Українська команда "Шахтар" грає в лізі Європи і перемогла французький "Ренн" в серії пенальті. 1:2, 5:4. Наш воротар Трубін спіймав три м'ячі, у тому числі, і за рахунок того, що він високий на зріст.

А до того, в Турції команда із Закарпаття "Минай" відпиздила в готелі футболістів російського "Шинника". Бійка почалася через те що п'яні росіяні чиплялися до персоналу готелю. У чому сила, брат? А сила у правді! Замість викликати поліцію адміністрація готелю просто виселила геть російських футболістів

І його відео набирають навіть більше лайків ніж в Віталія Портникова

Основні концепції в літературі

Через міжусобні розбірки київських князів, витримувати навали орди у 14-му сторіччі ставало все важче. І тільки прихід литовського князя Ольгерда у 60-х роках 14-го сторіччя, коли він отримує перемогу у битві на Синіх водах (Сучасна кировоградщина), змінює ситуацію на користь Київа. До влади приходять Гидемівновичи, які потім розділяються на прихильників протектората Речі Посполитої і прихільників союзу Литви з Руссю. Через що Ольгредовичи сваряться між собою. Ягайло зі Свидригайлом (треба ж так дітей назвати!) Ягайло став польським королем одружившися на Ядвізі. Офіційно зветься Владислав Другий. Брат Ольгерда Вітовт теж не підтримує залежність Литви від Польші. Загалом залежність від Польші на той час мало кому подобається. Києвом править спочатку син Ольгерда Володимир. А потім інші літовськи князі. Проте Свидригайло, як не старався, так влади над Київом не отримав. Бо програв сину Вітовта Сигізмунду битву під Вількомиром.

Видатним правителем Київа був Олелько з дінастії Гидеміновичів. Старший син Володимира Ольгердовича, онук Ольгерда. Він сприяв розвитку саме української православної церкви і культури. У 15-му сторіччі у Києві з'являється Магдебурзьке право. Одночасно відбувається розвиток козацтва і коли залежність від Польщі вже остаточно дістає вже нові групи людей, до влади приходить Богдан Хмельницький.

Яка ж при цьому роль московського князівсттва, яке на той час вже існувало? А, на приклад, така:

1482 року Київ захопили й зруйнували війська кримськотатарського хана Менґлі Ґерая на прохання великого князя московського Івана III. Було зруйновано більшість старокиївських храмів. Софійський собор був пограбований. Кримський хан подарував московському князю золотий дискос і потір, які татари взяли із собору. Іван III провокував кримського хана й на подальші напади, які відбувалися наприкінці XV — початку XVI століття і сильно загальмували розвиток Києва.

У 1494—1497 роках великий князь литовський Олександр Ягеллончик надав Києву право на самоврядування (магдебурзьке право).

1508 року відбулося повстання Михайла Глинського. Глинські закликали київських бояр відродити Київське князівство.

На початку XVI століття Київ був у центрі московсько-литовських війн. Збільшення загрози з боку Туреччини в першій половині XVI століття спричинило проведення інтенсивних будівельних робіт на укріплення київського замку

Московіти як могли пхали свого носа. Для них головним було захопити, нехай навіть ціною руйнувань. Тобто по добрій волі їх ніхто пускати не збирався. І те що Богдан Хмельницький обрав їх в союзники, намагаючи захистити державу від нападів турків і гніту поляків було помилкою, але із дуже зрозумілими мотивами. Але ж вимога російської імперії рятування і підтримку оплачувати рабством була дуже підлою. Ви, типа зникаєте як нація і вважаєте себе росіянами, а ми вас підтримуємо. Так іноді батьки знущаються над дітьми-підлітками, в обмін на фінансову підтримку пропонують повне знищення особистості. Але ж що робити якщо особистість вистояла? Тобто характер вимог московії до України завжди мав у основі совєї підлість. За що московія заплатить рано чи пізно сповна.

Ідіот пуйло то і взагалі стверджує що Україну вигадав Ленін. Що характерізує Пуйла вже як повного дебіла, або просто недалекого обивателя випадково прийшовшого до влади. А те, що для більшості росіян така постать є царем і від него сяйво випромінюється, то це вже характеризує більшість росіян як повних дебілів і неосвічених, майже диких тварин. Як ото орди монголів і татар.

