Росіяни вкрали мелодію, під час Другої світової виникла всім відома радянська пісня "Священная война”. Це один з багатьох випадків коли росіяне перетворили початково українську пісню на відомий радянський хіт. На приклад “Ой мороз”, “З під вражої охрани”, “В саду осіннім айстри білі”. Але саме крадіжка мелодії “Повстань, Народе мій!” найбільш обурює. Бо мелодія цієї пісні передає силу бажання перемогти саме кацапів. Прагнення свободи від московського ярма!

Написана вона у 1919 році у лавах криворізьких повстанців Української Народної Республіки.

Крилаті слова цієї могутньої пісні, як зазначав у своїх спогадах Юрко Степовий, полинули у навколишній простір, коли колона повстанців рушила з Кривого Рогу через міст на Захід у напрямку Єлисаветграда.
Уривок з повісті Юрка Степового «В Херсонських степах», в якому йдеться про цю повстанську пісню, розміщено в збірнику документів і спогадів «Кость Блакитний, отаман Степової дивізії» (Київ: «Незборима нація» – «Просвіта», 1997 / Упорядники Гребенюк Г.С., Коваль Р.М., Коротенко В.В.).

Костянти́н Ю́рійович Песту́шко (псевдонім Кость Степовий — Блакитний) - український військовий діяч, командир Середньодніпровської армії УНР 1919 р, атаман. Атаман Степової повстанської дівізії (20-30 козаків) головний атаман Холодного яру.

Сама ж книга Юрка Степового «В Херсонських степах» уперше вийшла друком в українській діаспорі Німеччини (Мюнхен: Культура, 1947).

Намагаючись розшукати саму пісню, відомий український кобзар Тарас Силенко почав переглядати публікації, спогади, документи, пісенники періоду УНР і подальших визвольних змагань. І таки знайшов! У 25-му томі «Літопису УПА», присвяченому пісням Української Повстанської Армії, наводиться віршована основа зазначеної пісні з нотами – щоправда під заголовком «Ось день війни народної» («Літопис УПА», том 25, стор. 59 – 60). І найбільш повний варіант з нотами знайшовся у пісеннику «Пісня – то моє життя» (стор. 450) та деяких інших пісенних виданнях. Награна мелодія пісні відразу нагадала музикантові добре відомий радянський марш воєнних років.
«Мелодія була схожа, але не зовсім тотожна, – пояснює Тарас Силенко. – Народній пісні все ж таки більш притаманна певна варіативність».

«Священная война» – свідомий плагіат чи підсвідоме запозичення? Проводячи дослідження на цю тему шляхом порівняльного аналізу, запропонованого у фейсбучній групі «Світова музична класика – українською», відомий український композитор і піаніст Андрій Бондаренко зазначив, що мелодія радянської пісні є більш унормованою, більш академічною. «Унормувати, академізувати – для успішного випускника консерваторії це діло звичне, – підкреслив музикант і композитор, – а ось навпаки – фрагментувати, фольклоризувати… я не уявляю, хто міг би це зробити в першій половині XX сторіччя».
Отже, експерти схиляються до думки, що музичною основою створеної за доби сталінізму композиції «Священная война», авторство якої офіційно приписується росіянам Василю Лебедєву-Кумачу (слова) й Олександру Александрову (мелодія), є народжена в боротьбі з більшовизмом пісня українських повстанців під назвою «Повстань, народе мій». Про це на своїй сторінці у Facebook вперше повідомив журналіст, краєзнавець, популяризатор історичної спадщини Євген Букет, посилаючись на дослідження кобзаря Тараса Силенка.



Коли ж почалася вже російсько-Українська війна 24 лютого 2022 року, артисти Івано–Франківського драмтеатру заспівали пісню «Повстань, народе мій». У їхньому виконанні звучить її осучаснена версія, в якій поєднали обидва тексти українською та російською мовами. Перед виступом йде вступ від Юрія Андруховича, де він каже що це пісня повстанцев з УНР дуже коротко, але по суті, без спроб комусь щось довести.



Російською:

Вставай, страна огромная,
Вставай на смертный бой.
С рашистской силой темною
И с путинской ордой.

Українською:

Повстань, повстань, народе мій.
Берись за зброю вмить.
За Україну — в смертний бій!
Свята війна горить!
Повстань, повстань, народе мій.
Берись за зброю вмить.
Нехай під окупантами
Завжди земля горить!
Підемо в бій з ворожими
Полками орд чужих.
Ми віримо, що зможемо
Звільнити край від них.
Повстань, повстань, народе мій.
Берись за зброю вмить.

Приспів.

Не смеют крылья черные
Над Родиной летать.
Поля ее просторные
Рашистам не занять.

