В ці темні і прямому і в переносному сенсі часи, в Києві традиційно працює біля Почайної ринок антикваріату. А це одна із нинішніх розваг - поїхати просто туди гуляти. Ось ми і поїхали. Оскільки любимо дивитися разом на красиве :-)

Там серед купок першого снігу розкладені різні старовинні цікавинки, інколи дуже красиві. Коли йдеш серед глечиків для натюрмортів, грецьких мідних вазонів, підсвічників, чайних ложок і портсигарів, вінтажних валіз для фотосесій, ніби раптом опиняєшся поза власною епохою. Більше за все вразив металевий келих на ніжці у стилі арт-нуво. Тож раптом вирішуєш призначити мету свого просування серед краси і призначаєш цінову межу і ось той самий керамічний заварник, про який ти вже почав мріяти, на тебе дивиться і тобі поступаються в ціні саме настільки наскільки ти хочеш і це є свято яке ти відчуваєш після всього!

А ще українську мову ти тепер чуєш помітно більше ніж до війни і ще і це так гріє твоє серце! :-)

Після вінтажного ринку ми пообідали у KFC. Знайшли фільтр для води потрібного розміру, випили ще кави і поїхали до дому. На закритій станції метро, в самому центрі Києва, проводили "Голос країни". Відчуття, ніби перед очима промайнули вогники таємного казкового життя, які чи то були насправді чи то тількі примарилися

Вернуться в СССР можно достаточно просто. Устраиваетесь на работу в любой умирающий НИИ. Отключаете интернет и мобильные телефоны, оставляете на телевизоре только Первый канал Российского телевидения. Заменяете туалетную бумагу газетами. Для пропитания покупаете докторскую колбасу хорошего качества, хлеб, молоко, морскую капусту в консервах, бутылку недорогой водки, сырок плавленый, макароны и чай самого плохого качества, пиво разводите водой, овощи только гнилые, из фруктов только яблоки. Перед покупкой чего либо, для имитации очереди, просто постойте перед магазином от 20 до 2000 минут Если есть возможность, то можно найти и чинить жигули-"копейку". На работу только в трамвае. Качественную одежду не носить. Обувь должна всегда промокать. Зубы попросить лечить без обезбаливающего. И самое главное это ощущение бессмысленности и бесконечной тоски. Если удастся его воспроизвести то будет почти полное погружение в СССР. Собственно, всем молодым кретинам, защищающим то чего они не знают и никогда не видели, очень рекомендую устраивать такие эксперименты несколько раз в год.