаштовують обстріли. Так думають кінчені підари, бо якщо кінчений підар щось вякне проти барина, якій апріорі сильнішій за тебе, і отримає чоботом по пиці, то він, холоп, сам винен в цьому, і це ще логіка рабів. Сила росії сьогодні полягає у тому що вони випустили 80 ракет, з яких переважну більшість збили ППО, але якщо хоч якось вдалося насрати, то радості нема меж! Хоч п'ять українців вбито, хоча є ще одна людина в Дніпрі, а ще жертви Харкові і Запоріжжі.

Я пам'ятаю як була колись у Золочівськома замку на екскурсії. Там багато доказів того, що, за часів сталіна, нквдшники катували і вбивали незгодних із радянською владою із жорстокістю яка не поступається німецькому СС. Тепер на нашу землю пруть нащадки виродків. Виродки №2.

А Тарас Григорович для мене, крім того що великий український поет, ще і чудовий художник, графік, живописець. Ось і його ілюстрація про звернення Смерті до москаля, здається, саме сьогодні особливо доречною

Ось і пройшов ровно рік з тих пір як орди орків почали масовано валити на нашу землю. Тому що кацапи є гівном. І завжди ним були. Я ніколи не забуду той гострий біль після повідомлень про звірства у Бучі. Усвідомлення того що ті тварюки просто катували і розстрілювали в потилиці мирних мешканців просто за те, що їм, кацапам, не вдалося захопити Київ, здійснити одвічну мрію їх маленького ботоксного опудала, недофюрера. Знущання над дітьми, старшими людьми, гвалтування бесзахисних жінок назавжди буде в пам'яті всього світа, тієї його частини що є загальною адекватною нормою для нашої планети. Віра в безкарність в шанувальників недофюрера поступово розтане як брудний залежалий березневий сніг, а сором прийде на її місце:

Виталий Портников

Марширующий скелет

От выступления Владимира Путина перед Федеральным собранием, от его появления на концерте в Лужниках ожидали новых припадков злодейства, новых сенсационных заявлений, новых обещаний войн и конфликтов. В самом деле, ведь для чего-то же послание откладывалось целых два года, чтобы в момент появления Путина перед депутатами произвести эффект политического взрыва.

Но вместо взрыва получился хлопок. Путин, по большому счету, прочел прошлогодний текст, который вполне мог бы прозвучать, если бы не было войны против Украины. Теперь, собственно, понятно, чего ожидал диктатор. Победы. Он хотел выступить перед откормленной челядью с рассказом о том, как присоединил Украину за три дня. А когда стало ясно, что его "блицкриг" позорно провалился, решил дождаться хоть какого-нибудь разгромленного города, чтобы вновь выглядеть собирателем земель".

Но поскольку никакого успеха не было и нет, Путину пришлось вскарабкиваться на трибуну - просто для того, чтобы приехавший в Европу к годовщине путинской агрессии Байден выглядел "догоняющим", "отвечающим", "реагирующим". Неудивительно, что и тут Путин, этот великий стратег всех времен и народов, опять просчитался. После приезда Байдена в Киев "догоняющим" и "отвечающим" оказался уже сам российский президент. Этот приезд - вечная гордость Байдана и вечный позор Путина, который рассчитывал еще год тому назад принимать парад на Крещатике. Но вечный город, переживший в своей долгой истории не одну агрессию с севера, и на этот раз оказался в исторической недосягаемости. Маленький бессмысленный диктатор с пустыми амбициями так и остался в Москве.

Мы нередко сравниваем Путина то с Гитлером, то со Сталиным. И сравниваем заслуженно: злодеяния путинской России вполне сопоставимы с преступлениями гитлеровского Рейха и сталинского СССР. Русские убивают, насилуют, грабят, пытаются уморить мирных граждан голодом и холодом - а большинство их населения яростно аплодирует убийцам и, кажется, в восторге от того, что вновь живет в стране, единственное предназначение которой - уничтожать других.

Единственное отличие Путина от других убийц и тиранов - так это то, что те знали, зачем они творят зло и насилие. И Сталин, и Гитлер были политическими революционерами. Они творили страшное, кровавое, беспросветное будущее - но будущее.

Путин - серый невежественный обыватель, который забрался в гитлеровский бункер и натянул сталинские сапоги. Будущее его не интересует. Он хочет в прошлое. Он хочет не построить, а восстановить то, что давно истлело. Когда-то, уже после войны, авторы знаменитых шаржей на фюрера Кукрыниксы продолжали рисовать карикатуры на Гитлера, только изображали его марширующим скелетом. Путин - ровно такой же марширующий и выступающий скелет. Живым человеком он считается по какой-то нелепой ошибке. Ничего живого в нем просто не наблюдается, как, впрочем, и в стране, которую он возглавляет.