А зокрема Іван III був Васал золотоординських ханів до 1480 року

Підсумок пуйла

Ось і пройшов ровно рік з тих пір як орди орків почали масовано валити на нашу землю. Тому що кацапи є гівном. І завжди ним були. Я ніколи не забуду той гострий біль після повідомлень про звірства у Бучі. Усвідомлення того що ті тварюки просто катували і розстрілювали в потилиці мирних мешканців просто за те, що їм, кацапам, не вдалося захопити Київ, здійснити одвічну мрію їх маленького ботоксного опудала, недофюрера. Знущання над дітьми, старшими людьми, гвалтування бесзахисних жінок назавжди буде в пам'яті всього світа, тієї його частини що є загальною адекватною нормою для нашої планети. Віра в безкарність в шанувальників недофюрера поступово розтане як брудний залежалий березневий сніг, а сором прийде на її місце:

Виталий Портников

Марширующий скелет

От выступления Владимира Путина перед Федеральным собранием, от его появления на концерте в Лужниках ожидали новых припадков злодейства, новых сенсационных заявлений, новых обещаний войн и конфликтов. В самом деле, ведь для чего-то же послание откладывалось целых два года, чтобы в момент появления Путина перед депутатами произвести эффект политического взрыва.

Но вместо взрыва получился хлопок. Путин, по большому счету, прочел прошлогодний текст, который вполне мог бы прозвучать, если бы не было войны против Украины. Теперь, собственно, понятно, чего ожидал диктатор. Победы. Он хотел выступить перед откормленной челядью с рассказом о том, как присоединил Украину за три дня. А когда стало ясно, что его "блицкриг" позорно провалился, решил дождаться хоть какого-нибудь разгромленного города, чтобы вновь выглядеть собирателем земель".

Но поскольку никакого успеха не было и нет, Путину пришлось вскарабкиваться на трибуну - просто для того, чтобы приехавший в Европу к годовщине путинской агрессии Байден выглядел "догоняющим", "отвечающим", "реагирующим". Неудивительно, что и тут Путин, этот великий стратег всех времен и народов, опять просчитался. После приезда Байдена в Киев "догоняющим" и "отвечающим" оказался уже сам российский президент. Этот приезд - вечная гордость Байдана и вечный позор Путина, который рассчитывал еще год тому назад принимать парад на Крещатике. Но вечный город, переживший в своей долгой истории не одну агрессию с севера, и на этот раз оказался в исторической недосягаемости. Маленький бессмысленный диктатор с пустыми амбициями так и остался в Москве.

Мы нередко сравниваем Путина то с Гитлером, то со Сталиным. И сравниваем заслуженно: злодеяния путинской России вполне сопоставимы с преступлениями гитлеровского Рейха и сталинского СССР. Русские убивают, насилуют, грабят, пытаются уморить мирных граждан голодом и холодом - а большинство их населения яростно аплодирует убийцам и, кажется, в восторге от того, что вновь живет в стране, единственное предназначение которой - уничтожать других.

Единственное отличие Путина от других убийц и тиранов - так это то, что те знали, зачем они творят зло и насилие. И Сталин, и Гитлер были политическими революционерами. Они творили страшное, кровавое, беспросветное будущее - но будущее.

Путин - серый невежественный обыватель, который забрался в гитлеровский бункер и натянул сталинские сапоги. Будущее его не интересует. Он хочет в прошлое. Он хочет не построить, а восстановить то, что давно истлело. Когда-то, уже после войны, авторы знаменитых шаржей на фюрера Кукрыниксы продолжали рисовать карикатуры на Гитлера, только изображали его марширующим скелетом. Путин - ровно такой же марширующий и выступающий скелет. Живым человеком он считается по какой-то нелепой ошибке. Ничего живого в нем просто не наблюдается, как, впрочем, и в стране, которую он возглавляет.

И когда мы говорим, что война России против Украины - это типичная война зла с добром, мы должны добавить, что это еще и борьба смерти с жизнью, это сражение мертвецов, боготворящих прошлое, с людьми, которые стремятся в будущее.

Но эта война, запланированная в Кремле как бенефис марширующего скелета, завершится его окончательной гибелью.

Малюнок Альоші Ступіна

Мовою тих до кого звернення:

Твоё будущее, российский солдат, крайне незавидно.

Даже если ты выживешь на нашей войне. Даже если останешься цел телом, не нарвёшься на осколок, не наступишь на свой же «Лепесток». Даже если тебя не контузит, даже если не обожжёт.

Ты вернёшься в свой Мухосранск как солдат проигранной войны. Никто не любит проигравших: они напоминают о позоре. Не будет тебе дней победы, не будет ежегодных поздравлений, не будет благодарности в глазах окружающих.
Будет палёный, как твоя жизнь, алкоголь, запущенный цирроз и дешёвая смерть в бесплатной больнице.