Приспів.

Не нам неволя й панщина,
Імперськая тюрма.
Б’ємось проти кремлівського
Московського ярма

Як співала Віка Циганова коли несподівано знайшла підробіток к пенсії:

"Так давай, Вагнер, играй
Оркестрантов своих поднимай
Поднимай лёгким взмахом смычка
Наша русская ЧВК"

Христо Комарницький
Софія, Болгарія
Повар смерті

У Крутах вирішувалася доля молодої української держави

29 січня в Україні відзначається річниця бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність, прикладом для сучасних захисників України, як успішно боротися проти численного ворога.

29 січня 2018 року на станції Крути більшовицький наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців. Тож участь у бою брали чотири сотні 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького та 1-ша сотня Студентського куреня Січових стрільців (разом понад 500 воїнів і 20 старшин). На озброєнні вони мали 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд – звичайна артилерійська гармата, встановлена на залізничній платформі, гвинтівки. До них приєдналися близько 80 добровольців із загону Вільного козацтва з Ніжина.

29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воїнів, юнаків і студентів, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко, уродженець села Дащенки з Чернігівщини. З єдиної гармати по ворогу стріляв його побратим, сотник Семен Лощенко, родом із села Іванівки на Луганщині. Завдяки вигідній позиції і героїзму українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців – заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, яка вже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили.

Під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 українських оборонців. Сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського університету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Російські втрати тільки вбитими були щонайменше 300 загарбників.

Після визволення від російсько-більшовицьких окупантів, у березні 1918 року, тіла загиблих були перепоховані в Києві.

Історики та києвознавці сходяться на тому, що 25 загиблих під Крутами поховали в братській могилі на Новому Братському кладовищі на Звіринці, а Володимира Шульгина та Володимира Наумовича – в одній труні в сімейному гробівці Наумовичів на Аскольдовій могилі. Потім родина перенесла труну на Лук’янівське кладовище. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі в Києві.

Завдяки звитязі та сміливості українських вояків ворожий наступ більшовиків на Київ був зупинений на кілька днів, доки тривали переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. Важливо було, щоб українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради. Це сталося й завдяки учасникам бою під Крутами. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору, за яким Четверний союз визнав УНР, а також надав грошову позику і збройну допомогу в боротьбі із зовнішнім агресором в обмін на 60 мільйонів пудів хліба та іншої продукції від УНР.

Спільно з Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України та Держспецзв'язку, в межах проєкту “Армія дронів”, Мінцифри створено Координаційний штаб з ключовими міністерствами і службами, для повноцінної реалізації проєкту.

Це необхідно, щоб втілити низку ключових реформ та масштабувати виробництво БпЛА, аби забезпечити ними Сили оборони України.

Вже відібрано найпрофесійніших військовослужбовців, які очолять ударні роти. Кожна з них отримає дрони та боєприпаси, Starlink та інше необхідне обладнання, щоб долати ворога.

Я так і не досягла 100% реалізму, але всіх все влаштовує. Рекламна ілюстрація швидше про ідеальний реалістичний мультфільм

Ця мелодия встановлена на телефоні в нашого друга, який працює в СБУ. Сережа бачиться з ним, зазвичай, раз чи два на рік щоб разом випити. А останній раз Андрій-мент приходив для того щоб ми його навчили користуватися додатком одного з сайтів знайомств. На той момент він ще не хотів руйнувати свою сім'ю. Але ж його дружину давно не цікавить секс, власна зовнішність і якість відносин. Я не схвалюю коли зраджують таємно, за спиною, але ж мене попросили, я показала як встановлювати і як користуватися додатком. На прощання він запитав що я п'ю і більше ми його не бачили. Але недавно, через інших друзів, до нас дійшли чутки, що мент живе у Телека на дачі. І він сам потім, по телефону це підтвердив і сказав, що з сім'єю вже все. Оскільки нерухомості в нього, як це часто буває в корінних киян, вистачає, я упевнена, що дача в Телека нормальна. Але факт, що мента таки, на решті, спалили має місце бути.

Чоловік мій згадує, що коли він тільки розлучився з дружиною, його всі жаліли, пропонували пожити в них, мент мріяв як він теж розлучиться і вони разом будуть до кінця днів бухати і трахатися з дівками. А Сережа хотів саме мати сім'ю. І тепер спостерігає за тим як розлучаються з дружинами його друзі, а він сам навпаки, каже, знайшов своє кохання зі мною і що я найкраща з усіх жінок! :-) А одружений він був вже кілька разів, у тому числі, і на дуже красивих жінках. Так, деякі види мистецтва я довела до неперевершеного рівня коли вже переїхала у Київ, але для нього головне що я дійсно хороша людина, адекватна, порядна і чесна.