И когда мы говорим, что война России против Украины - это типичная война зла с добром, мы должны добавить, что это еще и борьба смерти с жизнью, это сражение мертвецов, боготворящих прошлое, с людьми, которые стремятся в будущее.

Но эта война, запланированная в Кремле как бенефис марширующего скелета, завершится его окончательной гибелью.

Малюнок Альоші Ступіна

Вчора несподівано у Києві перекрили всі шляхи у центрі і раптом стало відомо що джинсовоокий Джо у Києві! :-) Джо Байден відвідує Київ у шосте, але у перше у якості президента. Він каже що Київ підкорив його серце! О, так саме як і моє :-) Зі щирою, по-справжньому американською посмішкою і у ковбойських окулярах він дав зрозуміти світові що Україна переможе в будь якому випадку. Я в захваті! Навіть в поважному віці прекрасний Байден на фоні не менш прекрасного Михайлівського собору, неймовірне щось! :-))

Пропагандони вже верещать, що якби хтіли, то Байдена б захуярили, але ж хто ж тоді прийде замість нього?!! Ще гірші нацисти...:-))) Але ж фішка у тому що небо над Києвом було повністю закрите американською авіацією. Але чого ж тільки не спіздиш, аби справити враження на тупу і zzомбовану аудиторію вірнопідданих...

Віталій Портников:

Візит президента Сполучених Штатів до Києва - це не просто політичний сигнал, який має продемонструвати, що вільний світ продовжує підтримувати Україну через рік після початку масштабної російської агресії
Це, поза всяким сумнівом, історична подія. Ніколи ще президент Сполучених Штатів не приїжджав до охопленої війною країни, вся територія якої може опинитися під ударом авіації та ракет супротивника. Ніколи ще протокольні церемонії не відбувалися під звуки сирен повітряної тривоги.

Тому якщо це і сигнал, так сигнал непохитності. Сигнал непохитності українського народу, сигнал непохитності вільного світу і сигнал непохитності самого американського президента. Можна лише уявити, скільки перешкод йому треба було подолати, щоби провести такий візит. Адже американський президент – не монарх і не диктатор, а лідер республіки. Республіки, у якій існують свої правила та критерії безпеки для перших осіб. Можете навіть не сумніватися, що ці критерії безпеки спочатку навіть не передбачали можливості такого візиту. Тож Джозеф Байден ще раз продемонстрував, що є політиком із приголомшливим почуттям історичної перспективи.

Якщо повернутися до теми політичних сигналів, цей візит можна прочитати і як чітке розуміння президентом та його співробітниками того факту, що Росія не може перемогти. Якби існували сумніви, Байден просто не з'явився б у Києві.
Саме тому його приїзд є підтвердженням того, у що вірить кожен українець: Україна не може програти. І тому, що на протистояння агресії налаштовано все українське суспільство і тому, що на боці України весь цивілізований світ. Приїздом до Києва Джозеф Байден вкотре продемонстрував, що саме поставлено на карту у цій великій боротьбі демократій та диктатур.

Вийшов другий трейлер повнометражного анімаційного фільму "Мавка. Лісова пісня", офіційна прем’єра якого відбудеться 2 березня 2023 в українських кінотеатрах.

В основі мультфільму покладено твір Лесі Українки "Лісова пісня"

Спільно з Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України та Держспецзв'язку, в межах проєкту “Армія дронів”, Мінцифри створено Координаційний штаб з ключовими міністерствами і службами, для повноцінної реалізації проєкту.

Це необхідно, щоб втілити низку ключових реформ та масштабувати виробництво БпЛА, аби забезпечити ними Сили оборони України.

Вже відібрано найпрофесійніших військовослужбовців, які очолять ударні роти. Кожна з них отримає дрони та боєприпаси, Starlink та інше необхідне обладнання, щоб долати ворога.

Нашому сонечку Ромчику недавно виповнилося дев'ять рочків. Коли я ще запитувала що він хоче на День народження, він відповів що хоче машинку Лего. Я довго обирала, дивилася в різних магазинах, довго думала, який конструктор буде ефектніше виглядати, але в решті решт найшла такий що з нього можна зібрати крім однієї машинки ще одну і літачок. Коли він зібрав повністю офігенне гоночне авто, то набрав мене, подякував, сказав що йому дуже подобається, що машинка дійсна дуже кльова і що я дуже хороша тьотя Юля і що він мене любить! :-)))

Ще недавно плекали крихітку-пупсика разом з сестрою, а тепер вже дев'ять рочків! І я радію кожен раз коли чую його телефоном. В нашій сім'ї завжди люблять більше молодших дітей, тому я люблю старшого племінника більше за його маму :-)

Взагалі мене тут, у Києві, люблять всі діти друзів Сережі і його син, бо ми із ними тусуємося зазвичай дуже файно!