Не веришь мне — спроси «афганцев» или ветеранов Первой чеченской. Только будет ещё хуже.

Денег ведь не будет. Вы все будете платить репарации. Все, кто выживет, конечно. И пусть живые оплатят поступки мёртвых.

Будет бедность. Будет позор. Тебя будут винить во всём. Тебя, солдата, проигравшего войну.

И всё это время на глазах у тебя и таких как ты будет хорошеть моя страна. Нам тоже не будет просто. Нам будет очень тяжело. Но мы похороним своих мёртвых и оживим разрушенные города. А вы будете смотреть на это остекленевшими глазами из-за незастеклённых окон. Невыездные. Ненужные. Неживые.

У тебя впереди позор и нищета, российский солдат. Но только в том случае, если ты не умрёшь здесь, на моей земле.

А ты, конечно, умрёшь.

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в старовинному наддніпрянському містечку Ржищів на Київщині. Батьки Ліни Костенко були вчителями, українськими інтелігентами, і репресій їхня сім'я не уникла. Вперше батька заарештували за доносом у 1930 році.

У 15 років Ліна вже читала Дідро, Гельвеція, Платона, Аристотеля. Закінчивши школу з медаллю, подала документи на філософський факультет Київського університету. Але для дочки репресованого дорога до вишу була закрита. Вже коли Ліна навчалася в київському педагогічному виші, знайомі порадили їй послати свої вірші на конкурс до московського Літінституту. Конкурс був великий, але її прийняли. Серед літінститутівців у той час були Фазіль Іскандер, Белла Ахмадуліна, Юнна Моріц, Анатолій Кузнєцов. Однокурсник Ліни Костенко - польський поет Єжи Пахлевський, став чоловіком Ліни Костенко, у них народилась донька Оксана. Але Єжи не міг назавжди покинути Польщу, а Ліна - Україну. "Поїзд у Варшаву" - ця пісня на слова Ліни Костенко з рефреном польською мовою "Цо кому до тего, же ми так кохамі" популярна і понині.

Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років. Період так званих "шістдесятників" створила новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завше, безжальне та максимально критичне щодо влади та тодішнього режиму.

Вірші Костенко в Україні читали на несанкціонованих вечорах і переписували від руки. Вони сприймалися як метафора національного опору.

Роман у віршах "Маруся Чурай", який не має аналогів в українській літературі, Ліна Костенко завершила в 1973 році. Але надрукували його тільки через шість років. Книгу розкупили за кілька днів. Повторне видання - 100-тисячним тиражем - розійшлося блискавично.

Після Чорнобильської катастрофи Ліна Костенко - єдина з українських письменників - майже 20 років регулярно відправлялася в Чорнобильську зону - рятувати від повного забуття культуру Полісся.

Про Україну:

"Буває, часом сліпну від краси.
Спиняюсь, не тямлю, що воно за диво, -
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори,
усе моє, все зветься - Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори"

Про росію:

"І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми,а завтра – ви"

Схоже, що вийти на кордони Луганської і Донецької областей, до річниці кацапського вторгнення в Україну, в орків ніяк не вийде. Але, тим часом, моя родина у Дніпрі все більше спілкується українською мовою між собою, а зі мною по телефону завжди. Особливо малі :-)

Дуже шкода дітей, яких фашисти спочатку тупо спіздили в батьків, підступно набрехав батькам що просто сховають їх в росії тимчасово від руйнівних наслідків бойових дій, а потім просто замість повернути дітей батькам, почали пристроювати їх в сім'ї росіян, як прийомишів. І цим особливо вихваляється потворна омбудсемнша-підлобузниця, яка підлизуючись, заглядає путіну у очі як гарно вишколена прислуга... Такі нахабні спроби зробити з маленьких українців примосуво росіян. Або вбивають неслухняних, або ось так, піздять і перевиховують. Це в цивілізованному світі кваліфікується як злочин. Поки основна бидломаса в кацапії кайфує, бо впевнена у своїй безкарності, у світі створюється безперервно правове обґрунтування для притягнення до відповідальності покидьків, у тому числі і тих що піздять дітей і вивозять в рашку

ЗСУ працює. вірте в ЗСУ!