Ще Сережа каже, що коли він до Андрія підходить, при зустрічі, то наспівує мелодію пісні, чи то "Вбий в собі москаля" чи то "Прощай".

Коли її тільки написав Антін Мухарський (Орест Лютий) то хтось ще думав, що є росіяни яких можна в чомусь переконати, можливий діалог, тому ніби було рішення проблеми, мовляв, вбий в собі москаля, як звіра, і все буде нормально. Але останні кілька років доводять що вести діалог нема з ким, що нікого там ні в кого нема вдома. А пісня, на слова Мухарського, все одно добра, бо смішна, тому що він майстер смішних пісень



И оригинал :-))))

Але всім, особливо персоналу лікарні, все до вподоби

.

.

Я взагалі тексти американських пісень на слух майже ніколи не розумію, коли хочу дізнатися про що пісня, шукаю переклад. В цій пісні зміст такий, що якщо до міста приходить Джо із джинсовими очима, то всі починають бухати, веселитися, кохатися направо і наліво і ніхто не хоче одружуватися. Я вже не хочу щоб джинсовоокий Джо приходив особисто до мене, але знаю що у мене тут є френди яким така концепція життя до вподоби. Хай кожен живе так як йому до вподоби! :-)

Що цікаво, росіяни перекладають не джинсовоокий, а "з ватними очима". Для них, в контексті ситуації в пісні про Джо, головний плейбой сюжету має бути саме з ватними очима :-)))

Нашому сонечку Ромчику недавно виповнилося дев'ять рочків. Коли я ще запитувала що він хоче на День народження, він відповів що хоче машинку Лего. Я довго обирала, дивилася в різних магазинах, довго думала, який конструктор буде ефектніше виглядати, але в решті решт найшла такий що з нього можна зібрати крім однієї машинки ще одну і літачок. Коли він зібрав повністю офігенне гоночне авто, то набрав мене, подякував, сказав що йому дуже подобається, що машинка дійсна дуже кльова і що я дуже хороша тьотя Юля і що він мене любить! :-)))

Ще недавно плекали крихітку-пупсика разом з сестрою, а тепер вже дев'ять рочків! І я радію кожен раз коли чую його телефоном. В нашій сім'ї завжди люблять більше молодших дітей, тому я люблю старшого племінника більше за його маму :-)

Взагалі мене тут, у Києві, люблять всі діти друзів Сережі і його син, бо ми із ними тусуємося зазвичай дуже файно!

Самозакохане гламурне мачо настільки захопився роздаванням автографів жінкам з силіконовими губами, що почав ляпати щось взагалі феєрічне. Звідки виникла ця людина в оточенні Зеленського? Він же колись був у оточенні Януковича... Спочатку його припинили сприймати в серйоз, потім він почав привертати увагу уже відверто шкідливими для країни висерами. Зараз його вже внесли в базу "Миротворця" як зрадника, але у якості аватарки поставили фото де він у образі Люсі Зайцевої, яку він грав у фільмі "Не бійся, я біля тебе". Воно ще набзділо на остаток, заявило, що коли його в останній раз звільняли почалася війна. А тепер, мовляв, подивимося що буде після того як його викинули копняками під сраку... Ще й погрожує недолуге... Ото хвоста розпустить, павич причепурений, і у дзеркало милується, а мозок відключений наглухо, типа мужичок пиздець всьому

За великим рахунком, я цього напрямку поки що добре і не знала. Хоча серед фолку інших країн є улюблені речі вже давно

"У цей момент ваш дух, сила вашого духу , наче світло. Це світло всього світлу .І я молюся, щоб воно було досить яскравим , аби провести вас крізь цю темряву "- сказав він

Я в нього дивилася "Волк з Уолл-стрит", "Авіатор" і "Острів проклятих". Пам'ятаю як після останнього я стала активно вживати як жарт "и достоевщинка в глазах"

НАТО надають нам стільки зброї, скільки буде потрібно щоб викинути фашистів з нашої країни. Причому зброї сучасної. Скільки б зеків би не надсилало пвк вагнер, з кулеметами зарядженими гівном, поки наші воєнні навчаються за кордоном, як би не закидували нашу армію трупами вагнерівців, запаси трупів не нескінченні

Ботоксний карлик, який чує лише те що йому доповідає оточення, розраховував що Зеленський, з приходом до влади, піде на капітуляцію, але ж хуй, тоді то пуйло і почало готувати війну

Число жертв від влучання балістичної ракети у Дніпрі продовжує зрозстати. Вже 5 з них діти

Підрозділи ЗСУ перебувають у Соледарі та дають відсіч окупантам

Остання робота