В наслідок ракетної атаки по Дніпру повністю зруйновани два під'їзди багатоповерхівки в житловому масиві "Перемога". Число загиблих вже сягає понад 30. Зокрема дві дитини. Людей продовжують діставати з під завалів. Загинули дві подруги, яки просто йшли повз. Мати з двома дітьми так і не дочекалась свого чоловіка біля будинку. Найбільш щемливим є фото де 23-річна дівчина сидить на уламках свого житла, очікуючи рятівників, проте раніше вона отримала повідомлення про загибель свого хлопця на фронті. Особливо щемливим є фото 15-річної Марії Лебідь, яка вже 15-ти річна назавжди.

Ще кацапські ЗМІ розповсюджують брехню про те, ще це у наслідок роботи нашої ППО ракета впала на житловий будинок. Після того як наша Люся Арестович, яку вже давно ніхто не слухає з адекватних і думаючих людей, ляпнул дурню, потім наполягав що це лише припущення. Вони разгоняли б брехню і так, але ж тут такий привід! Хоча й в Україні поки що немає засобів збиття балістичних ракет.

Чи я плакала коли про це дізналася, так я плакала. Хоча я зазвичай не плачу ніколи. В Дніпрі оголошені дні жалоби. Плакали українці, більшість. Багато хто. За наші сльози, за наші страждання, кожна мразота відповість, я в цьому не сумніваюся. Вже складений перелік кацапів які брали участь безпосередньо. Але реакція, так би мовити, звичайних росіян така що вони від цього кайфують, аплодують радісно в огидні липкі долошки, це для них цілком виправдане влучання ракети.

Що ще раз доводить, що вони не є людьми, інший вид гомінід. Як гамадрили, чи ще якісь мавпи. Самі злі і огидні, потвори

Так сталося, що ходити по гостях ми почали раніше приходу Нового року. Родичі Сергія з Києва, які не запрошували на День народження через коронавірус, вирішили раптово запросити саме в цей раз. А також їм було цікаво познайомитися зі мною, бо інші родичі, з Івано-Франківська, розповідали про мене багато доброго і казали, що я їм дуже сподобалася. Тоді ми в їх великому особняку то ходили до гори і вниз по внутрішніх сходах щоб я могла оглянути весь будинок, то пили вино в напівпідвальній столовій, а потім вони показували нам свій сад. З бесідками, литими скульптурами, і красивою ландшафтною архітектурою. А ці, київські родичі, водили нас по квартирі, яка займає весь верхній, мансардний поверх, сучасної п'ятиповерхівці, а потім ми пили вино і надзвичайно смачно вечеряли! Вони теж принципово не хочуть нікуди тікати з Києва. Ми побачили дуже затишне родинне гніздечко, людей які давно знають чого хочуть від життя і щасливі жити ось так, спокійно у затишку і гармонії.

Чудові діти виходили до нас з геймерської кімнати привітатися і отримати подарунки і тут же занурювалися в світ ігор обратно. Лабрадорка Монро, шоколадного кольору, що вміє дивитися так у очі і торкатися лапкою під столом що встояти майже неможливо, відчула хто найменше вміє відмовляти собаці, зосередилася саме на мені. А чорно-біла кішка Тигра тільки сором'язливо заглядала з прихожій і ховалася знов. Колись вона сама прийшла до цього будинку і вирішила що це тут будуть її хазяїни. Так і залишилася там жити. А ще великий акваріум в вітальні радував око дивовижними, прекрасними рибами, не гірше ніж в "Оушн Плазі". Глава сім'ї, Андрій, якого ми вітали з Днем народження, колись був льотчик, потім став бізнесмен. В останнє літав 10 років тому, в Німеччині, на авіавиставці. Дуже любить згадувати ті роки коли він літав. Вчора було класно! :-))

Я у перше відвідала цей район Києва на таксі

І 100 000 під ялинку

6 грудня - День Збройних сил України.

Саме в цей день в 1991 році український парламент ухвалив закон Про Збройні сили України. Цей документ визначає ЗСУ як «військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності»

Дата 6 грудня є символічною ще й тому, що мала визначальне значення в історії Визвольних змагань — національно-визвольної боротьби українського народу у 1917−1921 роках.

6 грудня почався зимовий похід армії УНР