і файний мем з Байденом :-)

Вчора несподівано у Києві перекрили всі шляхи у центрі і раптом стало відомо що джинсовоокий Джо у Києві! :-) Джо Байден відвідує Київ у шосте, але у перше у якості президента. Він каже що Київ підкорив його серце! О, так саме як і моє :-) Зі щирою, по-справжньому американською посмішкою і у ковбойських окулярах він дав зрозуміти світові що Україна переможе в будь якому випадку. Я в захваті! Навіть в поважному віці прекрасний Байден на фоні не менш прекрасного Михайлівського собору, неймовірне щось! :-))

Пропагандони вже верещать, що якби хтіли, то Байдена б захуярили, але ж хто ж тоді прийде замість нього?!! Ще гірші нацисти...:-))) Але ж фішка у тому що небо над Києвом було повністю закрите американською авіацією. Але чого ж тільки не спіздиш, аби справити враження на тупу і zzомбовану аудиторію вірнопідданих...

Віталій Портников:

Візит президента Сполучених Штатів до Києва - це не просто політичний сигнал, який має продемонструвати, що вільний світ продовжує підтримувати Україну через рік після початку масштабної російської агресії
Це, поза всяким сумнівом, історична подія. Ніколи ще президент Сполучених Штатів не приїжджав до охопленої війною країни, вся територія якої може опинитися під ударом авіації та ракет супротивника. Ніколи ще протокольні церемонії не відбувалися під звуки сирен повітряної тривоги.

Тому якщо це і сигнал, так сигнал непохитності. Сигнал непохитності українського народу, сигнал непохитності вільного світу і сигнал непохитності самого американського президента. Можна лише уявити, скільки перешкод йому треба було подолати, щоби провести такий візит. Адже американський президент – не монарх і не диктатор, а лідер республіки. Республіки, у якій існують свої правила та критерії безпеки для перших осіб. Можете навіть не сумніватися, що ці критерії безпеки спочатку навіть не передбачали можливості такого візиту. Тож Джозеф Байден ще раз продемонстрував, що є політиком із приголомшливим почуттям історичної перспективи.

Якщо повернутися до теми політичних сигналів, цей візит можна прочитати і як чітке розуміння президентом та його співробітниками того факту, що Росія не може перемогти. Якби існували сумніви, Байден просто не з'явився б у Києві.
Саме тому його приїзд є підтвердженням того, у що вірить кожен українець: Україна не може програти. І тому, що на протистояння агресії налаштовано все українське суспільство і тому, що на боці України весь цивілізований світ. Приїздом до Києва Джозеф Байден вкотре продемонстрував, що саме поставлено на карту у цій великій боротьбі демократій та диктатур.

Сережа, взагалі-то напів поляк, напів українець. Його біологичний батько був, за життя, викладачем у Івано-Франківської музичної академії і вони із ним майже ніколи не спілкувалися. Справжнім батьком він вважає покійного вітчима і по батькові себе давно записав Ярославовичем замість Іосиповичем. Але ж Сережа давно вже міг зробити собі карту поляка і уїхати в Польшу, але не зробив цього. Бо хоче жити в Україні і вважає себе більше українцем. Може колись і зробить, щоб отримувати польську пенсію, але ми мріємо що колись просто поїдемо у Варшаву чи Краків, який він взагалі знає не гірше за Київ чи Франківськ. І так де інколи виходить що він вчить мене польський мові. Чай буде хербатка, а кава кавка, мене все ж дивує, що замість сполучника "і" треба казати "пшече" :-)

Вчора, коли лягли вже спати у вечорі, я спочатку зробила масаж і почухала спинку, а потім потрогала той могутній і великий, який встає інколи внизу живота і може спричинити оргазм за кілька хвилин без застосування додаткової стимуляції.

- Отскужач?
- Ого, ти диви, запам'ятала!
- Та, якщо чесно, потім ще дивилася у словнику, але тепер точно знаю, що пилосос буде польською "отскужач" :-)
- Ну майже, тільки деяки функції навпаки :-)))

Ну я просто дізнаюся про нове з цікавості. Щоб розширювати свій світогляд

@yigal_levin

Спікер Східного угруповання військ ЗСУ Сергій, Череватий повідомив, що окупантам дедалі важче підвозити боєприпаси на Донбас - ЗСУ продовжують завдавати удари по логістичних колонах і складах, а для поповнення боєкомплекту артилерії росіяни змушені возити снаряди з далекосхідних складів. Хоча артилерійська війна продовжу бути інтенсивною, ЗС РФ змушені концентрувати вогонь на окремих ділянках фронту, масовані обстріли українських позицій по всій лінії фронту вже неможливі.

ТГ Мирошников

Бахмут

У результаті контратак ЗСУ, ворога було трохи відкинуто від лінії Ступочки-Іванівське, тепер фронт знаходиться ще далі від траси Т0504
На північ від міста ситуація найскладніша. Ціною титанічних зусиль вдається тримати рубежі та недопускати просування ворога!
На півдні ситуація стабільна, наші періодично контратакують

Експерт з авіації Валерій Романенко

Вони масою продавлюють нашу оборону, то чому б не спробувати літаковою масою продавити нашу протиповітряну оборону? Звичайно, це призведе до шалених втрат, тому що ми отримуємо нові й нові зенітно-ракетні комплекси.

SAMP/T – системи, схожої до американських Patriot за параметрами. Французи підтвердили системи малої дії Crotale та передавання спеціалізованих радарів від найбільшого французького виробника високотехнологічної продукції. Це тактичні радари, спеціалізовані на виявленні крилатих ракет, коптерів, безпілотників, артилерійських снарядів – всього, що завгодно, що літає в повітрі на невеликій висоті. Хоча дальність виявлення величезна - до 250 км.

Втрати росіян у разі наступу авіацією будуть величезні

Хай біжать незграбно

У Головному військовому храмі міністерства так званої оборони Росії проводили обряд екзорцизму: в заступника глави Радбезу РФ Дмитра Медведєва вселився ібліс. Медведєв лазив по стінах церкви, як мавпа, і шипів страшні богохульні непотрібності, намагаючись втекти, але всі двері храму були завбачливо замкнені. Президент Росії Володимир Путін просив Патріарха Кирила зробити все швидше.

- А біля себе посадиш, князь? - хитро поцікавився Кирило у Путіна, кидаючись в Медведєва просвірками, від яких той, втім, спритно ухилявся. - У всі часи на Русі патріарх сидів біля князя руського яко співправитель і опікувався ним аки горлиця.

- Бугага! - зареготав Медведєв, скидаючи з вівтаря ікону святого Геббельса. - Давай, Вова, відкривай свою горлицю, тебе вже і так туди всім світом окормили, нехай ще Патріарх потішиться, він завжди хотів.

- Нічого я не хотів! - закричав Кирило, почервонівши.

- Ще як хотів! - підбивав його Медведєв. - Не забувай, я ібліс, я вас, цапів, всіх наскрізь бачу. Ось ви, Владим Владимич, коли вас в третьому класі п'яний фізрук в підсобці в "Союз м'яча і орала" в перший раз прийняв, про що думали?

- Про вяличіє, - зізнався Путін, навіщось спльовуючи. Мова його почала заплітатися. - Думав, що виросту великий, і всім покажу, і всі такі як побачать, і...

- Не дивіться йому в очі! - крикнув Кирило. - Він вас гіпнотизує! Ви можете бовкнути зайвого!

Користуючись загальним замішанням, Пригожин підкрався до Медведєва ззаду і облив його святою водою з відра. Медведєв засміявся. Кілька крапель води потрапили на Путіна. Обличчя його зашипіло і пішло пухирями, а з штанини висунувся хвіст, який Путін, втім, швидко втягнув назад.

читать подробнее

Свято вчора вийшло трохи буденним, робочий день все ж і є робочий день. Сережа шукав оптимізації у пошуку товарів і комуникації з постачальниками. Я закінчувала серію об'ємних іконок щоб показати замовнику вже ні аби якій об'єм роботи. А перший продаж ми вже відсвяткували на вихідних, коли взяли вина, сирну і ковбасну нарізку і, на решті, поставили диски з його колекції на нашій апаратурі. Апаратура не пересічна, тепер, навіть коли ми розпродали деяку частину, отримати класний звук не проблема. Так ось, ми спочатку слухали стародавній арт-рок і ще я познайомилася із гуртом “Спейсі”, а потім дістали не менш вже стародавній “Єйс оф бейс”. Оце вже як не крути ознака дев'яностих. І згадка про юність для мене, а для нього про період розквіту, коли з ресторанного й весільного музику він перетворювався на успішного бізнесмена і тоді Сергій один з перших в Україні відвідував пляжи в Румунії. Курорти Венус, Юпитер і Нептун просякнуті сонцем і музикою гурту “Ace of base”. Як я тепер дізналася, шведського гурту. В мене завжди було відчуття що співає хтось подібний на наших продавців з речових ринків, простий й грубий. Але це шведи, які спочатку співали у церковному хорі. На youtube мені подобається як відбувається перехід від “What she want” до “La Isla Bonita“ Мадонни. Ті прості й грубі часи вже існують лише як пам'ятник. І слава богу.

А ми із Сережею танцювали, чи як він каже, трясли ластами, просто у двох, наче на просякнутих сонцем пляжах Румунії. Злегка п'яні і веселі. І з відчуттям свята :-)